«Ну який ти в біса українець, якщо не любиш сало?» – говорив мій дід Григорій, нарізаючи сало тонкими скибочками та, поклавши на шматок чорного хліба, простягав мені. «Їж, козаком будеш!». Пацаном я сало не любив, але, щоб стати козаком, їв його через силу. Згодом смак до сала у мене прорізався і я вже навіть не уявляю, як жити без цього чудового продукту. У морозилці завжди лежить у мене шматок з прорізом.
У вихідні пішов на ринок, щоб поповнити запаси до святок і… осікся. Сала на прилавках практично не було, а за те, що було, ломили, як на мене, несусвітню ціну. Де це бачено, щоб сало продавали дорожче м’яса – по 180-185 грн за кілограм (для порівняння: свинина коштує 120-150 грн за кілограм, а яловичина – 160-180).
Поцікавився, що з цього приводу думає наш Держстат. У нього все в порядку: за підсумками жовтня кілограм сала в цілому по країні коштує всього 86 грн. За останній місяць, за офіційними даними, сало подорожчало на 4%, за рік – на 17,2%. Для порівняння: хліб за цей період виріс в ціні на 21%, а соняшникова олія та цукор – більше ніж на 80%. Тобто по салу, в інтерпретації наших статистів, нічого примітного не сталося… Може, це на нашому ринку орудують спекулянти? Поїхав на другий, на третій. Сало там продають не по 86 грн, як у звіті Держстату, але і не по 185. Але, головне, на прилавках його зовсім мало. Куди ж воно поділося? І чому так виросло в ціні?
Ставлю ці питання «Асоціації свинарства», є у нас така. Відповідають: «На ринку дійсно практично немає сала, а те, що є, – за шаленими цінами. Тому, що наші фермери перейшли на вирощування м’ясних або, як їх ще називають, беконних порід свиней – там одне м’ясо, сала нема або дуже мало. Тому ми шукаємо по приватниках, навіть всю свиню беремо через сало, хоча м’ясо нам не потрібно, його на ринку повно. Вже є ціни по 200 грн, а генеральське сало коштує до 220 грн. Смачне, якраз до святкового столу. Можна знайти і по 80-100 грн, але це буде не стільки сало, скільки жир, щоковина або інша продукція, яка, в принципі, йде на переробку, але у нас продають її і як готовий продукт».
Це для мене новина. Дзвоню в іншу асоціацію – називається «Свинарі України». Там пояснюють мені, що частка промислових виробників м’яса свиней продовжує зростати, тому що господарства населення і невеликі фермери не можуть зрівнятися з ними по ефективності бізнесу. Отже, пропозиція сала знижується, що сприяє підвищенню цін на цей продукт. Це не означає, що сало скоро повністю зникне з прилавків. Однак загальна тенденція ринку свинини – розвиток саме «м’ясного» свинарства. Але і тут не все однозначно, оскільки триваюча криза в галузі також принесла промисловим свинарям чимало випробувань, які пройшли не всі. Так, прив’язка попиту на свинину та, відповідно, цін на неї до рівня платоспроможності населення не дозволяє її змінювати відповідно до зростання собівартості виробництва. Так що тривалі кризові періоди призводять до зменшення виробництва, що, зрештою, тягне за собою подорожчання продукції.
Частка фермерського та приватного виробництва в Україні постійно знижується: сьогодні на присадибний сектор припадає 39% поголів’я, тоді як на промислових виробників – 61%, два роки тому це співвідношення було 46% та 54%. Відбувається це тому, що промислові виробники більш ефективні в порівнянні з домогосподарствами та дрібними фермерами.
Як мені пояснили в Асоціації, українського сала на наших ринках і раніше було недостатньо, його нестачу активно закривали за рахунок імпорту, зокрема з Польщі. Але останнім часом у господарствах Польщі та Німеччини фіксували спалахи африканської чуми свиней. Багато посередників – контрабандистів, побоюючись, що їм підсунуть заражений імпортний продукт, перестали купувати польське сало, що тільки посилило дефіцит.
Аналітик м’ясного ринку Карина Балаян констатує: левову частку продукції в українських м’ясних магазинах займає імпорт, що стало причиною різкого зростання цін на свинину та сало. Скорочення поголів’я свиней за останні десятиліття спровокувало глибоку кризу для всього сегмента виробництва, а вступ до СОТ та підписання договору про Зону вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію з ЄС лише закріпило торговельне домінування Європи на українському ринку. Таким чином, тільки 20% сала в магазинах – українське
За останні чотири роки імпорт сала в Україну помітно зріс. Наприклад, у 2018 році він склав 36 тис. тонн, а у 2020 р. – вже 38 тисяч тонн.
…Йду по ринку, виглядаю сало, питаю у продавця: «Куди поділося сало?». Відповідає: «Сало зникло вже навіть з села. Дорого стало в обійсті тримати свиню – комбікорми подорожчали в рази, продуктових відходів майже немає. Щоб виростити кабанчика на сало, треба годувати його майже рік, а грошей на таке задоволення немає. Дешевше купити сало в магазині. Та й скільки його треба для домашнього столу. До того ж за останні роки молодь їсть менше сала, ніж старше покоління. Все це і спровокувало дефіцит сала на ринку. Чим його менше, тим вище ціна. Наприклад, у нас в Полтаві за останній місяць сало подорожчало приблизно на 20 гривень, а в Києві – на всі сто. Але сало, повірте, не пропаде – поки живий хоч один українець». Сміється. Сміюся і я, хоча мені зовсім не смішно…
Олександр СОЛОМКА.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Вірити в силу добра
- Помело: подарунок у домі, який принесе достаток, удачу та щастя на весь рік
- Букет без приводу
- Наскільки вистачає фантазії
