Органічне добриво своїми руками

0
116
Органическое удобрение своими руками
Реклама

Читати російською мовою

Зміст

  1. Процес компостування: все не так просто
  2. З чого готують компост?
  3. На що табу?
  4. Яма чи купа?
  5. Вибираємо місце під компостну купу
  6. Чергуємо шари
  7. Без води не обійдешся
  8. Кисень – основа життя
  9. Готовий продукт
  10. Час компостування

Компост – найбільш універсальне, дешеве і доступне кожному дачнику і фермеру органічне добриво. Адже складові компосту – різні відходи сільськогосподарського виробництва та побутові відходи завжди під рукою. Здавалося б, що може бути простіше – склав всю непотрібну органіку в одну купу і через рік-два отримав відмінний гумус з повним набором всіх необхідних рослинам поживних елементів. Виявляється, все не так просто, і замість якісного добрива дачник іноді отримує купу слизької, гнилої трави. На що ж потрібно звернути увагу при приготуванні цього універсального добрива?

Процес компостування: все не так просто

Компостування – це розкладання твердих органічних відходів за допомогою бактерій, грибів, безхребетних. В дружній команді компостерів – понад 2000 видів мікроорганізмів, до 50 різноманітних грибів, а також дощові черв’яки, енхітриїди (білі черв’яки), мурашки, жуки, стоноги, гусениці, несправжні скорпіони, личинки фруктового жука, багатоніжки, кліщі, нематоди, щипавки, мокриці, ногохвістки, павуки та ін.

Інтенсивність процесу компостування в першу чергу залежить від активності мікроорганізмів-компостерів. Для того щоб їм добре жилося і працювалося в нашій компостній купі, їх потрібно забезпечити харчуванням: вуглецем і азотом. Вуглець складає близько 50% загальної маси клітин мікроорганізмів, він служить джерелом енергії і будівельним матеріалом для клітини бактерій. Азот відіграє провідну роль при синтезі клітиною білків, нуклеїнових кислот, амінокислот і ферментів, необхідних для побудови клітинних структур, їх росту і функціонування. Потреба в вуглецю у мікроорганізмів в 25 разів вище, ніж в азоті. При такому співвідношенні азоту і вуглецю процес компостування йде максимально швидко.

Свіжі, зелені субстрати багаті азотом, а сухі, так звані «коричневі», – вуглецем. Гній, гнойова рідина, фекалії, зелена трава – це «зелений», азотистий матеріал. Сіно, солома, листя, суха трава, тирса, гілки – вуглецевий. Азот в «коричневих» матеріалах, звичайно, теж є, але в менших кількостях, так само як і вуглець – в «зелених». При закладці компостної купи хімічний склад компонентів ніхто визначати не буде, так що зазвичай використовують 50% зеленого і 50% коричневого вихідного матеріалу. Якщо ж купу зробити тільки із зелених або тільки коричневих компонентів, процес не піде.

З чого готують компост?

В компостну купу можна закладати відходи тваринництва – гній і гнойову рідоту, пташиний послід; всі садові та городні відходи: бур’яни, падалицю, пасинки, скошену газонну траву, бадилля, стебла соняшника, качани кукурудзи, дрібні гілки після обрізки дерев і т. д. Сюди ж підуть і різні побутові відходи: залишки і шкірка фруктів і овочів, лушпиння насіння, кавова гуща, чайна заварка, яєчна шкаралупа, картон, папір (за винятком глянцю) і т. д. Можна додавати тирсу, солому, торф, золу. Додавати в компостну купу фекалії з туалету – питання спірне, і кожен дачник вирішує сам.

Обов’язково чергуємо «зелені» і «коричневі» компостовані компоненти. Корисно додавати в компостну купу землю. Зелена трава з дерном – містить ґрунтові мікроорганізми, саме з зеленим матеріалом вони потрапляють в компостну купу.

У середину компостної купи можна додати свого роду затравку – живокіст, кропиву, деревій, рибу, харчові відходи. Це – компостні активатори (прискорювачі процесу), які допомагають розігріти купу. Можна додати і трохи раніше зробленого компосту – з ним ми занесемо в компостну сировину необхідні мікроорганізми. Всі матеріали повинні бути подрібнені: інакше їх буде важко перевертати, до того ж мікроорганізмам складно переробляти великі «моноліти».

Для збагачення компостної купи мінеральними елементами живлення в неї додають рослини, які накопичують ті чи інші елементи. Так, калієм багаті живокіст, листя і стебла тютюну, а також звичайна солома, що залишається після збирання зернових. Багато кальцію в листі гречки і дині, заліза – в кропиві, фосфору – в листі гірчиці і ріпаку.

Корисно додавати в компост в невеликих кількостях кропиву дводомну, ромашку аптечну, валеріану, кульбабу, деревій.

На що табу?

Категорично забороняється класти в компостну купу полімерні матеріали, метал, скло. Не рекомендується використовувати для компосту рослини бур’янів з насінням. Не кладуть картопляне бадилля, уражене фітофторою, а також всі рослини, уражені грибними хворобами. Такі рослинні залишки краще спалювати і використовувати у вигляді золи. А ось збудники вірусних і бактеріальних хвороб в компості, як правило, гинуть.

Не варто складати в купу залишки продуктів з консервантами. Не бажано використовувати шкірку бананів і цитрусових, так як на них можуть зберегтися залишки пестицидів, а також листя чорного горіха, так як воно містить речовину юглон, токсичну для більшості рослин.

Яма чи купа?

В даний час більшість вчених і агрономів-практиків схиляються до того, що компостування це все-таки тільки аеробний процес. Тобто для життєдіяльності мікроорганізмів і найпростіших, що беруть участь в процесі компостування необхідний кисень. Тому компост найкраще готувати не в ямах, а в купах. Перше правило правильного компостування – вільний доступ повітря до органічних відходів.

Вибираємо місце під компостну купу

Під майданчик для компостної купи відводимо ділянку, добре дреновану, захищену від вітрів і пекучого сонця. Для затінення поруч садять живоплоти. Розташовуватися компостна купа повинна на очищеній від дернини і добре розпушеній землі (на глибину 15-30 см). Земля в цьому місці стає місцем проживання дощових черв’яків та інших організмів, що беруть участь в процесі компостування. Якщо компостну купу закладати на забетонованій ділянці, то потрібно досить багато часу, щоб у ній оселилися і розмножилися мікроорганізми, комахи і черв’яки, що беруть участь в процесі компостування.

Для того щоб компостна купа виглядала цивілізовано, дачники та господарі присадибних ділянок споруджують або ж купляють в магазинах стаціонарні споруди компостери – ящики (контейнери) з отворами для вільного повітрообміну.

Чи треба піднімати компостер над рівнем землі або ж навпаки заглибити його на 20-25 см в ґрунт – питання спірне. Прихильники піднятих компостерів вважають, що в цьому випадку покращується повітрообмін, прихильники заглиблених куп бачать перевагу свого методу в тому, що організмам-компостерам легше потрапити в купу. Наприклад, садівник із села Смолянки Анатолій Гребенник компостер заглибив і не скаржиться на швидкість дозрівання компосту. У нього купа розміром 7х4х1 м. «Ширину і довжину купи можна робити будь-яку, залежно від площі ділянки і кількості компостованого матеріалу», – розповідає садівник. А ось висоту купи, щоб забезпечити достатній доступ повітря, Анатолій Іванович рекомендує робити не більше 1-1,5 м. У садівника дві купи – в одній у нього зріє компост, а в іншій знаходиться вже готовий, який він використовує для добрива саду та городу.

Купи краще розташувати недалеко одна від одної. «У цьому випадку дощові черв’яки та інші організми-компостери легко мігрують з однієї купи в іншу»,- підкреслює Світлана Димова, кандидат сільськогосподарських наук, завідувач лабораторії ґрунтової мікробіології Інституту господарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН України.

Якщо розміри вашої ділянки не дозволяють розмістити дві повноцінні компостні купи, просто розділіть дошками або металевою сіткою компостер на дві секції, а якщо дозволяє місце, то і на три секції: в одній компост зріє, в іншій – він на підході, і в третій – вже готове до застосування органічне добриво. При цьому майте на увазі, що розміри секції повинні бути не менше 1х1 м. Якщо компостер маленький, краще зробити дві секції, так як в маленькій купі компост не розігріється до потрібної температури. «Мінімальний розмір купи – не менше одного кубічного метра»,- рекомендує Світлана Димова.

Чергуємо шари

Для поліпшення повітрообміну на дно компостера викладаємо гілки і солому. Далі шари чергуємо в наступному порядку: 15-20 см – шар свіжоскошеної трави; 5 см – це шар гною, далі тонкий шар золи (посипаємо зверху гній), потім йде шар землі товщиною 2 см, далі «коричневий» на вибір – солома, сіно або листя. Останній шар захищає купу від пересихання. Сухе листя – це найбільш довгопріючий матеріал, тому шар листя повинен бути не більше 5 см. Якщо викладаємо шар харчових відходів, відразу ж прикриваємо його шаром трави або ж тирси. Зверху можна ще посипати золою. Інакше не минути непрошених гостей-мишей і щурів.

Треба стежити, щоб на компостній купі не росли бур’яни.

В кінцевому підсумку компостна купа буде складатися на 70% з рослинних залишків, на 10% – з ґрунту і на 20% – з гною. Якщо в купі буде занадто багато азоту, вона перегорить занадто швидко, температура буде занадто високою. Хоча багато хто і вважає, що чим вище температура компостованого матеріалу, тим краще. Але при занадто високій температурі більшість мікроорганізмів, що беруть участь в процесі компостування, гине. В купі має бути не вище 60-65°С. Це той поріг, після якого настає пригнічення процесу компостування. При швидкому компостуванні купа сильно зменшиться в об’ємі, і буде видавати неприємний запах метану. В результаті загубиться багато вуглецю і азоту.

Якщо в купі буде, навпаки, мало азоту, то вона не набере потрібної температури, і компостування буде неповноцінним. В цьому випадку потрібно додати «зеленого» матеріалу.

Без води не обійдешся

Купа не повинна бути дуже щільною і перезволоженою, а також дуже рихлою і сухою, оскільки мікроорганізмам, що живуть в компості, у рівній мірі потрібні і вода, і повітря.

Вміст води у компостному матеріалі повинен бути як у віджатої губки: на дотик він повинен бути вологим, але так, щоб вода з нього не капала, якщо стиснути його в кулаці. Якщо при натисканні виділяється 1-2 краплі води, то вологість компостованої субстанції достатня. При вологості субстрату менше 30% активність мікроорганізмів знижується, а при вологості менше 20% процеси компостування можуть зовсім припинитися. Висока вологість також негативно впливає на життєдіяльність мікроорганізмів-компостерів, так, вологість 65% значно знижує активність мікроорганізмів. Якщо купа пересохла, її потрібно просто полити водою зі шланга, а якщо купа виявилася занадто вологою – додати сухого матеріалу (сіна, соломи, тирси тощо) і накрити її агроволокном.

Кисень – основа життя

Для того щоб наші мікроорганізми-компостери добре себе почували і активно працювали, потрібно їх в достатній мірі забезпечити киснем. А для цього необхідно постійно перелопачувати вміст купи.

Як часто це потрібно робити, залежить від багатьох факторів, але головний – температура всередині купи. Протягом 24-48 годин вона піднімається до 60-65°С, зберігаючись в цих межах протягом декількох днів. Якщо піднімається вище, доведеться купу ретельно перелопатити. Але зазвичай перше перевертання проводять через 3-5 днів після закладки. Купу ретельно перемішують, розбиваючи грудки. Після цього накривають її нетканим матеріалом. Процедуру перелопачування повторюють 6-8 разів до тих пір, поки компост не буде готовий. Таким чином, перевертаючи компост, підтримують постійну температуру в купі. Крім того, регулярне ворушіння підвищує рівень кисню, що збільшує активність мікроорганізмів. Якщо хочете отримати компост в максимально стислі терміни, регулярно ворушіть купу до тих пір, поки вона не перестане нагріватися.

Правильно зроблена і контрольована компостна купа видає солодкуватий запах лісової підстилки.

Готовий продукт

Готовий компост – темна розсипчаста субстанція із запахом свіжої землі. Його температура повинна бути в межах температури навколишнього середовища (або трохи вище), а рН мати нейтральне значення.

Час компостування

Необхідна тривалість процесу утворення компосту залежить і від умов навколишнього середовища і активності дачника-городника. При активному компостуванні тривалість процесу становить 2-9 місяців (в залежності від методів компостування і природи субстрату), але можливий і більш короткий період: 1-4 місяці. При пасивному компостуванні, коли пласти перевертають 1-2 рази на рік, процес займе 1,5-2 роки.

За допомогою спеціальних технологій тривалість компостування скорочується до 3-х діб. Якісний «швидкий» компост можна отримати методом вермикомпостування – компостування з використанням дощових і каліфорнійських черв’яків і спеціальних бактерій.

Клавдія КОТОВА.

Веббанер Хозяин Укрпошта
Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ