Живу в невеликому селищі, все життя пропрацювала в дитячому садку, як доглядати за живністю, не знала і ніколи цим не займалася. А тут побачила в одному виданні фотографію зааненської кози, прочитала про її утримування статтю і, можна сказати, полюбила цю тварину з першого погляду. Так захотілося завести таку козу в домашньому господарстві, тим паче, що можливість така є, адже живемо в приватному будинку. Чоловік ідею підтримав, онуки схвалили. Залишалося одне: знайти тварину потрібної породи.
А ось з цим виникли проблеми, і чималі. Адже в окрузі ніяких племінних господарств немає, жителі селища тримають в основному кіз звичайних порід. Допоміг сумний випадок: у однієї господині стався інфаркт, а у неї залишилися дві кізки саме зааненської породи – мама і дочка, яких я з нагоди і придбала.
Як потім виявилося, козівництво – справа цікава і захоплююча. Головне, ставитися до нього з душею. Ми з чоловіком спочатку разом готували корми, косили влітку траву і заготовляли сіно, вирощували на городі коренеплоди і гарбуз, сушили на зиму тваринам віники. Я так захоплювалася цією справою, що абсолютно безболісно пережила вихід на пенсію, хоча могла ще працювати.
Стільки радості та щасливих днів принесли мені мої кози! Стільки свіжого повітря я не вдихнула, стільки під сонцем не була, напевно, за все своє попереднє життя, скільки за час прогулянок з козами. Тим паче, що природа у нас в Поліссі чудова: і луки, і пагорби, і переліски, і річки з озерами, і блакитне небо.
Спостерігаючи за своїми вихованцями, я зрозуміла, чому їх молоко вважається цілющим – адже кози не їдять що попало, а тільки лікарські трави. Дивлячись на кіз, я і сама зацікавилася навколишньою рослинністю.
Тепер сушу цілющі трави, і ми майже вже п’ять років не купуємо чай в магазині, а готуємо свій: корисний, смачний, ароматний. За старовинними рецептами, робимо також капорський чай із зніту, рецепт якого вичитали в «Хазяїні», сушимо також таволгу, м’яту, котовник і безліч інших рослин. Навесні та влітку готуємо супи з яглиці, яку теж, до речі, люблять кози.
А як цікаво за ними спостерігати! Адже у кіз є свій характер, часом вони поводяться, як люди. Їм притаманні, наприклад, і заздрість, і жадібність, і невихованість. Якщо я, скажімо, нахилила гілки верби для однієї кози, а інша їла такі ж гілки десь поруч, то та, інша, обов’язково кидала свою гілку і бігла відштовхувати суперницю. Віджене і їсть у мене.
Одного разу сталося так, що мені ні з ким було залишити п’ятирічну внучку, довелося взяти її з собою на пасовище. Треба було бачити, як поводилися наші кози. Якщо внучка грала поруч, вони її не чіпали, то варто було їй взяти мене за руку, як кози намагалися її буцнути своїми безрогими лобами і відштовхнути від мене. Ревнощі…
І ще я переконалася в тому, що кози добре розуміють стан своєї господині. У мене тромбофлебіт глибоких вен, мені важко проводити багато часу на ногах. Тому я брала на пасовище невеликий стільчик і сідала на нього. Так от, кози миттєво кидали їсти, бігли до мене і намагалися допомогти мені встати: штовхали лобами, навіть зубами тягли за одяг – і смішно, і приємно одночасно. Навіть не уявляю тепер, як це раніше я жила без них.
С. В. ГОРЕЛИК.
смт Дунаївці Хмельницької обл.
До теми
Делікатеси з козячого молока
Про цілющі властивості козячого молока знають якщо і не всі, то багато хто. Але з нього можна робити не тільки звичні всім сир, сметану, вершки, сир (як з коров’ячого молока), а й чимало оригінальних, смачних і апетитних страв. Рецептами деяких з них хочу поділитися з читачами газети «Хазяїн», яку наша сім’я передплачує вже багато років.
Ремчук
Ця старовинна страва готується так. Беруть кисле молоко і ставлять на слабкий вогонь. Помішують, чекаючи, коли википить сироватка і залишиться сирна маса рожевого кольору. Цю масу викладають на деко, накривають марлею і ставлять на сонці досушуватися. Виходить розсипчаста маса, яку зберігають, як сухофрукти, в сухому місці.
Взимку ремчук можна розбавити гарячим молоком і трохи прокип’ятити. Додати цукор, масло і родзинки – ось вам і начинка для пирогів! А якщо додати в ремчук зелену цибулю і на кінчику ножа сухий кріп, вийде апетитна начинка для вареників.
Курт
На 1 л кислого козячого молока взяти 1 ст. ложку солі. Вилити отриману рідину в мішечок з щільної бавовняної тканини і підвісити в прохолодному місці. Через добу сироватка стече. У утворений згусток (сузьму) додайте 1 ч. ложку червоного перцю і, якщо любите блюдо солоніше, ще трохи солі («правильні» пропорції такі: на 1 л готової сузьми – 1 ч. ложка червоного перцю і 1 ч. ложка дрібної солі). Все добре перемішайте.
Сформуйте кульки розміром зі середній волоський горіх, розкачайте їх качалкою, розкладіть на деко (або обробній дошці), накрийте марлею і виставте на 2-3 дні на теплий протяг. Через 3 дні готовий курт складіть у полотняний мішечок. Ось вам і оригінальний делікатесний десерт до гарячої солодкої кави або до пива!
Г. Д. ПАЛЕХ.
м. Татарбунари
Одеської обл.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Догляд за козами взимку
- Англійські кози
- Час козу вести до цапа
- Догляд за приплодом молодняка взимку: козеня, теля, порося
