Історії

У черзі за гуманітарною допомогою випадково підслухав (а не почути її було неможливо) розмову двох літніх жіночок. «Хочеться завісити всі вікна і взагалі якимось чином ізолюватися від усього світу, однак не виходить, тому що тиша, яка встановилася останнім часом, теж дістає. До того ж комендантська година і світломаскування сидять у печінках…

Війна зірвала маски і показала, хто є хто - хто друг, хто брат, хто просто так, а хто і зовсім ворог. Вона розмежувала людей. І якщо ці розбіжності та протиріччя раніше ще якось могли співіснувати одне з одним, то тепер - ні! Ніяких компромісів та поступок: або біле, або чорне. Зараз є лише дві категорії людей: праві та винуваті.

Український борщ визнаний нематеріальною культурною спадщиною ЮНЕСКО. З цього приводу в росії трапилася справжня істерика: ще зовсім недавно велика частина світу вважала борщ національною російською стравою, що вкрай обурювало нас, українців. Розібратися в борщовій суперечці намагаються навіть іноземці.

Якось за трагічно-тривожними подіями останнього часу й не помітив (не до того було), як проминула визначна для мене ювілейна дата - 6 травня 2022 року виповнилося 20 років, як я очолив «Хазяїна». Звичайно, що тепер не до ювілеїв, але все ж... Ні в якому сні не міг передбачити, що цей день доведеться зустрічати в статусі переселенця (причому…

В житті багато залежить від кута зору. І нинішня війна України з Росією - яскраве тому підтвердження. Ми разом усі по один бік, як ніколи до цього. Коли палає Харків - плаче Львів! Коли безперервно гатять по Маріуполю - здригаються від вибухів Дніпро і Запоріжжя! Ми ночами не спимо разом із Черніговом і Сумами, Сєвєродонецьком і Бучею!

Хтось, не дивлячись на військовий стан та комендантську годину, днями поза городами на нашій вулиці (не зважаючи на денне попередження місцевої влади та спеціалістів з надзвичайних ситуацій) підпалив очерет. Заграва спалахнула на пів неба, налякавши не на жарт людей. Уявляєте: ніч, суцільна темрява (світломаскування ж!) і раптом вогонь…

Одного разу шторм закінчиться, і ти не пригадаєш, як його пережив. Ти навіть не будеш упевнений у тому, закінчився він насправді чи ні. Але одна річ непересічна: коли ти вийдеш зі шторму, ти ніколи знову не станеш тією людиною, котра увійшла в нього. Тому що у цьому і полягав увесь його зміст. Щоб там не було, а людина завжди залишається…

Свого часу мені довелося зіткнутися з людиною цікавої долі - садівником-селекціонером Л. І. Тараненко. Але мова зараз піде не про цього феноменального вченого. Я розповім, як Лілія Іванівна познайомила мене з іншою українською легендою садівництва - родиною Симиренків, які вивели унікальний сорт яблук - «Ренет Платона Симиренка».

Перефразовуючи відомого поета, можна з пафосом вигукнути «Весна! Вже дачник торжествує! Над кожним деревцем воркує!». І то так. Для всіх землевласників настав довгоочікуваний гарячий час - черговий садово-городній сезон. З чого починати і що конкретно робити, всі для себе вже давно визначили. Тому, як то кажуть, у добрий шлях!

Ну ось: те чого так довго і з нетерпінням чекали, сталося. Минуло. Пролетіло, як одна мить. А ми цього і не помітили. Старий рік змінився новим. Минулий день продовжився наступним. Так було, є і буде. По ідеї, всі ми очікували якогось дива, маломальських хоча б змін на краще, а в підсумку все залишилося як і раніше.