Зміст
Кожен народ має свої традиції святкування новорічних свят. Обряди та звичаї Нового року й Різдва українцями сягають давніх часів і деякі, на жаль, уже втрачено. У наш час багато чого змінилося. Замість давніх цікавих традицій нині зустріч нового року обмежується переважно накритим ситним столом перед телевізором.
Різдво
Це свято здавна прийнято відзначати у родинному колі. У будинках ретельно прибирали до свят, прикрашали кімнати. Підлогу в сільських хатах застеляли свіжою соломою –
як символ того, що Ісус народився у звичайному хліву в яслах, а не в хоромах. Господарі ставили в оселі дідуха – перший зажинковий сніп соломи, який вважається символом гарного врожаю. Його прикрашали стрічками, вінками, квітами. Поступово солом’яного дідуха витіснила ялинка – так зване дерево життя. Хоча дідух і нині все ще доволі поширений на території Західної України.
На столі мали стояти 12 пісних страв – за кількістю місяців у році. Почесне місце неодмінно займала кутя, бо саме з неї починали трапезу. Першим куштував її господар і промовляв молитву за покійних дідів і батьків.
Справжня кутя мала бути з пшениці з додаванням горіхів, маку, родзинок, сухофруктів та приправлена медом. Крім куті, на столі мають бути такі пісні страви: горох, капусняк, риба, голубці, борщ, каша, вареники, млинці, пиріжки, гриби, узвар.
З початком Різдва вже можна було вживати скоромне. Тому майже на кожному дворі кололи свиней, щоб приготувати різні м’ясні страви.
Напередодні Різдва – 6 січня – з першим променем сонця господарі відкривали двері оселі, комори, клуні, стайні та ворота. Вірили, що на землю сходить Бог врожаю і достатку.
Маком-видюком господар обсипав усю домашню худобу, щоб віднадити злу силу. На свіжій соломі, якою встеляли долівку, мали символічно покачатися діти – аби не перевелася живність.
Різдво зустрічали колядками. Дорослі й діти ходили по домівках із зіркою, яка символізувала Вифлеємську. Пісні співали, прославляючи Ісуса Христа. Діти ходили з великою солом’яною лялькою Колядою. За святкові пісні господарі частували їх випеченими з тіста фігурками тварин і птахів. Вважалося, чим більше колядників завітає, тим щедрішим буде для родини рік.
Різдвяні колядницькі ватаги водили козу. Адже ця тварина вважається символом плодючості. Її зображав парубок у вивернутому кожусі та маскою кози. З соломи робили хвіст і роги. На шиї парубка, перевдягненого у козу, висів дзвіночок. Якщо в родині були діти, які довго не розмовляли, їм давали напитися води із ритуального дзвіночка – вірили, що це допоможе оживити голос.
Популярним був вертеп – український пересувний ляльковий театр. Він складався із двоповерхового будиночка: перший символізував Вифлеєм, де ставили сценки про народження Ісуса Христа, другий – місце для комічних побутових сценок, якими розважали публіку. Пізніше вертеп перетворився на вуличний театр. До речі, сьогодні ця прекрасна традиція відроджується.
Новий рік
Це свято у більшості асоціюється із запахом свіжої хвої, мандаринів та очікування подарунків. В Україні зустрічають Старий Новий рік 14 січня, який відповідає 1 січню за юліанським календарем. Це свято веселе, насичене піснями, частуваннями, феєрверками. Як і теперішній Новий рік, Старий Новий рік в ті часи святкували з 31 грудня на 1 січня, але після встановлення літочислення у 1918 році святкування припали з 13 на 14 січня за новим стилем. 13-го січня відзначаємо свято Маланки, а 14-го – Василів день. Проте не менш урочисто першого січня ми святкуємо прихід Нового року разом з усіма народами світу за григоріанським календарем. Колись Новий рік наші предки зустрічали 1 березня. Це символізувало відродження природи, початок землеробських робіт.
Щедрий вечір, або Меланки
Вечір напередодні Старого Нового року називають щедрим або багатим. До цього свята неодмінно готують різноманітні страви і напої. М’ясо, особливо, свинина, ковбаси, холодець, смажена риба, тушкована капуста, печеня, налисники, вареники – чого тільки не було на новорічному столі. Обов’язковими були пиріжки – їх мало бути багато. Тоді господар дому брав до рук велику миску із горою пиріжків і бажав присутнім, щоб наступного року мали не меншу гору.
Це символізувало достаток. До теми: сучасний Новий рік випадає на різдвяний піст, а Старий Новий рік – вже ні.
Гурти щедрувальників обходили з піснями оселі. Найбільш популярною новорічною виставою була «Меланка». Одного з хлопців перевдягали у жіноче вбрання і водили по оселям. Ці походеньки супроводжувалися жартами, обрядовими піснями, запальними танцями, переодяганнями. Також щедрувальники робили на засніженій ниві символічну борозну і засівали зерном – відтак сподівалися на добірний урожай.
Старий Новий рік, або День святого Василя
У перший день Нового року – 14 січня – засівали на гарний урожай і добробут у прийдешньому році. Насамперед обходили ті оселі, де були іменинники – Василі. Їх садовили на ослін і бажали міцного здоров’я. Цей день вважався сприятливим для нових починань. Важливо було, хто першим увійде до хати – це мав бути чоловік або хлопчик. Вони спочатку засівали у своїх будинках, потім – в оселі хрещених батьків, тоді – в родичів і сусідів. У засівальників жито чи пшениця були у спеціально виплетеній рукавиці. Господарі обдаровували посівальників різною смакотою. Перших таких гостей господиня саджала на порозі та роззувала, щоб кури краще неслися. Вважалося, якщо першою зайде жінка – занесе лихо й хвороби родині на весь рік.
За давнім українським звичаєм хлопці, які раніше отримали від дівчини гарбуза, на щедрий вечір могли знову заслати до неї сватів. Якщо при першому сватанні дівчина погодиться на шлюб у щедрий вечір, життя цієї родини буде щедрим, радісним і благополучним.
Віта КОНОВАЛЕНКО.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
