Підгодуємо птахів

0
33
Подкормим птиц

Читати цю статтю на русском языке

Якщо ваші плани на рік – сійте пшеницю.
Якщо ваші плани на десятиліття – садіть дерева.
Якщо ваші плани на все життя – вчіть дітей.
Східна мудрість.

Якось у одного мудреця запитали, що потрібно для того, щоб насолоджуватися життям. На що він відповів: «Дивитися навколо себе». Адже і справді!

Щоранку виходжу в сад і дивлюся, чи не додається гостей біля дбайливо розвішених на деревах годівниць. Радію, як біля них весело скачуть синички: велика білощока, спритна московка, маленькі пухнасті жовті кульки – лазорівки, плюс їх чубаті родичі. Дивуюся і одночасно милуюся цими повітряними акробатами: зворушливо дивитися, як синички на льоту відривають шматочки підвішеного на мотузках сала. Що цікаво, нахабним горобцям такі запаморочливі трюки не вдаються. Зате вони першими окупують годівниці і там діловито господарюють, нахабно відганяючи сором’язливих синичок.

Діду, – смикає за рукав онук, – прожени нахаб, а то синичкам насіння не залишиться.

Роблю крок в напрямку найближчої яблуні, на якій влаштована пташина «їдальня», і горобців як вітром здуває. Правда, відлітають вони недалеко. Всядуться на гілках дерев, які стоять поруч, і з нетерпінням дивляться вже на банкет синиць.

Потрібно зауважити, що жовточереві красуні не такі лякливі, як «стріляні горобці», з часом вони легко йдуть на контакт і навіть можуть клювати гостинець прямо з вашої долоні. А це ще одне підтвердження того, що довіру зовсім дикої істоти іноді завоювати набагато легше, ніж людини.

Порадувало і те, що з настанням важких часів для пернатих і тварин в українських школах оголосили операцію «Годівниця». Бачили б ви, з яким ентузіазмом взялися за облаштування пташиних куточків не тільки малюки, а й старшокласники. Зима – саме час підгодувати пернатих друзів у себе в саду, на шкільному дворі, в скверах і парках. Адже одна тільки синичка знищує до півтисячі різних шкідників. А якщо їх у вас на ділянці оселиться хоча б з десяток? По весні ніякі хімікати для обробки дерев і чагарників не знадобляться.

Потрібно всіляко допомагати птахам, і не тільки в непогожу погоду. А як же інакше? Та й з чого б це людям ворогувати з навколишнім світом тварин? Навпаки, потрібно шукати і знаходити з ним спільну мову, тому що з кожним роком живої природи – все менше.

Згадаймо, що мрії про гармонію з природою, про добрі стосунки з птахами і звірами живі з давніх часів у кожного народу. А в українського – тим більше. У сільській місцевості хворих і кульгаючих лелек, журавлів, чапель, поранених перепелів завжди оточували турботою, лікували, тримали в люті холоди в теплих приміщеннях разом з домашньою живністю, а з приходом весни відпускали на волю.

А згадаймо, що зображали в не такі далекі часи на народних килимах, які висіли майже в кожному будинку? Правильно, лебедів, лелек, оленів, кізочок. Навіть багато відомих художників любили зображувати людину в гармонії з природою – в оточенні вовків, собак, тигрів і т. п. Думаю, що «примітивістами» їх за це називали даремно, тому що вони дивилися набагато далі звичайних обивателів.

А візьмемо українських народних художників – Марію Примаченко, Тетяну Яблонську, Катерину Білокур, які зображували на своїх полотнах казкових звірів і птахів, дивовижні квіти та орнаменти.

Ранньою весною з нетерпінням очікую прильоту шпаків. Як тільки починають чорніти перші проталини на полях, вони тут як тут! І відразу накидаються на личинок хрущів, лялечок метеликів, різних слимаків. Особливо люблять шпаки перевіряти, чи немає якихось для них «делікатесів» в м’якій землі осінньої оранки і на скопаних грядках на городах. Тому їх часто можна спостерігати в компанії з граками, які статечно ходять по паруючій землі.

А поки холодно, підгодуйте пташок, не полінуйтеся. Навесні вони порадують вас не тільки веселим співом, а й наведенням санітарного порядку в садах і на городах.

Володимир Заїка,
редактор всеукраїнського
тижневика «Хазяїн».

Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати: