Ґрунт під цей овоч готують точно так само, як і під перець. Особливо вибагливі баклажани до структури ґрунту. Повинен бути пухким, удобреним, але в міру. Кілька років тому довелося спостерігати, як один городник-початківець вніс на грядку під баклажани таку кількість свіжого гною, що в підсумку виросло одне бадилля, а плоди так і не з’явилися. Причина в тому, що надмірний надлишок азоту призвів до абортування зав’язей.
Ще баклажани дуже чутливі до коливань температури: як зниження, так і значні підвищення викликають опадання квіток і зав’язі. Оптимальною для баклажанів вважається температура в межах 25-28°С. Під час весняних поворотних заморозків сходи, як правило, гинуть. А якщо температура нижче 15°С, то насіння просто не проростає, а якщо і проростає, то слабо і рослини виходять чахлими.
Баклажани більш вимогливі до вологи, ніж перець. У разі її нестачі розсада припиняє розвиватися, зав’язь опадає, а плоди набувають потворної форми.
Причиною опадання квіток і зав’язі може бути затінення рослин і ущільнений ґрунт. При вирощуванні баклажанів у теплицях часто вдаються до штучного запилення, хоча ця рослина самозапилюється. А ще баклажани люблять світло. Яскраві та короткі літні дні саме те, що потрібно баклажанам.
Сортове розмаїття баклажанів нині велике: селекціонери вивели плоди не тільки фіолетові, але і білі, червоні, чорні. Хоча, з практичної точки зору, найбільш високотоварними, врожайними, смачними та надійними є три сорти: Алмаз, Геліос та Фіалка. Перші два сорти виведені у свій час на Донецькій овоче-баштанній дослідній станції при безпосередній участі багаторічного співробітника редакції газети «Хазяїн», кандидата сільськогосподарських наук В. Д. Давидова.
Алмаз – сорт середньостиглий, високоврожайний, відрізняється дружною і ранньою віддачею врожаю. Плоди у нього циліндричної форми, довжиною 14-17 см. М’якоть зеленувата, без гіркоти. Смакові якості високі. У технічній зрілості плоди темно-фіолетові. Середня маса – 140-160 г. Стійкий до бактеріозу.
Геліос теж відноситься до середньоранніх сортів, плоди оригінальної кулястої форми, глянцеві, світло-фіолетові, масою 300-700 г. Відрізняються вишуканим смаком. Сорт має білосніжну, щільну м’якоть приємного, злегка солодкуватого смаку і зовсім без гіркоти. До того ж плоди малонасінні. Для господинь ще одна перевага: під час смаження баклажанів Геліос витрачається дуже мало рослинної олії.
Фіалка – сорт ранньостиглий, дозріває днів на 10 раніше, ніж Алмаз. М’якоть без гіркоти, біла, щільна. Плоди циліндричної форми, довжиною 14-16 см, фіолетові, масою до 250 г. На кущі дозріває до 10 плодів.
Вирощують баклажани по 4-5 рослин на 1 кв. м за схемою 70х30х35 см. Це визначається високими вимогами культури до освітленості. В умовах сильної густоти, та ще й при хмарній погоді, формуються дуже дрібні плоди.
Деякі городники після висадки розсади прикривають рослини свіжоскошеною травою. Це захищає її від палючих сонячних променів і разом з тим відлякує колорадського жука. Трава в’яне і її оновлюють через день-два. Якщо робити так регулярно, то біля рослин утворюється шар мульчі, яка прекрасно зберігає вологу. Особливо допитливі городники використовують траву для захисту від жуків навіть дорослих рослин, оточуючи їх своєрідними наметами з високих бур’янів.
Догляд за баклажанами до збору врожаю полягає в регулярному поливі, розпушуванні та підживленні. Запізнення з поливом призводить до старіння тканин, плоди стають грубими, а зав’язь опадає. Потрібно не забувати, що баклажани дуже чутливі до розпушування, тому після кожного поливу або дощу ґрунт на грядках слід розпушувати. Великі рослини з плодами необхідно підгортати, щоб надати кущу великої стійкості.
Підживлюють баклажани кілька разів за сезон, чергуючи органічні та мінеральні добрива. З органічних використовують коров’як, пташиний послід, а з мінеральних – Нітроамофоску (60-80 г на 1 відро води на 1 кв. м). Після кожного підживлення рослини поливають чистою водою.
Збирають плоди в стані технічної зрілості через 4-5 днів, зрізуючи їх разом з плодоніжками. Посвітління плода – це ознака запізнення зі збором. Зібрані плоди потрібно відразу ж переробляти, так як в процесі зберігання вони втрачають харчову цінність, а свіжими баклажани практично не вживають.
Головною проблемою в агротехніці є боротьба з колорадським жуком, для якого цей овоч – улюблені ласощі, особливо в середині серпня, коли бадилля картоплі вже майже повністю засихає. Відповідно до санітарних норм обробки баклажанів обробку отрутами слід припиняти за 20 днів до збору врожаю.
Багато городників, щоб не використовувати отрути для захисту від смугастого шкідника, огороджують грядки з баклажанами парканчиком з поліетиленової плівки висотою 50 см. Жуков в такому випадку на рослинах практично немає до самого вересня. Потім, правда, з’являються окремі екземпляри, яких легко зібрати і знищити вручну.
В. ГОРЯЇНОВ,
агроном.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Догляд за деревовидними томатами
- Циперус або «котяча радість». І оселю прикрасить, і кішці до смаку
- Аґрус після плодоношення: особливості догляду
- Томати без листя. Чи передається фітофтороз
