Подаруй собі радість

0
33
Подари себе радость

Читати російською мовою

Цитата номера
Який сенс психувати,
адже після дощу завжди виходить сонце.
Марк Нопфлер.

«Від посмішки стане всім світліше», – співали ще не так давно і дорослі, і діти, особливо не замислюючись над тим, а чому? А, напевно, тому, що раніше посмішка була як само собою зрозуміле. Люди хоч і жили бідніше і скромніше, але були чистіше і відкритіше душею, тому й посміхалися один одному, а не дивилися спідлоба, як зараз.

Не знаю, як ви, але я завжди чомусь відчуваю, якщо не боязнь, то якийсь неприємний холодок при зустрічі з людьми похмурими, строгими, замкнутими. Мені завжди здається, що вони, навіть не знаючи мене, вже заздалегідь не хочуть мати зі мною нічого спільного. Тому часто намагався обходити таких персонажів стороною: навіщо зайві клопоти? А потім раптом зрозумів, що цей бар’єр відчуження можна легко долати. Як? Та просто посміхнутися першому. Тільки і діла!

У словнику Ожегова прочитав таке тлумачення слова посмішка: це – «мімічний рух обличчя, губ, очей, що показує прихильність до сміху, виражає привіт, задоволення, насмішку та інші почуття». Здавалося б, посмішка – звичайне скорочення м’язів обличчя. Але не тільки. Адже обличчя – це дзеркало нашої душі, а посмішка відображає її стан і настрій. Тому, якщо на душі темно – то і посмішки немає. Коли ж світло на душі, на обличчі, як сонячні відблиски, радість до вух.

В першу чергу ми даруємо посмішки своїм рідним, близьким, знайомим, тому що вони нам дорогі. А ось незнайомим людям при зустрічах посміхаємося рідко і не так щедро. Все залежить від нашого менталітету. За кордоном люди відкритіше і добріше, посмішки просто не сходять у них з облич. Напевно, це пов’язано і з рівнем добробуту, відсутністю більшості соціальних проблем, які охопили наше життя. Хоча, як радять психологи, незважаючи на мінливості долі, ми все ж повинні бути щедрішими на щиру, сердечну теплоту по відношенню і до чужих людей. Нехай наші сірі будні, швидкоплинні зустрічі осяюються привітним, зігріваючим теплом наших взаємних посмішок.

«Посмішкою людина як би повідомляє оточуючим, що вона відкрита, доступна і розташована до тебе, – ділиться своїми спостереженнями наш читач О. П. Нагорняк з м. Малин Житомирської області. – Спробуйте деякий час усміхатися з приводу і без, і ви помітите, як люди самі до вас потягнуться. Потім при більш тісному спілкуванні навіть незнайома людина захоче вам довіритися, поділитися потаємним, розповісти свою таємницю і навіть запитати поради.

Важко не погодитися з Олегом Павловичем. Адже жодна істота на світі, крім людини, не може сміятися. Якщо дерево ранять, воно плаче прозорими сльозами соку. Тварина кричить від болю, голоду або холоду. І тільки людина володіє чарівним даром посмішки.

Нещодавно прочитав, що «посмішка – найкращий захист». Від хамства і брехні, беззаконня і необов’язковості. І багато ще від чого. Внутрішня причина посмішки – це радість. Напевно, немає сьогодні більшого дефіциту, ніж дефіцит радості. Я не маю на увазі гумор, його завжди в достатку. Розважати народ жартами та анекдотами нині стало перспективною і прибутковою справою. Подивіться, скільки на телебаченні тепер різних шоу, конкурсів тощо. Правда, за великим рахунком, цей гумор вульгарний, жарти плоскі, а анекдоти – непристойні.

Все це так. Радість – веселе почуття, відчуття великого, сердечного, щирого задоволення. «Хоча, чому нині радіти? – запитує Г. Д. Солоник з 
м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області. – Молодь не може знайти нормальну роботу, вічні затримки з виплатою зарплат і пенсій, ціни на все і вся – космічні, тарифи – божевільні. Причин для прикрощів – маса! А ось для радості їх практично немає».

Згоден, зовнішніх причин для радості дійсно мало. Так подаруйте її, радість, самі собі! До чого і закликає кожного з нас відома поетеса Ліна Костенко:

Нам треба жити кожним днем.
Не ждать омріяної дати.
Живіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати.

До речі, в Біблії слово «радість» і похідні від нього зустрічаються 211 разів. Напевно, не випадково.

Рядки з листів


І швидше, і легше

Одного разу через затяжні осінні дощі мені все не вдавалося перекопати ділянку. Недовго думаючи, зробив борозенки і засіяв їх сумішшю озимих зернових культур. І як тільки навесні зійшов сніг, а ячмінь і тритикале зазеленіли, посіяв між рядами редиску. На початку травня зібрав її урожай і очистив город від сидератів і бур’янів.

Зелену масу від сидератів і бадилля редиски складав у траншеї, які копав глибиною на штик лопати через кожні два ряди зернових і присипав їх ґрунтом. На одній частині таких «зелених» грядок висадив розсаду томатів, на іншій – посадив картоплю. Зусиль і часу витратив вдвічі менше, ніж при звичайному способі з перекопуванням землі.

Р. Д. ГОЛУБ,
м. Немирів
Вінницької обл.

Магнитні бурі в серпні: 
2, 3, 10, 13, 14, 29.

Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати: