Червоні маки печалі

0
30
Алые маки печали
Фото GettyImages

Читати російською мовою

Цитата номера
Усюди маки свічками печалі горять.
Джон МАККРЕЙ,
канадський військовий лікар,
поет.

Ми вже не раз писали про те, що клімат на Землі за останні роки зазнав істотних змін. І хоча це ні для кого вже давно не секрет, вчені досі ламають голови над погодними феноменами: чи то природа потихеньку божеволіє, чи то ми, які живемо на цій грішній землі?

Поряд з іншими примхами багато хто помітив небувалу кількість польових маків, які, здавалося, вже зовсім зникли з лиця планети і в багатьох країнах були справедливо занесені до Червоної книги природи. А тут в останні роки

Немов крапельки крові на тілі землі
Червоні маки в полях зацвіли…

І, що характерно, навіть старожили, досвідчені агрономи не можуть пояснити причину масового заселення українських степів польовими маками. Особливо зримо це спостерігається в прифронтовій смузі в Донбасі, в місцях, де йшли бої, а також в так званій «сірій зоні».

Як тільки пригріло ласкаве сонечко, буквально за один тиждень до початку травня всі поля стали червоними! В окремих місцях на хлібних нивах маків навіть більше, ніж пшеничних або ячмінних колосків!

«Я раніше нічого подібного не бачив, – чесно зізнався давній друг дитинства, який все життя пропрацював механізатором. – Правда, старі раніше згадували, що подібне нашестя червоних маків спостерігалося після завершення Другої світової війни. З часом, однак, коли поля після бойових дій розорали і облагородили, маки поступово пішли з полів і лугів. Тепер, можливо, вони повернулися як пролиті краплі крові на полях нинішніх битв», – робить сумне припущення мій співрозмовник.

Спробував знайти пояснення даному феномену в народних переказах, легендах, притчах, яких предостатньо не тільки у нас. Виявляється, після закінчення Першої світової війни в Британії, Франції, Німеччині народилася традиція носити в день поминання загиблих героїв польові маки в петлицях одягу. Тоді ж зародився звичай продавати червоні польові квіти, а виручені гроші направляти на допомогу дітям-сиротам і дружинам загиблих солдатів.

Польові маки і червоні анемони – символ весни в Ізраїлі. Зовні вони дуже схожі між собою. Правда, потрібно мати на увазі, що календарні пори року в Ізраїлі не збігаються з нашими, і весна в тому числі. Там вона починається з цвітінням маків і анемон, а розпускаються вони в лютому.

Польові маки ростуть скрізь: в полях, на городах, пустирях, уздовж доріг, на лісових узліссях і навіть біля моря. Одного разу довелося бачити їх червоний розлив на Азовському узбережжі – на Бердянській косі: неповторне видовище! І що характерно, їх ніхто не садить, не поливає, не доглядає, а вони ростуть скрізь. Самі. І коли буйно розквітають, немов говорять нам: «Ми прийшли, а з нами – і весна!»

Щовесни червоні маки, як краплі крові, проступають на тілі Землі. Кажуть, вони ростуть на крові загиблих солдатів. З кожної краплі розквітає одна червона квітка. Якщо вірити цьому, стає зрозуміло, чому помітно більше стало польових маків в Україні. І не тільки в донецьких степах.

…У травневі святкові дні поверталися з гостей через Дніпропетровську та Харківську області. І по дорозі побачили справжнє диво – червоні маки до обрію! День був похмурим, небо затягнуте хмарами, дув прохолодний вітерець, тому квіти не особливо виділялися на тлі буйної зелені. Так собі, червоні точки серед хлібного моря. І раптом в маленькому просвіті серед хмар з’явилося сонце. Як же засяяли в його променях червоні пелюстки! Всі завмерли в заціпенінні, навіть діти притихли: просто стояли і захоплено дивилися. І ні в кого не піднялася рука рвати таку красу. Помилувалися, пофоткалися і поїхали.

Маки, маки, червоні маки,
Червона пам’ять землі…

Згадали загиблих на полях битв. Схилили голови перед їх світлою пам’яттю. Адже завдяки їм ми з вами сьогодні живемо.

Володимир Заїка,
редактор всеукраїнського тижневика «Хазяїн».

Рядки з листів


Підтримка допомагає

Живу одна (чоловік помер, я – інвалід з дитинства), часто хворію, але духом не падаю. Доглядаю за городом, тримаю птицю, курочки добре несуться, собачки на дворі, кішечки. За всіма потрібно доглядати, але все ж з ними веселіше.

«Хазяїн» передплачую вже багато років, з багатьма через газету подружилася. У минулому році багато людей висилали мені безкоштовно насіння овочів – огірків, помідорів, моркви, кавунів, динь, все добре вродило, зробила багато заготівель на зиму, зайве пороздавала людям. Дякую газеті за увагу до своїх передплатників і всім, хто її читає. Скільки буду жити, стільки і буду передплачувати улюблене видання, яке допомагає багатьом виживати в такий важкий час. Нехай добро всім віддається сторицею – без цього нині так важко.

Л. П. ЄЛІСЕЄВА.
с. Віролюбівка,
Костянтинівський р-н
Донецької обл

Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ