Цитата номера
Громи рокочуть десь там на пониззі.
Люблю твій степ. Усе твоє люблю.
Мені самотньо, як в Червоній книзі
останньому у небі журавлю.
Ліна КОСТЕНКО.
Напередодні новорічних і різдвяних свят онук-четвертокласник замовив собі в подарунок… Червону книгу України. При цьому уточнив: «І рослинний, і тваринний світ». Довелося неабияк напружитися, тому що подібна література нині чомусь не користується особливим попитом і рідко перевидається книжковими видавництвами. Ви б бачили, якою непідробною радістю світилися очі хлопчика, коли він діставав жаданий подарунок з-під ялинки!
Тепер ось не поспішаючи у вільний час вивчаємо рідкісні книги. Він по них пізнає навколишній світ, більшість з мешканців якого нині можна побачити хіба що на ілюстраціях. Я ж тішу себе тим, що багато рослин, птахів і тварин рідного краю пощастило побачити наяву, так би мовити, вживу. Тому мої розповіді про мешканців українських лісів і степів онук слухає з відкритим ротом.
…З вдячністю згадую (а може, і з жалем) свою студентську молодість, яка припала на кінець 70-х років минулого сторіччя. Більшість студентів, які навчаються в київських вузах, любили готуватися до літніх сесій на Трухановому острові, в Гідропарку, на Володимирській гірці, просто в мальовничих місцях на схилах Дніпра. Досі чую солов’їний спів, що лунає з прибережних заростей. Ні, не залітних мандрівників, а осілих, київських. Багатьом це нині може здатися неймовірним, але тоді солов’ї жили в центрі столиці України, виводили тут своє потомство і радували жителів та гостей міста своїм неповторним, хвацьким співом.
Адже цій маленькій непримітній пташці багато не потрібно: був би лозняк уздовж берегів річки або густі зарості бузку в довколишніх парках. Як і у кожного мешканця тваринного світу, у солов’я є свої улюблені місця, де він знайде притулок і захист, і корм. Є у них і свої примхи – краще будь-якого приладу він відчуває забруднене повітря і шкідливі викиди в атмосферу, недобре до себе ставлення.
«Весело співає соловей – значить, повітря чисте», – водить онук пальцем по сторінках Червоної книги, як би підтверджуючи мою розповідь-спогад. Зараз уявити солов’я в такому мегаполісі, як Київ, звичайно ж, дуже складно. Хоча, можливо, вони досі можуть мешкати в незайманих цивілізацією місцях на берегах Дніпра.
Вчені-екологи вважають, що міста з населенням до 200 тисяч людей ще можуть зберегти нормальні відносини з природою: сади, городи, переліски, водойми, річки, парки, сквери цьому сприяють. У більших містах оптимальне для життєдіяльності людини середовище проживання вже потрібно не тільки підтримувати, але і створювати. І при цьому не заважати мешкаючим тут птахам і тваринам, повністю їх охороняти в скрутну хвилину. Піклуватися про примноження зелених багатств – дерев, чагарників, квітів. Хоча допомога людини в збереженні та примноженні тваринного і рослинного світу теж не повинна виходити за певні межі. Адже зайва опіка і настирливість не завжди на благо. Все повинно бути в міру.
Рослини – комахи – птахи – тварини. Цей живий ланцюжок ніколи не повинен перериватися. У навколишньому світі немає нічого зайвого. Кожен займає свою екологічну нішу. До цього нас закликають і повчальні вірші тієї ж Ліни Костенко:
Любіть травинку і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
До речі, побачити живого коня нині навіть у сільській місцевості – велика удача. Нам з онуком вдалося, відвідавши володіння знайомого фермера. Навесні сподіваємося не тільки почути солов’їну трель, а й побачити знаменитого (але, на жаль, рідкісного нині) співака.
Рядки з листів
Квіти і коти
Село наше розташоване вздовж залізничного полотна Харків – Ізюм. Раніше це були мальовничі місця, а тепер все навколо заросло амброзією. Хоча у багатьох жителів садиби і зараз доглянуті.
Головне моє багатство – море квітів і 6 котів. Коти – гарнюні, особливо чотири кішечки: розумні, красиві, ловлять мишей і кротів. Дочка каже: «Мамо, куди твоїх котів дівати, раптом що з тобою трапиться?» Сміюся у відповідь: «Виставиш на продаж!» «Та вони дарма нікому не потрібні!» «Треба вміти продати: напишеш, що не п’ють, не курять, добре мишей ловлять. А ні – роздаси даром!»
Квіти у мене не переводяться з весни до осені. Уздовж паркану – тюльпани, іриси, мак-самосійка, тагетес, іпомея, енотера, петунія, лаватера… Під горіхами – хости, м’ята, мальва. А ще флокс шиловидний, хризантеми, самшит. У кашпо і в горщиках біля порога – герань, настурція, сурфінія, а темно-фіолетова петунія з цинерарією приморською – взагалі супер!
В. Н. ФУРМАНЮК.
с. Гусина Поляна,
Зміївський р-н Харківської обл.
Магнітні бурі у березні:
4, 5, 6.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Підгодуємо птахів
- Віримо в краще!
- Минуле, сьогодення і майбутнє у новорічних листівках
- Мотанка – лялька-оберіг, яка передається з покоління в покоління
