Цитата номера
Все, що сховав – то пропало,
Все, що віддав – то твоє…
Шота Руставелі.
Скільки живе людство, стільки і стоїть перед ним одвічне питання, на яке досі так і не знайдена вичерпна відповідь. Йдеться про сенс цього самого життя. Тим більше зараз, коли більшість з нас не живе в прямому сенсі, а виживає. Животіє.
– Немає радості, – сумно зітхнув при зустрічі старий добрий знайомий. – Розумієш, встаю щоранку і не радію новому дню, а з жалем зітхаю: що він мені приготував? Яких бід і неприємностей очікувати і з якого боку? Хіба про таке мріяв, до такого життя прагнув?..
На жаль, він в подібних сумних роздумах не самотній. Скільки людей зневірилося, втратило надію в добро і справедливість, скільки стикається кожен день з хамством, нехтуванням законів, приниженням, безвихіддю і відчаєм? Хоча в більшості своїй наші люди працьовиті та терплячі, відповідальні та розуміючі. Тільки не може ж все це тривати до нескінченності! Скільки ще потрібно випробовувати (або використовувати) це терпіння? А жити-то коли?!
В опорі матеріалів є такий термін, як «межа міцності». Хоча він більше відноситься в основному до будівельних матеріалів – заліза, бетону, цегли, дерева… А тут – живі люди. Ось на що треба нарешті звернути увагу керівників всіх рангів. Не дивлячись на політичні течії і національні пристрасті. Живемо-то всі разом. На одній землі. В одній країні. Під одним небом. І життя у кожного одне, причому воно швидкоплинне.
Один мій шкільний товариш з невичерпним почуттям гумору, коли заходить мова про мінливість життя, завжди запитує з посмішкою на обличчі: «А не пробували приймати ліки для душі?». «У сенсі?» – дивуються співрозмовники. «У них входить три компоненти, – загадково блищать його очі. – Причому не треба бігти в аптеку. Вони завжди у вас під рукою!». «І що ж це за таке чарівне зілля?». «Природа, любов і почуття гумору! – не приховує свого задоволення від виробленого ефекту товариш. – Природа допомагає жити, любов допомагає вижити, а почуття гумору – пережити. Так що живемо, виживаємо і переживаємо все одночасно. Так би мовити, три в одному! Не так боляче і болісно…»
Разом розсміялися від душі. І ви знаєте, полегшало. Попустило. Хоч на час. Значить, живемо далі. Не будемо втрачати оптимізму, віри і надії. Адже, як сказав один мудрець, коли ти щасливий – ти насолоджуєшся музикою, а коли ти в печалі – слухаєш слова. Тому нехай в наших душах частіше звучить музика. Радують рідні та близькі, діти та онуки.
І на закінчення – про світле. Чомусь у зв’язку з цим згадалася притча про надкушене яблуко. Якось маленька дівчинка тримала в руках два яблука. До кімнати увійшла її мама і, мило посміхаючись, запитала свою маленьку принцесу: «А ти не поділишся яблучком зі своєю мамою?». Дівчинка уважно подивилася на неї, на яблука, потім надкусила одне яблуко, слідом –
інше. На маминому обличчі при цьому застигло здивування, хоча вона намагалася не показати дочці свого розчарування. Вона просто засмутилася, що улюблене дитя не захотіло з нею поділитися.
Але раптом крихітка простягнула одне надкушене яблуко і невинно вимовила:
– Матусю, візьми ось це яблучко, воно солодше! А кисле я залишу собі…
Розчулена мама притиснула дитину до грудей, а з її очей бризнули сльози. А ви говорите – труднощі! Заради такого майбутнього тільки й варто жити. Посміхнемося, візьмемося за руки і, як ні в чому не бувало, підемо далі. До світлого майбутнього. Воно обов’язково настане. Будемо в це вірити! Адже людину визначають дві речі: її терпіння, коли у неї нічого немає, і її поведінка, коли у неї є все.
Рядки з листів
Сушарка для часнику
Коли після збору врожаю часник розстеляють на підлозі горища або підвішують в пучках, він сушиться нерівномірно, особливо, якщо головки великі. А тому не все зібране добре потім зберігається, не долежує до весни.
Я ось вже який рік використовую просте пристосування, підглянуте на одному з сайтів в інтернеті. Потрібно зробити два дерев’яних «козла», на які покласти паралельно з інтервалом в 2-3 см дві сухі дошки. Прибраний з грядок часник пропускаю між дошками листям вниз. Рослини в такому стані не заважають одна одній, вільно обдуваються вітром і поживні речовини безперешкодно надходять до цибулини.
Прибираю ж сам часник тоді, коли лист повністю пожовтіє і висохне. Підготовлений таким нехитрим способом часник лежить до нового врожаю без втрати якості та смакових властивостей.
В. Г. РИМАР,
м. Кілія Одеської обл.
Також читати:
