Бесіди на задану тему

0
53
Беседы на заданную тему
Реклама

Читати російською мовою

Цитата номера
Світ який – мереживо казкове!
Світ який – ні краю, ні кінця!
Василь СИМОНЕНКО.

По мірі росту і дорослішання онука змінюються і теми наших з ним бесід. Всі діти, як відомо, дуже спостережливі та допитливі, і часом задають такі питання, на які не відразу знаходиш потрібні відповіді. Раніше, коли він ще ходив у садок, а потім у початкові класи, його більше цікавила навколишня природа – рослинний і тваринний світ, рослини і мешканці рідного краю, потім – географія – континенти і країни, столиці зарубіжних держав, народи, що їх населяють, національні традиції та особливості.

У нинішньому році онук закінчив п’ятий клас і став вже досить дорослим (за його ж власним твердженням). Тепер його більше стала цікавити історія: як і що було раніше? Звичайно, і питання стали дещо іншими (теж подорослішали): чому тепер не так, як було тоді; чому в світі не вщухають війни; чому їжа раніше була смачніше, дешевше і корисніше; як ми обходилися без Інтернету, смартфонів та інших благ цивілізації?..

А недавно і зовсім ошелешив, запитавши після довгих роздумів (напевно, підбирав потрібні слова, щоб не здатися нетактовним): «Дідусю, а чому старих називають «ватою» і сміються над тими, хто згадує часи СРСР? Невже тоді все було так погано? Але ж і зараз проблем і труднощів вистачає. Чому вже сьомий рік не припиняються військові дії в Донбасі? Звідки взявся коронавірус і коли він закінчиться? А правда, що онлайн-навчання продовжиться і у вересні, як воно вже набридло, хочеться живого спілкування з однокласниками, вчителями, друзями!»

Тут вже довелося задуматися мені. Постарався бути з дитиною чесним і щирим. Пояснити, що в кожному історичному відрізку часу є свої плюси і мінуси, і нікуди від цього не дітися.

Чому ми з ностальгією згадуємо ті часи? Та тому що, як писала Агата Крісті, «одна з найбільших удач в житті людини – щасливе дитинство». І розуміння щастя у кожного покоління своє. І у нинішніх «ватників» дитинство, незважаючи на важкі випробування, було саме щасливим. Ні, ми скучаємо не за натуральною ковбасою по 2.20 або морозивом з незбираного молока і вершків, не за справжнім хлібом з хрусткою скоринкою або канікулами у бабусі з дідусем в селі. (Хоча, напевно, і за цим теж).

Люди скучають за людським до себе ставленням, коли «людина людині друг, товариш і брат». І це було не просто гасло, а норма повсякденного життя, міжособистісних взаємин. У це нині важко повірити, але це дійсно було так. (Звичайно, траплялися винятки з правил, але дружба, взаємовиручка, товариство, безкорисливість були щирими, а не показними).

Тоді всі знали своїх сусідів в обличчя і пам’ятали напам’ять номери телефонів. Двері в домі закривали тільки на ніч або підпирали віником – це означало, що в будинку нікого немає. Дітей батьки відпускали на вулицю пограти одних і не боялися про те, що з ними щось трапиться.

А хіба забути часи, коли всі, від малого до старого, збиралися вечорами біля під’їздів або на лавочках біля дворів, грали в шахи і шашки, в доміно і лото; обговорювали прочитані книги або побачені фільми; ходили в бібліотеки, кінотеатри; вміли кататися на ковзанах і лижах; поголовно грали в футбол, займалися різними видами спорту… Цей перелік добрих спільних справ можна продовжувати до нескінченності.

Ми не боялися за своє майбутнє, а будували плани на перспективу, тому що була стабільність: і в економіці, і в політиці, і в управлінні суспільством. (Хоча не обходилося і без різного роду перегинів, зловживань, злетів і падінь. Але це – життя, а в ньому нерідко рух вперед здійснюється методом проб і помилок). Просто люди були добрішими, дружнішими, людянішими. Ось за цим вони і сумують! А «ватою» те покоління називають не від великого розуму («Не судіть, й не судимі будете»). Навіть «Аліса в Задзеркаллі» і та знала: «Ось ще подорослішаєш, і тобі стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, тому що все буде правильно».

Володимир Заїка,
редактор всеукраїнського тижневика «Хазяїн».

Передплата

Ніколи не пізно

Середина літа: докучають неймовірна спека і уповільнений карантин. Але, незважаючи на це, газета «Хазяїн» продовжує виходити в звичайному режимі, як і ніколи не закінчується її передплата.

Якщо ви ще не з нами, а завжди хочете бути в курсі садово-городніх новин, знати, як з мінімальними витратами і дотримуючись новітніх технологій виростити високі та якісні врожаї овочів, ягід, фруктів, зробити домашні заготівлі на зиму, утримувати в господарстві тварин, птицю, бджіл, розводити рибу і багато іншого, поспішіть оформити передплату газети «Хазяїн» з будь-якого місяця. Газета виходить щотижня. Передплатні індекси: 33817, 22083 (російською мовою); 89102, 68860 (українською мовою).

Редакція.

Веббанер Хозяин Укрпошта
Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ