Ліки для душі

0
75
Лекарство для души

Читати російською мовою

Цитата номера
Все, що сховав – то пропало,
Все, що віддав – то твоє…
Шота Руставелі.

Скільки живе людство, стільки і стоїть перед ним одвічне питання, на яке досі так і не знайдена вичерпна відповідь. Йдеться про сенс цього самого життя. Тим більше зараз, коли більшість з нас не живе в прямому сенсі, а виживає. Животіє.

– Немає радості, – сумно зітхнув при зустрічі старий добрий знайомий. – Розумієш, встаю щоранку і не радію новому дню, а з жалем зітхаю: що він мені приготував? Яких бід і неприємностей очікувати і з якого боку? Хіба про таке мріяв, до такого життя прагнув?..

На жаль, він в подібних сумних роздумах не самотній. Скільки людей зневірилося, втратило надію в добро і справедливість, скільки стикається кожен день з хамством, нехтуванням законів, приниженням, безвихіддю і відчаєм? Хоча в більшості своїй наші люди працьовиті та терплячі, відповідальні та розуміючі. Тільки не може ж все це тривати до нескінченності! Скільки ще потрібно випробовувати (або використовувати) це терпіння? А жити-то коли?!

В опорі матеріалів є такий термін, як «межа міцності». Хоча він більше відноситься в основному до будівельних матеріалів – заліза, бетону, цегли, дерева… А тут – живі люди. Ось на що треба нарешті звернути увагу керівників всіх рангів. Не дивлячись на політичні течії і національні пристрасті. Живемо-то всі разом. На одній землі. В одній країні. Під одним небом. І життя у кожного одне, причому воно швидкоплинне.

Один мій шкільний товариш з невичерпним почуттям гумору, коли заходить мова про мінливість життя, завжди запитує з посмішкою на обличчі: «А не пробували приймати ліки для душі?». «У сенсі?» – дивуються співрозмовники. «У них входить три компоненти, – загадково блищать його очі. – Причому не треба бігти в аптеку. Вони завжди у вас під рукою!». «І що ж це за таке чарівне зілля?». «Природа, любов і почуття гумору! – не приховує свого задоволення від виробленого ефекту товариш. – Природа допомагає жити, любов допомагає вижити, а почуття гумору – пережити. Так що живемо, виживаємо і переживаємо все одночасно. Так би мовити, три в одному! Не так боляче і болісно…»

Разом розсміялися від душі. І ви знаєте, полегшало. Попустило. Хоч на час. Значить, живемо далі. Не будемо втрачати оптимізму, віри і надії. Адже, як сказав один мудрець, коли ти щасливий – ти насолоджуєшся музикою, а коли ти в печалі – слухаєш слова. Тому нехай в наших душах частіше звучить музика. Радують рідні та близькі, діти та онуки.

І на закінчення – про світле. Чомусь у зв’язку з цим згадалася притча про надкушене яблуко. Якось маленька дівчинка тримала в руках два яблука. До кімнати увійшла її мама і, мило посміхаючись, запитала свою маленьку принцесу: «А ти не поділишся яблучком зі своєю мамою?». Дівчинка уважно подивилася на неї, на яблука, потім надкусила одне яблуко, слідом –
інше. На маминому обличчі при цьому застигло здивування, хоча вона намагалася не показати дочці свого розчарування. Вона просто засмутилася, що улюблене дитя не захотіло з нею поділитися.

Але раптом крихітка простягнула одне надкушене яблуко і невинно вимовила:

– Матусю, візьми ось це яблучко, воно солодше! А кисле я залишу собі…

Розчулена мама притиснула дитину до грудей, а з її очей бризнули сльози. А ви говорите – труднощі! Заради такого майбутнього тільки й варто жити. Посміхнемося, візьмемося за руки і, як ні в чому не бувало, підемо далі. До світлого майбутнього. Воно обов’язково настане. Будемо в це вірити! Адже людину визначають дві речі: її терпіння, коли у неї нічого немає, і її поведінка, коли у неї є все.

Рядки з листів


Сушарка для часнику

Коли після збору врожаю часник розстеляють на підлозі горища або підвішують в пучках, він сушиться нерівномірно, особливо, якщо головки великі. А тому не все зібране добре потім зберігається, не долежує до весни.

Я ось вже який рік використовую просте пристосування, підглянуте на одному з сайтів в інтернеті. Потрібно зробити два дерев’яних «козла», на які покласти паралельно з інтервалом в 2-3 см дві сухі дошки. Прибраний з грядок часник пропускаю між дошками листям вниз. Рослини в такому стані не заважають одна одній, вільно обдуваються вітром і поживні речовини безперешкодно надходять до цибулини.

Прибираю ж сам часник тоді, коли лист повністю пожовтіє і висохне. Підготовлений таким нехитрим способом часник лежить до нового врожаю без втрати якості та смакових властивостей.

В. Г. РИМАР,
м. Кілія Одеської обл.

Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати: