Осінні нотки

0
20
Осенние нотки
Фото GettyImages

Читати російською мовою

Цитата номера
Осінь тиха, осінь синьоока,
З невимовним смутком ти ідеш.
В далечінь холодну і глибоку
Плащ багряний трепетно несеш.
Людмила ПАЛАМАРЮК.

Осінь, як і старість, неминуча: хочеш – не хочеш, а прийде сама. Точно в строк, немов за розкладом. І від нас, на жаль, нічого в даному випадку не залежить. Одним ця пора подобається, багатьох надихає на ліричний лад, особливо золота осінь з її неповторним «бабиним літом». Інших, навпаки, з приходом холодів, нудної мряки долає сезонна депресія, коли нічого не хочеться, нікуди не хочеться, тільки і залишається дивитися з тугою на непривабливий сірий і нудний пейзаж у вкрите інеєм вікно.

«Я осінь не любила з самого дитинства, – ділиться своїми одкровеннями Л. П. Гунчак з м. Прилуки Чернігівської області. – Не знаю, чому? Сама не раз дивувалася, звідки виникла ця нелюбов. Адже зі шкільної лави знаю, що багато відомих письменників, поетів, художників мали особливу прихильність до цієї чудової пори року. Присвячували їй свої найкращі твори. Пам’ятаю, коли в школі вчили: «Унылая пора, очей очарованье, приятна мне твоя прощальная краса», завжди захоплювалася з подружками, як красиво написано! Але, погодьтеся, разом з тим, осінь – це і коли «Нивы сжаты, рощи голы, от воды – туман и сырость, колесом за сини горы солнце жаркое скатилось»… Від цього стає особливо тоскно і сумно на душі, адже саме восени мучать сумніви і страхи, сковує своїми холодними щупальцями самотність. Особливо таке відчувається в юному віці.

Тільки з роками я стала розуміти, що, по суті, проблема не в порі року, а у власному внутрішньому стані душі. Тому й не любила цю пору року, спостерігаючи, як на очах в’яне природа, а разом з цим все гостріше накочувалося почуття пригніченості і спустошеності, що озивалося гострим болем у юному серці. З сумом я дивилася на жовте опадаюче листя, оголену землю, що лякала чорнотою, тремтячі під вітром і дощем дерева і чагарники і наповнювалася внутрішньою щемливою тугою».

Кому з нас не знайомі подібні почуття? Кому не згадується величезне бездонне осіннє небо, яскрава самотня зірка на ньому, яка, здавалося, сумувала разом з тобою? Ми були молодими і наївними, багато чого не розуміли, здавалося, що і нас багато хто не розуміє.

Зараз я люблю осінь, як і всі інші пори року, які прекрасні та неповторні по-своєму.

Силуети червоних сердець
Осипаються мовчки із кленів.
Хоча, осінь, звичай, не кінець,
У душі ми ще юні, зелені…

Я люблю кожен новий день, милуюся сходом сонця і вечірнім заходом, із задоволенням вдихаю весняний аромат природи, що пробуджується, і травневу повінь квітучих дерев і лугів, з захватом насолоджуюся барвами спекотного літа, як дитина, закриваю очі від сліпучої білизни зимового снігу. Напевно, це тому, що з роками відчув терпкий присмак осінньої зрілості. Чому? Швидше за все, тому що навчився радіти всім принадам життя. Тому що всередині мене переповнює почуття не легковажного дитячого захоплення, а глибокої, рівної і спокійної радості. А це приходить з віком.

Так що будемо приймати все, як є, філософськи осмислюючи сутність буття, адже «ніщо не вічне під місяцем». Сходи змінюються заходами, на зміну дню приходить ніч. Так і в природі. Осінні нотки зміняться зимовими, а там дивишся – і весна не за горами. І все почнеться спочатку. Будемо цим очікуванням і жити. Сподіватися і вірити, що попереду ще багато незвіданого, непізнаного, нездійсненого. Нехай радість буття, як дороговказ, веде нас далі і далі. Уперед. До незвіданого майбутнього, зігріваючи теплом дня сьогодення.

Рядки з листів

Немов джерельна

Дуже часто вода зі свердловини або колодязя здається забрудненою різними механічними домішками (пісок, глина, листя, комахи і т. п.). Пити її в такому вигляді неможливо. А готові фільтри для очищення такої води не завжди відрізняються високою продуктивністю, до того ж ще й дорогі.

Я знайшов вихід із ситуації – зробив простий фільтр з підручних матеріалів. Для цього знадобився п’ятилітровий бутель з-під води, пластмасова кришка для відра, медична вата і паперові серветки.

В центрі кришки прокреслив циркулем коло діаметром, рівне внутрішньому діаметру різьби горлечка пляшки. Спочатку по контуру кола просвердлив невеликі отвори, потім гострим ножем вирізав коло і напилком обробив контур на кришці. У бутлі вирізав дно і вкрутив ємкість в отриманий отвір. В утворену воронку вставив фільтруючий елемент, що складається з шарів вати, які чергуються, і паперових серветок.

Поставив конструкцію на відро, включив насос і заповнив бутель водою. Через декілька хвилин вода у відрі стала чистою. Тепер її можна пити без побоювання, а також використовувати для приготування їжі.

В. Б. ЮДІН.
м. Могилів-Подільський
Хмельницької обл.

Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ

Пожалуйста, оставьте свой комментарий
Пожалуйста, введите здесь свое имя