Цитата номера
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду – і, може, більше не прийду!
Максим Рильський.
«Серпень справедливо вважається найщедрішим місяцем у році, – пише нам О. Ф. Будяк з м. Пирятин Полтавської області. – Адже у кожного з нас з’являється унікальна можливість насолодитися тим, чим обдарувала природа за труди праведні. Традиція відзначати час початку збору врожаю йде в сиву давнину. Тоді і з’явилися такі свята, як Спаси, яких в серпні аж цілих три: медовий, яблучний і горіховий. Всі вони знайомі нам з дитинства і про ці традиції відомо майже кожному».
Ви праві, шановна Ольго Федорівно, і все ж – нині поважний привід заглибитися в історію та народні традиції, ще раз згадати і дізнатися про серпневі Спаси. Адже всі ми, як справедливо зауважує у своїх віршах Наталія Гаврикова,
Сквозняков холодок уважая,
Мы богатого ждем урожая,
Постепенно готовим запасы,
Август празднует сразу три Спаса!
Починаються святкування 14 серпня – це перший Спас, Медовий, або Маковія, або Спас на воді. У цей день в церквах святять воду, мед, квіти, мак. Обрядовою їжею в цій день є «шуліки». Готують їх так: печуть коржі, ламають їх на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою водою і розтертим маком. Така страва дуже смачна, особливо її любить дітвора.
Існує повір’я, що в Києві до 1890 року жила старенька бабуся, яку всі звали Козелецька, було їй на ту пору 120 років. На подив багатьох, вона зберегла сили, ясний розум і до самої смерті все робила сама в своєму будиночку. У пам’яті вона зберегла спогади про те, що на місці нинішнього Хрещатика раніше були непрохідні зарості, порослі віковими дубами і осокорами. Розповідала старенька і про те, що тоді в Києві існував звичай – на Маковія всі жителі сходилися і з’їжджалися до Дніпра святити воду. Все чоловіче населення повинно було з’являтися на водосвяття в козацькому одязі. Шкода, що цей добрий звичай не зберігся до наших днів.
А вже 19 серпня починалося Преображення Господнє, або Яблучний Спас. В цей день в церквах святили яблука, груші і снопи хлібних колосків. Колись правовірні не вживали до цього дня садові фрукти, тому що це вважалося гріховною справою. Повернувшись з церкви, сім’я урочисто сідала за святковим столом і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблучним вином, «щоб в саду все щедро росло».
У Центральній і Північній Україні, на Поліссі, починаючи зі Спаса, вже могли бути заморозки, тому і народилася приказка: «Прийшов Спас, тримай рукавиці про запас!».
Також відомо, що перед Спасом два тижні триває пост – «спасівка». Існує легенда, що спасівка – це продовження Великого посту. Адже спочатку Бог відвів для Великого посту 9 тижнів, а святі отці почали його просити щось зробити, тому що людям буде дуже важко витримати такий термін. Тоді Господь розділив цей пост на дві частини: сім тижнів навесні перед Великоднем і два тижні в кінці літа перед Спасом.
А завершується епопея Спасів 29 серпня – саме до цього терміну дозрівали горіхи, був в основному зібраний врожай, залишалися лише зимові сорти яблук і груш. Завершуючи садові роботи, дівчата співали:
Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас ішов, мішок знайшов.
«Спасику батьку,
Віддай мій мішочок,
Не буду ходити у твій садочок».
Все відчутніше дихання осені. На деревах майорить на вітрі ще не облетіле листя. Подекуди, немов снігурі, що нахохлилися, завмерли червонощокі яблука. Як нагадування про щедре літо. І про прийдешню осінь. Дуже добре сказав про цю пору Костянтин Вуколов:
Августа сладкие губы
Пробуют зимний запас.
В лето ударил, как в бубен,
Яблоком Яблочный Спас!
Редактор газети «Хазяїн»,
Володимир ЗАІКА
Рядки з листів
Дерево-сад
Захоплююся створенням рослин, які можна назвати «дерево-сад». Перепробувавши плоди багатьох сортів, залишив тільки ті, що сподобались мені і близьким. Тепер у мене ростуть більше ста сортів груші. Правда, після суворої минулої зими багато дерев, особливо кісточкові, постраждали від морозів і сніголаму.
Прищеплюю на дерево сорти з урахуванням термінів дозрівання: літні, осінні, зимові. Уявіть картину: в кроні зацвітають одні гілки, потім другі, треті… Правда, дерево при цьому витрачає багато сил і його незручно обробляти. Живе таке дерево 35-40 років, хоча, якщо робити омолоджуючу обрізку, цей термін можна значно збільшити.
Висаджую свої саджанці в 6-річному віці. Хтось скаже, що вони погано приживуться, треба висаджувати одно- і дворічки. Хоча це не зовсім так: при викопуванні саджанця периметр крони повинен відповідати периметру коренів або навіть бути на дві третини менше. На своїй ділянці я пересаджував таким чином шести- і семирічні дерева і вони відмінно приживаються. Важливо правильно підготувати місце посадки – я використовую високі гряди.
П. Г. Тараненко,
м. Дніпро.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
