Рідкісні в культурі гриби

0
140
Редкие в культуре грибы
Реклама

Читати російською мовою

Зміст

  1. Опеньок літній
  2. Кільцевик
  3. Вольваріелла
  4. Гнойовик кошлатий
  5. Зимовий гриб
  6. Трюфель і лісові гриби

Опеньок літній

Опеньки виростити дуже просто, тому вони вимагають мінімального догляду. Зазвичай вони досить поширені в природі, але існують схожі на них отруйні види, через які збирати гриби в посадках досить ризиковано. Набагато зручніше виростити їх самому з міцелію і знати, що ними не отруїшся. Вирощуються опеньки на обрізках деревини листяних порід (береза, осика, липа), де міцелій, введений у деревину, утворює плодові тіла і плодоносить багато років, щорічно забезпечуючи споживачів грибами. За 10-15 років вирощування з одного куба деревини можна отримати 100-200 кг грибів, перші з яких з’являються вже наприкінці наступного за засівом року. Ці гриби добре ростуть і на тирсі з висівками.

Для введення опенька бажана свіжоспиляна деревина діаметром 15-25 см. Її заготовляють завчасно, за кілька місяців до введення міцелію, складають в захищений від дощу штабель, а безпосередньо перед внесенням міцелію розпилюють на відповідні шматки і зволожують. Міцелій з розрахунку 100-120 г розкладають на торці відрізка, після чого відрізки складають у «колони» по 3-4 штуки, розміщуючи їх в льохах та інших подібних сирих і прохолодних місцях з температурою близько 15°C і відповідною вологістю (80-90 %). Відрізки деревини бажано розташувати поруч, притиснувши їх ближче один до одного. Поливати гриби не рекомендується, інакше грибниця загниє, а ось збризкувати повітря пульверизатором або обприскувачем – саме те. Деревину з міцелієм можна накрити плівкою, під якою грибам буде затишніше проростати.

За зиму в теплому підвалі міцелій проросте, а навесні пеньки можна прикопати в землю, звідки вони будуть черпати необхідну вологу.

Вирощувати гриби можна і в траншеях. Як і шиїтаке, міцелій опеньків можна насипати в ямку в землі та поставити зверху підготовлений пень, безперервно поливаючи і зволожуючи посадку протягом літа, поки грибниця не освоїться. У будь-якому випадку, гриби з’являться не раніше, ніж через рік, і ваші колоди заплодоносять хвилями з травня по вересень після кожної великої зливи. І на найближчі 5-7 років ви будете повністю забезпечені опеньками, адже на одному відрізку за один раз виростає 50-100 грибів.

Кільцевик

Кільцевик (строфарія зморшкувато-кільцева) – цей маловідомий гриб пластинчастий, як печериця або сироїжка, але за своїм виглядом схожий на знаменитий білий гриб-боровик, особливо в молодому віці. Він такий же м’ясистий і щільний. Від інших грибів відрізняється коричневою шляпкою діаметром 8-12 см у молодих грибів і 25-30 – у старих, з сіро-блакитними пластинками, які іноді чорніють.

Розмірами обумовлена і маса, що доходить до 150 г. І на свій смак, і аромат гриб теж дуже хороший. Крім смакових якостей, виділяє його те, що кільцевики не такі примхливі, як печериці, хоча їх температурні та субстратні переваги схожі й ростуть ці гриби в природі при тій же температурі, що і печериця, тобто в багатому гумусом ґрунті на лісових галявинах або рідколіссі. При вирощуванні в саду для нього підійде будь-яке захищене від сонця і вітру вологе місце.

Цей гриб вигідно відрізняється від своїх родичів тим, що здатний рости навіть на вологій соломі або в звичайному компості, не кажучи вже про більш підготовлені субстрати. Але якщо солому запарити на кілька днів до 60°С, гриб впорається із завданням набагато краще і врожай складе до 10 кг/кв. м, тоді як без пастеризації, тільки на вимоченій соломі, грибів виростає всього 6-7 кг.

Соломи, правда, потрібно багато – 15-25 кг/кв. м. Для змочування її викладають на рівну, краще бетоновану поверхню і змочують водою кілька разів на день, протягом декількох днів поспіль, ретельно перемішуючи купу для рівномірного змочування. Підготовлений субстрат укладають шаром 20-25 см в ящики або на поліетиленову плівку і в нього висаджують грибницю у вигляді зернового міцелію, подрібненого на шматки розміром з волоський горіх (500-600 г/кв. м). Вводять міцелій, як і при посадці печериці, рівномірно розподіляючи по площі та викладаючи в субстрат на глибину 5-6 см.

За місяць-півтора міцелій проростає, після чого субстрат присипають покривним шаром і після проростання гіфа гриба крізь нього знижують температуру і забезпечують приплив свіжого повітря для появи плодових тіл.

Спецвыпуск про грибы

Вольваріелла

Вольваріелла вольвова (рисовий гриб) за своєю екологією схожий на печерицю, це невеликі гриби (30-50 г) з ніжно-сірими плодовими тілами, що походять з тропіків (Бірма (вона ж М’янма), Індонезія, Китай, Японія).

При вирощуванні їм необхідно багато тепла, хоча часто гриби ростуть разом з печерицями. На батьківщині цей гриб росте на рисовій соломі, а у нас його з успіхом можна ростити на перемелених качанах кукурудзи – врожайність в цьому випадку досягає 150 кг гриба на 1 кв. м. Основні проблеми при вирощуванні пов’язані з морозами, цей вид краще себе почуває в парнику або в теплому приміщенні.

Гнойовик кошлатий

Даний вид грибів часто росте разом з печерицею на луках, молодий гриб – білий, з капелюшком у вигляді дзвоника, і любить родючий ґрунт або гній, застосовуваний для печериць. Іноді росте разом з ним при штучному культивуванні, але тоді його намагаються прибрати через пригнічення зростання печериць. Для вирощування підходить ферментований компост, як для печериці, витриманий 2-4 тижні. Цикл розвитку гнойовика триває 3-4 місяці і за цей час при сприятливих умовах вдається зібрати 10-15 кг грибів з 1 кв. м.

Зимовий гриб

Зимовий гриб (фламмуліна бархатистоніжкова) – ці дереворуйнівні (ксилотрофні) гриби відносно недавно впроваджені в культуру і ще мало знайомі українським грибникам. Гриби ростуть на деревині, їх ще називають зимовими опеньками. Шляпка гриба становить 2-5 см в діаметрі, жовтуватого кольору з рідкісними пластинками. Сам гриб має зріст з вершок (5-8 см) і тонку ніжку, яка вгорі жовтувата, а внизу коричнева або чорно-бура. Іншою характерною ознакою є волосисто-бархатиста основа ніжки, через що так і назвали гриб.

Так само як і глива з шиїтаке, фламмуліни ростуть на деревах, але цей вид відрізняється від знайомих і звичних глив не тільки зовні, але і здатністю жити на живих тканинах дерева, через що експерименти з його розведенням в саду можуть закінчитися не дуже добре для саду. У бетонному приміщенні його можна вирощувати, не побоюючись, що він щось там заразить.

В Азії його вирощують на суміші листяної тирси і рисової соломи, відрізках тополі та інших листяних дерев. У нашому кліматі гриб росте на кукурудзяних качанах з березовою тирсою, соломі, лушпинні соняшника. Додають висівки, пивну дробину, інакше без них, на одній тільки целюлозі, гриб росте дуже повільно. Готують субстрат, як і для гливи: запарювання, стерилізація, після чого вносять зерновий міцелій (5-7 % від маси) і дірявлять пакет з субстратом, щоб гриби краще освоїли його.

Посаджена грибниця росте в субстраті при 24-25°С 15-25 днів. Освітлення для росту міцелію не потрібне і мішок зазвичай культивується в темному місці або закривається папером або чорною плівкою від світла. Після заростання субстрату міцелієм пакет переносять в освітлене прохолодне місце з температурою 10-15°С і через 10-15 днів після цього з’являються перші гриби. Пучки грибів акуратно зрізують, а потім видаляють і залишки ніжок. За 2-3 заходи можна отримати до 0,5 кг грибів з 1 кг субстрату.

Також на рослинних залишках можна культивувати Юдине вухо (названий за характерну форму плодових тіл у вигляді вушної раковини людини), опеньок Матцутаке і тополевий опеньок (агроцибе теплолюбна).

Трюфель і лісові гриби

Білий гриб та інші лісові види (підберезник, підосичники, маслюк), на жаль, штучно виростити можуть тільки ті, хто має будинок в лісі з відповідними деревами. Ця група грибів утворює мікоризу і без дерев, специфічних для кожного виду, не росте. Дереву без гриба теж нелегко, воно відстає в рості й може загинути. В результаті симбіозу гриб живить дерево водою, азотистими речовинами, фосфором, вітамінами, а рослина підживлює грибницю вуглеводами. Якщо викопати саджанець сосни, можна побачити сірий наліт на поверхні коренів. Це і є мікориза.

Навіть у саду, при посадці будь-якого дерева, незалежно від вологості ґрунту, свіжопосаджене дерево намагаються полити, щоб гриби, що є в ґрунті, як можна швидше обросли корінням. Одні гриби дружать тільки з одним деревом, а деякі – з декількома, той же білий гриб – з сосною, ялиною, дубом, березою, липою. Частіше закопуйте шматки грибів зі спорами або виливайте воду після промивання плодових тіл в найближчому лісочку, і гриби рано чи пізно проростуть.

Щодо найціннішого з грибів – трюфеля, званого чорним діамантом, то він росте в теплих дубово-букових лісах і в нашій країні іноді зустрічається в Карпатах. Трюфель росте під землею і добути його можна за допомогою навчених тварин. Спочатку для цих цілей використовували свиней, але коли зрозуміли, що свинка і сама не проти поласувати цінним трофеєм, переключилися на собак. Дресировані собаки знаходять гриби в осінньому лісі, і цей промисел дуже популярний у Балканських країнах, Франції та Італії.

Плодове тіло трюфеля має округлу форму з нерівною горбистою поверхнею темного кольору і червонуватою м’якоттю, а при дозріванні гриба – фіолетовою. Гриби розміром з яблуко, хоча бувають і кілограмові екземпляри. Розводять гриби, удобрюючи ґрунт в лісах і вносячи в нього спори. При висадці нового масиву лісу плодоношення трюфеля починається через 5-7 років.

Веббанер Хозяин Укрпошта
Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ