Зміст
Напевно, не знайдеться дачника, який не вирощував би редиску, адже цей ранній весняний овоч не тільки смачний, але і дуже корисний. Здавалося б, що складного у вирощуванні редиски, та тільки у одних вона виходить соковитою, хрусткою, трохи терпкою, а у інших гіркою, дерев’янистою, пустотілою.
Хочете порадувати себе і своїх близьких суперранніми свіжими соковитими, смачними, та ще й екологічно чистими продуктами – скористайтеся порадами Андрія МАРЧЕНКА, фермера з села Клишки Сумської області, якого сміливо можна назвати експертом з вирощування ранніх органічних овочів.
Готуємо ґрунт
Гряди під редиску фермер готує з осені. Редиска дає високі врожаї на родючих пухких, добре дренованих ґрунтах. Не любить цей овоч затінених ділянок з важким кислим ґрунтом. Тому, якщо на вашій ділянці кислий ґрунт, перед внесенням добрива обов’язково проведіть його вапнування.
Ґрунт Андрій удобрює перепрілим компостом, також хорошим добривом для редису є перепрілий гній. Скільки вносити добрива, залежить від родючості ґрунту. На бідних вносимо гній з розрахунку 3-4 кг на 1 кв. м, на високородючих редиску можна взагалі не підживлювати.
Після внесення добрива землю обов’язково перекопують, щоб добриво було ретельно забите в ґрунт, інакше більша його частина буде безповоротно втрачена. Свіжим гноєм, а тим більше курячим послідом і мінеральними добривами удобрювати редиску Андрій Марченко не рекомендує.
На грядках, «переживлених» азотом, зростуть водянисті коренеплоди з підвищеним вмістом нітратів, несмачні та шкідливі для здоров’я. В процесі вегетації вносити добрива під редиску він також не рекомендує.
Агротехніка вирощування
При вирощуванні редиски не забудьте про дотримання сівозміни. Найкращі попередники для редиски: картопля, томати, огірки, цибуля і квасоля. Не варто сіяти редиску після капусти, ріпи, редьки (у них однакові хвороби і шкідники).
Першу редиску в парнику Андрій сіє в кінці лютого, у відкритому ґрунті – відразу після того, як розтане сніг. Це може бути і кінець березня, і початок, а іноді і середина квітня. Все залежить від погодних умов. Відстань між рядками робить 12 см, між рослинами – 5 см, насіння заглиблює на 1-2 см.
«В родючий, вологий ґрунт допустимо сіяти редиску без додаткової обробки насіння. Але щоб отримати більш ранні і дружні сходи, можна обробити посадковий матеріал стимуляторами або хоча б перед посадкою замочити насіння на 8-12 годин у воді», – радить фермер.
Щоб редиска сходила швидше, фермер вкриває гряди агроволокном. Від такого укриття є ще одна важлива користь: воно допоможе захистити рослини від навали хрестоцвітих блішок – головного шкідника редиски.
«Якщо хочете, щоб редиска довше залишалася в меню, висівайте її кілька разів з інтервалом 7-10 днів», – радить фермер.
Догляд за редискою досить простий і зводиться в основному до розпушування ґрунту і поливу рослин, а якщо загустили посадку – ще й до проріджування сходів.
Розпушування ґрунту проводимо кілька разів, починаючи від сходів насіння і до збирання врожаю. Це дозволяє вирішити і проблему з бур’янами.
При посушливій погоді, особливо в південних районах, а також в теплицях, редиску обов’язково поливаємо. Гірка, задерев’яніла редиска – результат нестачі вологи, тріснуті коренеплоди – наслідок нерегулярних поливів і різкої зміни вологості ґрунту. Але при цьому потрібно не перестаратися, так як при перезволоженні ґрунту рослини можуть захворіти «чорною ніжкою».
Як правило, ранні посіви поливають 2-3 рази теплою водою (20-25°С). Пізніше, в залежності від погодних умов, поливи можна проводити частіше, але не більше 2 разів на тиждень. Норма поливу – 10-15 л на кв. м.
На чому зупинитися?
«На даний час досить багато хороших нових сортів, стійких до шкідників і тих, що дають прекрасні врожаї, так що вибір є», – підкреслює Андрій Марченко. І в парнику, і на відкритому ґрунті він використовує ранньостиглий голландський гібрид Селеста F1.
Для відкритого ґрунту ідеально підходять такі сорти, як Сора, Рудольф, Джоллі, Селеста. Вони формують ідеальний коренеплід з маленьким бадиллям, не бояться загущених посадок , стійкі до хвороб. Редиска солодка, соковита, набагато смачніше старих вітчизняних сортів. Посадивши таку редиску, можете не боятися, що вона «переросте», після дозрівання вона ще до десяти днів спокійно «сидить» в ґрунті, не стрілкуючись. І навіть, коли йде в стрілку, коренеплоди залишаються не дуже твердими і придатні до вживання.
«У теплицях ранньою весною найкраще ростуть Селеста, гібриди Дабел F1 і Мондіал F1. Вони добре переносять нестачу освітлення і стійкі до хвороб. Рекордсмен серед них Дабел F1, який стійкий до слизового бактеріозу, несправжньої борошнистої роси і сірої гнилі – найбільш поширених захворювань хрестоцвітих культур, – розповідає Андрій Марченко. – Багато моїх колег хвалять сорти японської селекції (Sakata): Глоріетт F1, Черриетт F1, Меліто F1. Є непогані сорти німецької, французької і навіть китайської селекції, рідше у нас зустрічаються насіння італійської та іспанської селекції».
А ось старі сорти вітчизняної селекції Андрій Марченко сіяти не радить. Як правило, у них низька врожайність, вони схильні до захворювань і шкідників, та й за смаковими якостями поступаються новим сортам.
Прибирання редиски проводять в два-три етапи по мірі дозрівання коренеплодів. При сприятливих умовах збирання врожаю можна починати на 18-20-й день від моменту появи сходів. Коренеплоди сортують, миють, в’яжуть у пучки або укладають в мішки.
Олена БЕРЕЗКІНА.
Фото з архіву Андрія МАРЧЕНКА.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Мушмула японська
- Моя пристрасть – гладіолуси
- Купівля цибулин квітів взимку і навесні
- Томати у теплиці взимку
