Ріпа, можливо, єдина культура, освоєння якої розтягнулося на багато століть. Але, як тільки її освоїли, на зміну прийшла картопля, якою вона і була витіснена. Але ж до цього моменту ріпа була важливим продуктом харчування. За старих часів і олію з неї вичавлювали, і квас готували, і солили, і в’ялили. В’ялена ріпа за смаком нагадує сухофрукти, але набагато ароматніша.
У минулі часи існувала навіть така професія як «плювальник ріпи», яка вельми шанувалася. Так як насіння ріпи відрізняється дуже дрібними розмірами, при посадці його клали в рот і випльовували «особливим» плювком у заздалегідь підготовлений ґрунт.
Примітно, що цю культуру можна вирощувати на одній ділянці разом з іншими хрестоцвітими – капустою, бруквою і редькою.
Під цю культуру більше підходить багатий гумусом, волого- і повітропроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Якщо ґрунт недостатньо родючий, то його покращують шляхом внесення з осені перепрілого гною або зрілого компосту. Мінеральні добрива додають у весняний період. Посів рядовий, з кроком між рядами 30 см, відстань же між рослинами має становити 8-10 см.
Ріпу можна вирощувати і як проміжну культуру при посадках картоплі та томатів. Коли відімре надземна частина цих рослин, ріпа продовжить своє зростання. Норма висіву насіння – 3-5 г на 10 кв. м, глибина закладання – 1,5-2 см.
При появі перших сходів необхідно розпушувати міжряддя і видаляти бур’яни. Якщо не проводити вчасно полив, то ріпа формує коренеплоди з гіркуватою м’якоттю. Коли у рослин з’явиться четвертий листочок, рослини проріджують.
Застосовують також і розсадний спосіб обробітку.
Порада. Щоб насіння ріпи швидше і краще проросло, його необхідно попередньо прогріти в теплій воді (40-50°С) 5 хвилин.
Рослини не повинні бути перегодовані азотними добривами, це призводить до зниження якості та лежкості коренеплодів.
Щоб отримати літній урожай, насіння сіють ранньою весною. Для зимового споживання ріпу висівають за 70-80 днів до настання заморозків. Оскільки в цей період ґрунт сухий, після внесення добрив і якісного перекопування, грядки добре поливають, а посіви покривають мульчею.
Ріпу літнього посіву викопують до заморозків. Обрізають листя і залишають черешки не більше 1 см. Для зберігання відбирають кращі екземпляри без механічних пошкоджень. Зберігають у ящиках або в невеликих буртах, перешаровуючи кожен ряд піском.
Якщо немає льоху, то ріпу можна зберігати в холодильнику. Для цього коренеплоди миють, просушують і кладуть у відділення для овочів. У ньому вони зберігаються не більше одного місяця. Щоб ріпа збереглася довше, її поміщають у морозильну камеру. З коренеплодів необхідно очистити шкірку, порізати на невеликі шматочки, розкласти по пакетах і заморозити. Так вона збережеться 2-3 місяці.
Хвороби і шкідники
Оскільки ця культура відноситься до хрестоцвітих, її можуть пошкоджувати такі комахи: білан капустяний, хрестоцвіті блішки, жуки-листоїди, жуки-прихованохоботники. Однак особливо небезпечним серед них є ріпаковий квіткоїд. Він завдає шкоди під час бутонізації насінників. Личинки жуків виїдають пилок, маточки, тичинки і пелюстки. Якщо квітки пошкоджені слабо, то в процесі росту будуть розвиватися викривлені та потворні стручки. Боротися з комахами-шкідниками допомагає обприскування тютюновим пилом або деревною золою, якщо ж цих заходів недостатньо, то застосовують такі інсектициди: Шарпей, Брейк, Аспід, Борей.
Крім комах, ріпу можуть уражати грибкові хвороби і шкідливі мікроорганізми. Це біла і сіра гниль, пероноспороз, борошниста роса хрестоцвітих. Захворювання лікують за допомогою ефективних фунгіцидів – Скор, Вектра, Превікур.
Щоб рослини не захворіли і їм не завдали шкоди шкідники, треба насамперед проводити профілактичні заходи:
- навесні перекопувати ґрунт,
- вчасно знищувати бур’яни,
- поруч з посадками ріпи висаджувати рослини-репеленти, які виділяють у навколишнє середовище фітонциди, тим самим відлякуючи комах-шкідників,
- грядки мульчувати грубим покривним матеріалом, щоб літаючі комахи не змогли відкласти яйця на рослинах,
- своєчасно підживлювати мінеральними та органічними добривами.
Сорти
Спочатку варто відзначити, що існує сорт японської салатної ріпи, яка менша за традиційну, але більш ніжна і без гостринки, властивій звичайній ріпі. До того ж у неї вживаються в їжу як коренеплоди, так і надземна частина рослин.
Міланська біла. Ранньостиглий сорт. Вегетаційний період триває 60 днів. Плоска форма плодів має оригінальне забарвлення: верхня частина гармонійно поєднує фіолетовий і червоний відтінок, нижня – біла. М’якоть білосніжного кольору.
Травнева жовта зеленоголова. Білі коренеплоди з прозеленню у верхньому сегменті та світло-жовтою м’якоттю. Період росту і розвитку становить 70-75 днів.
Петровська. Округло-овальна форма плодів має увігнуте денце. Покрив шкірки золотистого кольору, м’якоть солодкувата, хрустка. Вегетаційний період – 75-80 днів. Сорт відрізняється лежкістю і високоврожайністю.
Хруста. Гладка поверхня коренеплодів і соковита щільна м’якоть насиченого кольору вигідно відрізняють цей сорт від інших. Вегетаційний період триває 65-75 днів.
Біла ніч. Сорт виведений чеськими селекціонерами. Плоди великі, досягають маси 0,5 кг. М’якоть не дерев’яніє, відсутній корковий шар навколо шкірки. Від сходів до збору врожаю проходить 70-72 дні.
Людмила КУРГАН.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Сад чекає підживлення
- Ділянка без хімії
- Аґрус використовуємо сповна
- Осмії підвищать врожайність саду
