Нині важко уявити дачну ділянку або сільське обійстя без полуничної грядки. Навіть початківці садівники-городники прагнуть насамперед посадити саме цю скоростиглу ягоду. Причому як тільки її в народі не називають – і садова суниця, і Вікторія (за назвою популярного сорту), хоча суть від цього не змінюється: полуниця – вона і в Африці полуниця.
Свою роботу на землі я теж почала з вирощування саме полуниці. Звичайно, спочатку через відсутність досвіду і будь-яких навичок у мене вийшов пшик. Хоча з часом стала ставитися більш відповідально до цієї невибагливої культури і тепер щорічно отримую високі і стабільні врожаї.
Перший раз, коли сусіди поділилися зі мною посадковим матеріалом, я просто встромила кущики в розпушену землю, трохи їх присипала і полила. І на цьому вирішила що свою місію я виконала. І з почуттям власної гідності стала очікувати результату.
Так, кущики спочатку дружно пішли в ріст, випустили квітконоси (хоча, в порівнянні з тим, що спостерігалося у сусідів, це були небо та земля). Далі пішли суцільні розчарування. Скоро листя на плантації суниці почало жовтіти, згортатися, ламатися, а ягідки виросли дрібні, потворні й … несмачні. Хоча сорт був непоганим і популярним не тільки тоді, але і зараз – Фестивальна.
Мої тривоги і сумніви розвіяла сусідка, яка навідалася одного разу з ревізією: погана земля і нестача підживлення – такий діагноз поставила вона, тільки-но глянувши на грядку. А я по наївності навіть і не думала про те, що під полуницю слід готувати ґрунт, заправляти її необхідними добривами, поливати, боротися зі шкідниками та хворобами … вважала, що головне – сонце і вода, а без решти полуниця проживе і так.
Так перший полуничний «млинець» вийшов грудкою, і я зробила для себе головний висновок: нахрапом урожай не отримати! І стала ґрунтовно готуватися до наступного ягідного сезону.
Восени приготувала кілька невеликих квадратних грядок – так порадила сусідка, тому що легше висаджувати рослини і доглядати за ними. Землю ретельно перекопала, вибрала коріння бур’янів, внесла свіжий гній і прикрила ялиновим гіллям. До весни органіка перепріла, осіла і була готова до посадки нових рослин. У кожну лунку додавала трохи деревної золи, а коріння полуниці занурювала в глиняну бовтанку для кращого контакту з ґрунтом.
Всі посаджені кущики добре прижилися і швидко пішли у зростання. Листя, на відміну від попереднього сезону, були яскраво-зеленим, більшим, а квітконоси міцними. А незабаром полунична плантація зацвіла-заколосилася! Так приємно було дивитися на результат своєї праці.
А потім кущі почали масово викидати вуса. Хочеш – не хочеш, а довелося їх видаляти, хоча і шкода було. Але до літа ягоди росли великими, соковитими і солодкими.
Більш детально хочу зупинитися на підживленнях. Після першого невдалого сезону я їх проводжу завжди в одні й ті самі терміни і по одній і тій самій схемі. Деякі за це вважають мене консерватором, але, як то кажуть, від добра – добра не шукають.
Протягом сезону підживлюю кущики кілька разів. Коли навесні з’являється перше листя, під кожен кущ ллю приблизно півлітрову баночку настою курячого посліду. Настій готую заздалегідь, щоб він постояв хоча б тиждень, інакше можна обпалити коріння рослин. Розводжу приблизно 0,5 л курячого посліду у 10 л води, перемішую і перед самим поливанням розбавляю наполовину водою.
Коли на плантації з’являються перші хвороби і шкідники, обприскую кущі полуниці таким розчином: беру 1 л сироватки або просто кислого молока, виливаю в 10-літрове відро, додаю туди півсклянки деревної золи (іноді ще додаю і перегній), і отриманою сумішшю щедро обприскую грядки .
Наступне підживлення – під час зав’язування ягід. Рецепт знову ж від моєї безцінною сусідки: беру близько 2 кг хлібних кірок (або шматочків черствого хліба), замочую на 1 тиждень в каструлі, прикривши гнітом. Коли починається бродіння, розбавляю наполовину водою і рясно поливаю ґрунт під кущами. І все росте як на дріжджах! Хлібні залишки тепер сушу всю зиму і збираю, тому що таке підживлення – просто чудо. Його можна використовувати й для огірків, помідорів, моркви та інших овочів.
Незамінна річ для підживлення – молода кропива. Настій з неї готується так: потрібно нарвати оберемок кропиви, подрібнити її лопатою, сокирою, залити дощовою водою і нехай настоюється хоч все літо. У міру необхідності черпаємо з ємкості, скільки треба, розбавляємо наполовину водою і поливаємо грядки. Правда, запах не дуже приємний, але рослинам таке живлення дуже подобається.
Навчилася рятувати свою полуницю і від гнилей, особливо, якщо літо видається дощовим. Багато садівників вважають, що в таку погоду краще всього вкрити рослини сухою соломою. Це так, але солому не завжди знайдеш, тому я пристосувалася використовувати тирсу (благо, чоловік постійно пиляє дрова і їх не бракує). Тільки при цьому потрібно враховувати один важливий момент: не можна давати тирсі злежуватися, за сезон її потрібно кілька разів переворушити.
Пересаджую полуницю тільки пізнім літом (в кінці серпня), коли починається всихання листя. Ось, в принципі, і всі секрети. Так, доводиться повозитися, зате завжди з урожаєм смачних ягід.
А. Т. КУДРЕНКО.
м. Котельва Полтавської обл.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Тепличні огірки: від посадки до збору врожаю
- Що з чим посадити, щоб усім було добре?
- Перці люблять тепло і турботу
- Рання редиска. Отримати її не кожному вдається
