Магазин довіри

0
23
Магазин доверия
Фото GettyImages

Читати російською мовою

Цитата номера
Не спрашивай, друг,
никаких новостей!
Душа нараспашку
сегодня не в моде.
Мне нравится больше
бывать на природе
С тех пор, как я стала
бояться людей.
А. Астахова.

Нещодавно онук несподівано запитав: «А чому ми так наполегливо прагнемо до Європи? Невже у нас не можна зробити так, як у них?». «Можна!» – не замислюючись, відповів я. «Чому ж тоді не робимо?» – 
не вгамовувався він. «Ось в цьому-то і вся заковика, – спробував дохідливо пояснити хлоп’яті. – Для того, щоб у нас було так, як у них, треба жити і працювати так, як вони». «Зрозуміло», – багатозначно прорік онук і побіг грати зі шкільним товаришем.

Мені ж у зв’язку з цим пригадався випадок 20-річної давності, коли я вперше потрапив до Німеччини на запрошення старшої дочки, яка живе в Баварії. Дивуватися доводилося буквально на кожному кроці, але найбільше вражало те, що там все побудовано на довірі, взаємній повазі та недоторканності приватної власності. У німців це в крові, з малих років. Якщо це не твоє, ніхто не візьме, навіть не подумає про це, а, навпаки, все зробить для того, щоб повернути втрачене, забуте або випадково кинуте законному власнику.

Найбільше вразив такий (для німців простий і буденний) епізод. Онука збиралася йти в перший клас, тому напередодні я потурбувався про букет квітів і нагадав дочці, що потрібно поїхати в магазин або на ринок. «Не турбуйся, – посміхнулася вона, – поїдемо в поле на квіткову плантацію і там самі виберемо, які на нас подивляться». Я подумав, що поїдемо за польовими квітами, хоча для такого випадку бажано щось більш ґрунтовне. Але заперечувати не став.

Ми дійсно приїхали на поле, де рівними, акуратними рядами росли троянди, гладіолуси, жоржини, канни, усіляких кольорів і розмірів ромашки, гербери і ще багато чого. На доглянутому майданчику в затишному павільйончику були рукавички, ножиці, секатори, пакувальний матеріал, барвисті стрічки і бантики. Тут же стояв (в чистому полі!) банкомат і в рамочці – 
цінник (скільки які квіти коштують). Дочка одягнула рукавички, пішла вибрала сім штук сліпучих гладіолусів, упакувала їх, перев’язала стрічкою, кинула в банкомат гроші, отримала чек і ми поїхали.

Зізнаюся, я був шокований. Побачене просто не вкладалося в голові: «Як, – кажу, – ти ж могла зрізати квітів більше, а заплатити менше! Ніхто б все одно не побачив». «Ні, не могла! – 
твердо відповіла вона. – У нас про це навіть ніхто і подумати не сміє. Адже це приватна власність, фермер вирощував, трудився, як же можна його обдурити?»

Більше, думаю, про захід нічого коментувати не потрібно. А нещодавно з радістю (і з гордістю!) дізнався, що подібні приклади з’явилися і в Україні. На Львівщині працює єдиний поки що у нас «магазин довіри». Покупці беруть тут потрібний товар, а гроші залишають… в трилітровій банці. Торік місцевий фермер Михайло Костюк привіз вирощені овочі, ягоди, фрукти, які нікуди було збути, і в розпачі залишив на узбіччі міжнародної автомобільної траси (не викидати ж!). А коли через кілька днів повернувся за тарою, був приємно здивований: товар зник, а трилітрова банка на його місці була вщерть заповнена грошовими купюрами, в тому числі і закордонними.

З тих пір і пішло-поїхало! Фермер тепер тричі на день підвозить свіжий товар, ціни у нього найнижчі в окрузі, а якість – відмінна. Магазин користується популярністю як у місцевих жителів, так і у численних туристів, що проїжджають щодня по трасі. Що характерно, за рік в «магазині довіри», як охрестили його самі відвідувачі, не було жодної крадіжки. Тепер фермер роздумує про розширення бізнесу і найближчим часом планує відкрити ще одну торгову точку на узбіччі. А ви говорите ЄС? Можемо ж, якщо захочемо!

Рядки з листів


Саджанці… З каверзою

Газету «Хазяїн» передплачуємо з чоловіком вже 15 років. Дуже багато знаходимо корисних порад з вирощування різних культур, утримання домашньої худоби і птиці. Також охоче користуємося і оголошеннями про купівлю-продаж насіння, саджанців, посадкового матеріалу, квітів і т. п. Спасибі всім, до кого ми зверталися і хто присилав нам замовлене.

Хоча, як то кажуть, в сім’ї не без виродка. У березні нинішнього року замовили в одного реалізатора магнолію, кизил і аґрус. Отримані саджанці посадили, через деякий час виявилося, що замість магнолії нам прислали бересток, причому ґрунтовно обрізаний. Дуже засмутилися, зателефонували відправнику, але виразної відповіді так і не отримали. Прикро, що серед порядних трапляються і недбайливі. Кизил теж не прижився, один лише аґрус поки що живий. Шкода, що гроші витрачені даремно, час втрачений та й настрій зіпсований.

Н. Л. БОНДАРЕНКО.
с. Ордо-Василівка,
Софіївський р-н
Дніпропетровської обл.

Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ

Пожалуйста, оставьте свой комментарий
Пожалуйста, введите здесь свое имя