Після снігопаду сад виглядає, немов палац Снігової Королеви: товстий шар снігу мальовничо лежить на гілках, виблискуючи на сонці. Але садівнику потрібно якомога швидше звільнити гілки від пишної снігової ковдри, а також зробити все необхідне, щоб сніг залишився у саду, під деревами. Адже в зимові морози він захистить корені від вимерзання, а навесні перетвориться на цілющу вологу.
Шапка, яка не завжди гріє
Сніг на гілках найбільшу небезпеку становить для дерев з крихкою деревиною: абрикоса, персика, вишні, черешні, великоплідної аличі, особливо, якщо вони раніше не піддалися обрізуванню з укорочення і зниження крони. Неприбраний сніг збільшує загрозу розлому деревини на деревах з гілками, що відходять під гострим кутом від стовбура і скелетних гілок. Під вагою снігу ламаються і молоді, дрібні гілочки.
Небезпека снігу не тільки в тому, що під його вагою гілки можуть зігнутися і навіть зламатися. Пишна сніжна шапка на гілках не завжди зігріває, а, навпаки, може стати причиною загибелі бруньок.
Якщо після снігопаду стоїть сонячна і досить тепла погода, сніг починає підтавати, гілки стають мокрими, а ввечері на них утворюється крижана кірка, під якою бруньки виявляються як би в парнику. Вони розігріваються і починають посилено споживати кисень, а його під льодовим панциром якраз і немає. Через таке підвищення температури частина бруньок може задихнутися і загинути. А якщо потім ще вдарить мороз, то ожеледь, що утворилася, випаровуючись на сонці, почне охолоджувати поверхню гілок. При сильному вітрі в місці випаровування криги температура виявиться значно нижче температури навколишнього середовища. Таке зниження температури може стати критичним для бруньок, і вони просто вимерзнуть.
Це стосується в першу чергу теплолюбних рослин. Для них небезпечним буває навіть іній. Так що видалення снігу з гілок слід починати з теплолюбних дерев і чагарників, що мають крихку деревину.
Сніг зручніше і швидше прибирати з гілок не струшуванням (струшуючи, можна обломити гілку), а за допомогою віника або щітки з довгою ручкою. З гілок, розташованих на великій висоті, сніг можна зняти за допомогою жердини з намотаною на неї ганчіркою.
З гілок декоративних хвойників сніг теж необхідно видаляти. Хоч і не хочеться руйнувати зимову казку, але під непосильною вагою можуть не тільки зламатися гілки, але й обламатися стовбур дерева.
Навіть після сильного снігопаду в прикореневих колах хвойників та інших дерев і чагарників, що мають щільні широкі крони, може зовсім не виявитися снігу через те, що він повністю затримується гілками. В результаті гілки обламуються, а корені підмерзають.
Якщо немає можливості видалити сніг з гілок відразу після снігопаду, запобіжні заходи слід вжити заздалегідь. Наприклад, гілки ялівцю і туї обв’язують шпагатом, але не туго, а так, щоб їх не обломити і не деформувати.
Якщо зняти з гілок сніг не встигли і вони надломилися, необхідно відразу ж видалити їх. Причому спилювання слід робити знизу, щоб, падаючи, гілка не зірвала шматок кори. Місце спилювання обробляють садовим варом або пастою, а потім зафарбовують оліфою.
Видаливши сніг з гілок, потрібно подбати про снігозатримання. По всій ділянці слід розставити щити, гілки ялини і сосни увіткнути в сніг або просто розкидати по ділянці. Можна використовувати старі дошки, ящики, залишки будматеріалів (шиферу, руберойду і т. п.). Загалом, у справу підуть будь-які підручні матеріали, з яких можна спорудити досить міцні, щоб їх не здував вітер, і швидкорозбірні конструкції. З прямих і порівняно міцних прутів, обрізаних восени гілок і вербової або виноградної лози можна сплести легкі переносні огорожі та розставити їх перпендикулярно напрямку, в якому дме вітер. Можна такі тини зробити стаціонарними, якщо відомо, які вітри переважають в конкретній місцевості. Головне – не використовувати частини хворих або уражених шкідниками рослин, інакше використовуваний рослинний матеріал може стати розсадником небезпечних хвороб і шкідників.
Важливо затримати сніг в малиннику, суничнику і квітнику. Туди слід перенести сніг, знятий з доріжок, з дахів будівель і теплиці, а по периметру розставити щити. Сніг потрібен і для утеплення місць зберігання прикопаних з осені живців і саджанців.
Для укриття ягідника і газону необхідний пухкий сніг, тому бажано по можливості зберігати його структуру: не згрібати, а змітати в потрібні місця або переносити на лопаті пластами.
Корисно трохи походити по снігу між рядами дерев, тому що прим’ятий сніг у лунках від слідів краще збережеться. Навколо стовбурів сніг бажано утрамбувати додатково. Це допоможе продовжити час танення і дасть можливість навесні більшій частині талої води вбратися в ґрунт, а крім того, захистить кору від гризунів.
З цією ж метою стовбури дерев додатково підгортають снігом якомога вище, але не менше ніж на 20 см, утрамбовуючи його. Причому, формуючи сніговий конус, слід зробити його злегка витягнутим в південну сторону, так як сніг в цьому місці буде сильніше нагріватися на сонці і підтавати. Для молодих дерев сніг накидають на висоту всього штамба, до перших скелетних гілок.
В період відлиг слід стежити, щоб навколо стовбура не утворилася крижана кірка, яка небезпечна так само, як і крига на гілках, тому що вона може спровокувати появу тріщин на корі.
Якщо сад розташований в низині, надлишок талих вод може привести до підтоплення ділянки навесні. Тому в кінці зими необхідно прочистити водовідвідні канавки.
Якщо сад розташований на схилі, талі води, навпаки, необхідно затримати. Для цього поперек схилів роблять поперечні перетини.
Клавдія КОТОВА.
Також читати:
