Органічні ягоди: смачно, корисно, але дуже клопітно

0
890
Органические ягоды: вкусно, полезно, но очень хлопотно

Читати російською мовою

Зміст

  1. Перші кроки
  2. Обробка ґрунту 
під органічні культури
  3. Азот – з бобових
  4. Ягода-малина
  5. Як українська порічка «перегнала» європейську
  6. Шпалери для порічок 
та ожини
  7. Що робити з урожаєм?
  8. Фірмовий рецепт органічного малинового вина від Олексія Лимара

На сьогодні виробництво органічних продуктів є однією з перспективних галузей господарства. За даними експертів, понад третини жителів ЄС надають перевагу продуктам, що вирощені за органічними технологіями. Тож все більше українських аграріїв: і новачків, і фермерів зі стажем, замислюються про вирощування продукції без хімії.

Перші кроки

Олексій Лимар фермерувати почав одним із перших на Чернігівщині. Сімейне фермерське господарство «Лимар» обробляє понад 100 гектарів. Раніше Олексій Сільвестрович займався виключно зерновими культурами, які вирощував за традиційними технологіями. Зараз веде змішане господарювання: пшеницю та люпин вирощує за конвенційними технологіями, ягоди – за органічними.

Смородина Троицкая
Смородина Троїцька

«На сьогодні я стою на роздоріжжі: чи повністю сертифікувати усе поле та займатися тільки органічним виробництвом, чи залишити лише ягоди на органіці? Бо фактичне вже декілька років поспіль не вношу мінеральних добрів та інших хімікатів під усі культури, але сертифікував тільки ягідники», – 
розповів про свої вагання фермер.

Зайнятися органічним землеробством Олексія Сільверстовича підштовхнуло народження онуків. «Діткам треба вітаміни, тож посадив у саду суницю, смородину, порічку, малину. Напали на ягідники шкідники, а обробляти хімією не можна, бо це шкідливо, підгодовувати мінеральними добривами теж небажано. Став шукати біологічні препарати та стимулятори росту, вивчати основи органічного вирощування ягідників та так занурився у цю тему, що вирішив зайнятися промисловим вирощуванням органічних ягід», – згадує свої перші кроки в органічному землеробстві Олексій Лимар.

Під ягідники фермер відвів ділянку площею 4,1 гектара, де посадив порічки, малину, ожину. Зараз займається розмноженням свого посадкового матеріалу на решту площі. У планах фермера – створити сертифікований розсадник органічних саджанців.

Обробка ґрунту 
під органічні культури

Бур’яни на площі, відведеній під ягідники, фермер виводить виключно механічним шляхом: протягом літа проводив 3-4 культивації та дискування. Ще один гарний спосіб – загущені посадки гарбузів, які гарно придушують усі бур’яни, але їх можна саджати лише під час підготовки площі до посадки, ягідники ж доводиться прополювати вручну.

Азот – з бобових

Ще одна проблема – нестача азоту в ґрунті. «Гній вносити неможна, бо в Україні немає органічних ферм, а використовувати гній зі звичайних стандартами заборонено. Залишаються «зелені добрива» – посіви бобових. У міжрядді сію люпин, суміш вівсу із гірчицею, які потім заорюю, вони поліпшують структуру ґрунту, збагачують його азотом і частково очищають від бур’янів. А після того, як я знищу пирій, сіятиму у міжрядді люцерну», – розповів Олексій Лимар. Насіння люпину фермер використовує своє.

В процесі росту рослини підгодовуються гуматами, біогуматами, біогелями – дозволеними органічними стимуляторами росту. Їх фермер використовує під час поливу.

Проти шкідників Олексій Лимар застосовує виключно біологічні препарати: Метаризин (він дуже ефективний проти ґрунтових шкідників), Гаубсин, Фітодоктор, Триходермін, препарати БТУ-Центру Жива Земля.

Ягода-малина

Фермер вирощує ремонтантну малину сорту Брусвяна. Пізно восени кущі скошує, а наступного сезону пагони відростають і в серпні починають плодоносити. Завдяки повному прибиранню цьогорічних гілок, шкідники в наступному році малині не загрожують.

Зараз у фермера під малиною 0,2 гектара, він планує збільшити її посадки до 0,8 гектара, такі ж площі відведено під порічки, ожину та розсадник.

Як українська порічка «перегнала» європейську

Порічок зараз у нього дев’ять сортів, європейської та української селекції, є й народної. «В Європі зараз надають перевагу сорту Ровада, але він слабенький до борошнистої роси, а на сьогодні – це хвороба номер один на Поліссі.

Найстійкішими до борошнистої роси виявилися українські сорти Святомихайлівська і Троїцька. Усі інші сорти у мене полягли від борошнистої роси, у тому числі Ровада, Святкова, Чернігівська рання, Джонкер ван Тетс, Щедра.

Сорта смородины
Сорта смородини

Тож довелося дуже інтенсивно застосовувати біопрепарати, а це додатково 5-6 обробок через кожні 7-10 днів й немаленькі кошти», – ділиться своїм досвідом Олексій Лимар.

Шпалери для порічок 
та ожини

Саджанці порічки та ожини фермер купував конвенційні, тобто неорганічні. «Органічного посадкового матеріалу в Україні немає. Я брав у сертифікованому розсаднику конвенційні рослини, бо жодний розсадник не продає органічної продукції. Але поки йшла сертифікація землі, сертифікувалися й посадки ожини, малини та порічки, – 
розповідає фермер. – Порічку поки вирощую без шпалер. Формую невеликі кущі у два стебла (0,5х2,5 м). Але у перспективі шпалери треба робити, інакше високої врожайності не досягти.

Саженцы смородины
Саджанці смородини

А для ожини (я вирощую два сорти: Трипл Краун та Натчес), треба поворотні шпалери, бо на ній окремо формуються: внизу на одній частині шпалери цьогорічні пагони, а на інший частині шпалери – врожай. Такі V-подібні поворотні шпалери дуже дорогі, тож буду робити сам, вже й креслення маю».

Що робити з урожаєм?

Але складно не тільки виростити, але й реалізувати урожай, бо ягоди дуже делікатний товар, який не може довго зберігатися. Малину після збору треба охолодити протягом двох годин, а при 12-14°С тримати не більше 
6 годин. Після чого вона повинна бути або заморожена, або перероблена на сік та законсервована, або зброжена на вино. Ожина може протриматися в охолодженому вигляди добу, порічка – 
до 5 діб.

До речі, в Україні нещодавно дозволили дрібнотоварне виноробство. Дозволяється виробляти вино з власної сировини без додавання спирту в обсязі 100 тонн на рік, а це 120 тисяч пляшок. Ліцензія для малого виробника коштує 980 грн. Але повинні бути сертифіковані лінії переробки та розливу, сертифіковану лабораторію дозволено винаймати.

Олексій Лимар теж спробував робити органічне вино із власної сировини. Правда, поки не в промислових масштабах, а для власних потреб.

«Вино виготовляв з домашньої малини, яблук, чорної смородини. Усі вина робляться по-різному. Наприклад, якщо робиш його з чорної смородини, то треба додавати воду (на 10 л соку – 7 л води), бо там багато кислот, або купажувати смородину грушами, де немає кислоти, чи стиглими солодкими яблуками, де кислоти замало.

А ось у малини кислоти небагато, цукру достатньо, тож до соку води практично добавляти не треба. Малинове вино дуже гарне на смак, запашне, привабливе на вигляд (кольору інтенсивно окрашеного рубіну). Одним словом – не вино, а казка! Його вже оцінили всі мої друзі. Легко п’ється і без наслідків – ніякого похмільного синдрому. Лише отримуєш задоволення», – розповідає фермер.

Олена БЕРЕЗКІНА.

Фірмовий рецепт органічного малинового вина
від Олексія Лимара


Беремо малину, мнемо і відціджуємо сік, до якого додаємо цукор (із розрахунку 150 г – на 1 л соку) і культуру дріжджів. Для її приготування я використовую винні дріжджі. Одну чайну ложку їх розчиняю у 0,5 л теплої води, туди ж додаю 1 ст. ложку без верху цукру. Все це добре розмішую і ставлю на 2 години в тепле місце, доки не запіниться. Такої кількості культури дріжджів зазвичай вистачає на 1 відро соку (десь на 10 л).

Сусло переливаємо в ємкість з водяним затвором. Оптимальна температура для бродіння – 25-35°С.

Поки інтенсивно виділяються бульбашки, сусло не чіпаємо. Як тільки перестає булькати (десь через тиждень), відбираємо сусло, міряємо спиртометром кількість цукру. Якщо цукор впав нижче 3%, додаємо цукор з розрахунку 
150 г – на 1 л соку. Минув тиждень, знову повторюємо цю операцію, і так кілька разів, доки вино не перестане «грати».

Готове вино чи ні, визначаю наступним чином: у пляшечку від дитячого харчування, що щільно закручується, набираю вино, але не до верху, щоб трохи залишалося повітря. Пляшку щільно закручую і ставлю в тепле місце на кілька днів. Потім беру миску, наливаю туди води й прямо у воді починаю відкривати потихеньку пробку. Якщо вискочила бульбашка повітря, то вино ще незріле, йому ще треба постояти. Пограло ще пару тижнів, знову наливаю в пляшечку, якщо виділяється бульбашка газу, значить, вино продовжує грати. Коли вже не виділятимуться бульбашки у воді, а спиртометр покаже 9 % цукру, вино визріло. Даю йому відстояться потім знімаю з осаду.

Після того нагріваю до 70°С (але не вище, щоб не вбити усі корисні речовини) у закупореному вигляді. Витягую пляшки, замотую їх ганчірками, щоб вони повільно остигали. Коли достануться кімнатної температури, виношу вино на зберігання у прохолодне місце.

Олексій Лимар.

Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати: