Цитата номера
Філософ, пошаривши ногами на всі боки,
сказав нарешті уривчасто: «А де ж дорога?».
Микола Гоголь. «Вій».
Ну ось: те чого так довго і з нетерпінням чекали, сталося. Минуло. Пролетіло, як одна мить. А ми цього і не помітили. Старий рік змінився новим. Минулий день продовжився наступним. Так було, є і буде.
По ідеї, всі ми очікували якогось дива, маломальських хоча б змін на краще, а в підсумку все залишилося як і раніше. Якщо не стало гірше. Ті ж сірі та безпросвітні будні. Ті ж проблеми (хоча з настанням нового року додалися нові: підвищені тарифи на газ, електроенергію, воду, нові, більш жорсткі обмеження в побуті, іменовані одним лякаючим словом – локдаун).
Обмеження слідують за обмеженнями. Народ вже втомився чогось лякатися. Бо звик. Як і до доброго, до поганого теж швидко звикаєш. Пристосовуєшся. Так вже ми влаштовані, що спочатку трохи пообурюємося, а потім смиренно приймаємо все, як є. Бо давно засвоїли просту істину: після радості – неприємності, згідно з теорією ймовірності. Тільки от радощів все менше, а неприємностей – все більше.
Трагедія сучасної людини не в тому, що вона знає все менше і менше про сенс свого життя, а в тому, що все менше і менше її це турбує. Ну як тут не привести безсмертні слова з чеховського оповідання «Палата №6»: «У місті відмінно знали про заворушення, але ставилися до них спокійно: одні виправдовували їх тим, що в лікарню лягають тільки міщани і мужики, які не можуть бути незадоволеними, бо вдома живуть набагато гірше, ніж у лікарні: не рябчиками ж їх годувати! Інші ж на виправдання говорили, що одному місту без допомоги земства не під силу утримувати добру лікарню; слава богу, хоч погана є…»
Так і живемо. Продовжуємо жити. Рік начебто і змінився, а нічого не змінилося. Хіба що ілюзії пропали. Надії зблякли. Плани випарувалися. І тут я повністю згоден з Сергієм Довлатовим, який мудро зауважив, що «одним із серйозних відчуттів, пов’язаних з нашим часом, стало відчуття насувається абсурду, коли безумство стає більш-менш нормальним явищем».
Не знаю, чи випадково, але саме на стику років попалася на очі картина середньовічного живописця Пітера Брейгеля Старшого «Притча про сліпих», написана ним за рік до своєї смерті у 1568 році. Бачив її і раніше, але тепер глянув по-іншому. Сюжет цього полотна простий, а сенс не втратив актуальності досі. Перед нами шість сліпців, що тримаються один за одного. Ватажок вже звалився в яму, за ним пішов його товариш. Решта на підході. Останні ще не в курсі того, що сталося, але ми вже знаємо, що станеться з ними. Мораль картини теж проста – її можна прочитати в Біблії: «Якщо сліпий веде сліпого, то обидва вони впадуть у яму».
Художник взявся за написання картини не випадково. Це був найважчий час в історії Нідерландів: тільки-тільки почалася революція за здобуття незалежності від Іспанії. Але протиріччя роздирали країну зсередини. Хтось був лояльний до короля Іспанії, хтось жадав самостійності. Один хотів залишитися католиком, а його сусід прагнув до протестантства. Були десятки лідерів і їх послідовників, які в підсумку тягли країну до загибелі. Таке своєрідне застереження художника, його заповіт майбутнім поколінням.
Немає правих і неправих. Не будьте сліпцями, які бездумно слідують за сміливими і гучноголосими, а, по суті, такими ж сліпцями і бездумцями.
Те ж саме нині відбувається і в Україні. Тому постараємося не бути сліпцями. Глухими. Німими. Ніби нас це і не стосується. Стосується, ще й як! І хата кожного не з краю, а в самій гущі подій. Адже кожному з нас хочеться, щоб дім був теплим і ситим, близькі та рідні люди були поруч, живі та здорові, а наші серця були спокійними, впевненими в завтрашньому дні.
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать!
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать – і мовчать!
Це слова Т. Г. Шевченка. Якщо хто забув. Якщо хто не знав – прочитайте. І задумайтеся… «Але найбільш приголомшливе у майбутньому те, – писав Джон Стейнбек, – що і наш час коли-небудь стануть називати «старими добрими часами».
Передплата-2022
На всі часи
Часи проходять і змінюються, а старі та вірні товариші залишаються. Таким товаришем і супутником по життю ось уже більше чверті століття залишається для багатьох «Хазяїн». Навіть незважаючи на життєві та матеріальні труднощі. Ми вдячні всім, хто залишився вірним улюбленій газеті й у 2021 році. Раді й новим читачам, які влилися в багатотисячну армію наших шанувальників.
Як і раніше, постараємося не розчарувати вас і надалі, радуючи новими злободенними та цікавими публікаціями. Оперативно відповідати на питання, що з’являються, публікувати поради фахівців вчасно і дохідливо. Незважаючи ні на що, ми були, є і будемо! Разом з вами! Щиро дякуємо за увагу і підтримку!
Редакція.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
