Суницю недарма вважають королевою ягід. Адже вона не лише смачна та ароматна, але й дуже корисна. Суниця містить велику кількість цукрів, вітаміни, фолієву кислоту, клітковину, каротин, пектини, залізо, кобальт, кальцій, фосфор та марганець.
Минуло декілька років відтоді, коли пізньою осінню я побачила у знайомих кущі суниці з ягодами. З радістю скористалась нагодою, і зараз ті сім корінців, які мені дали, розрослись в тисячі. Вважаю, що пощастило. До цього часу мені невідома назва сорту, але його смакові та інші якості – урожайність, а особливо смак і аромат ягоди – гадаю, заслуговують найвищої оцінки.
Зараз у мене на ділянці декілька різних сортів, які дуже відрізняються між собою строками визрівання, формою, розміром, кольором, ароматом і смаком ягоди, цукристістю, транспортабельністю. До Державного реєстру рослин, придатних для поширення в Україні, внесено декілька десятків сортів суниці. Культивується ж їх значно більше. Вибрати з них кращі повинен кожен сам.
Вирощуючи ягоди і розсаду цієї культури, отримала деякий досвід, яким хотіла б поділитися з читачами газети «Хазяїн».
Існує думка, що суниця невимоглива до освітлення. Можливо, десь так і є. Але на добре освітлених ділянках ця надзвичайно ніжна ягода буде солодшою і менше вражатиметься хворобами.
У зв’язку з тим, що коренева система культури залягає у верхніх шарах Ђрунту, вона дуже вимоглива до забезпечення вологою. Тому для задоволення цієї її потреби найкраще було б облаштувати крапельний полив, особливо на піщаних і супіщаних землях. Це не так дорого і трудозатратно, як здається на перший погляд. Витрати окупляться підвищенням продуктивності праці на поливі, його якості, а значить – високим урожаєм і смаковитістю ягід.
Але є декілька застережень. Через те, що в прозорих ємкостях, трубах і шлангах утворюються водорості, якими забиваються мікроскопічні отвори емітерів (дозаторів), все це обладнання повинно бути непрозоре. Для попередження закупорки емітерів водоростями і бактеріями стрічку потрібно укладати отворами догори. З цієї, а також інших зрозумілих причин, систему необхідно обладнати спеціальним фільтром. Відстань між емітерами повинна бути якомога меншою – 10 см тоді, коли у вас легкий (піщаний) грунт, або трошки більшою, коли грунт важкий (глинистий). При цьому слід враховувати, що якщо один з дозаторів заб’ється, а початкова відстань між ними, припустимо, 30 см, то ми вже матимемо 60 см. А при густоті 3 рослини на метр дві з них можуть залишитись без достатнього вологозабезпечення.
Крім того, стрічка має ще одну характеристику – витрата води за годину. При виборі стрічки за цим показником необхідно враховувати механічний склад грунту, можливості джерела забезпечення – об’єм накопичувальної ємкості або продуктивність насосу, діаметр підвідного водогону.
Щодо густоти і схеми посадки. Їх безліч і всі вони прийнятні для застосування. Суттєво: по-перше, при відсутності достатньої кількості місця я рекомендувала б стрічковий спосіб – наприклад, 30х25+60 см. Це мінімум. При цьому рослини у стрічці повинні бути розміщені у шаховому порядку. По-друге, якщо ми вирощуємо розсаду, то міжряддя повинно бути 1,2 м, а між сортами – півтора метри. І останнє: густота посадки на ягіднику на 2-3 рік вегетації. Вона може бути дещо більшою, ніж в перший рік, але якщо ви хочете отримати ягоду, а не зелену масу, проти початкової густоти можна додати 10-15%. Не більше! Тому, що через значне загущення квіти і ягоди взагалі не утворюватимуться.
Крім цього, в загущеній посадці створюються сприятливі умови для розвитку шкідників і хвороб.
Намагаючись звести до мінімуму застосування засобів захисту рослин і враховуючи тендітність ягоди, для знищення збудників хвороб і шкідників, вважаю обов’язковим осіннє та весняне «вичісування» і спалення торішнього й хворого листя. Таку ж процедуру необхідно провести після збирання урожаю. Весною, як тільки рослини почнуть вегетацію, необхідно їх обробити проти гнилей одним з дозволених для застосування препаратів: Хорус, Світч або Топаз. Через те, що цю ягоду ми споживаємо самі, як правило, більше ніяких обробок я не практикую. Хоча, вважаю, було б доцільно обробити одним з цих препаратів і перед закінченням вегетації, восени.
В багатьох періодичних виданнях рекомендують в посадках суниці вирощувати як сидерат (для попередньої прикопки в грунт перед посадкою) або в міжряддях чорнобривці. Висновків науковців з цього приводу я не зустрічала, але, враховуючи різкий специфічний запах цієї рослини, можна погодитись, що вона сприяє захисту суниці від хвороб і шкідників.
Ще одне оригінальне спостереження з практики. На тих ділянках, де восени вносили суперфосфат, в наступному році значно менше капустянки. Гадаю, що він зменшуватиме і кількість личинок хруща та дротяника, адже чимало засобів захисту рослин мають у собі сполуки фосфору. Якщо ж ви помітили, що деякі рослини почали в’янути, їх необхідно обережно підкопати, знищити личинок хруща і полити.
Як розмножується суниця і коли її садити, певно, відомо кожному. При забезпеченні достатнього поливу саджанці прекрасно приживаються незалежно від строку посадки, хоча найсприятливіші періоди – рання весна, як тільки дозріє грунт, і осінь – не менш ніж за місяць до замерзання грунту.
При цьому хотіла б звернути увагу на деякі цікаві моменти. Перше. В зв’язку з тим, що зараз розсаду можна купити будь-де, при цьому легко завезти на свою ділянку збудників шкідників і хвороб, а також(!) насіння бур’янів. З цих же причин з обережністю слід ставитись і до придбання розсади в горщиках. Тому я рекомендую перед посадкою помити рослини з наступною утилізацією води. Потім, для покращення контакту кореневої системи з грунтом, вмокніть її в глиняну або грунтову бовтанку (розведіть у воді до консистенції негустої сметани руду глину або просто землю, якщо вона у вас глиниста). І вже потім садіть.
Згідно зі стандартом розсада повинна мати не менше як три листочки, неушкоджену точку росту і добре розвинену кореневу систему довжиною не менше 5 см. При цьому необхідно чітко усвідомлювати, що без листя у розсади є шанс згодом перетворитись у рослину, а ось без коріння – ні. Отже, при посадці збалансуйте величину кореня та надземної частини і ні в якому разі не піддавайтесь спокусі залишити на розсаді квіти, а тим більше – ягоди.
Якщо мені доводиться висаджувати менші розетки, то при можливості я не відокремлюю їх від материнської рослини або від більш розвинених розеток. Це сприятиме їх кращому укоріненню і подальшому розвитку.
Значно полегшить догляд за суницею використання світлонепроникної плівки. Якщо ви покладете її завширшки 30-40 см в ряду, попередньо прорізавши отвори для рослин, то таким чином «вб’єте декількох зайців»: скоротите випаровування дорогоцінної вологи, у вас буде чиста ягода, вам не потрібно буде полоти, що найбільш незручно біля кореня рослини. До того ж боротися з бур’янами в міжрядді можна буде за допомогою мотоблоку, невеличкої борони або грабель, що значно простіше.
В зв’язку з цим хотіла б нагадати про такий незаслужено забутий агротехнічний захід по боротьбі з бур’янами як боронування. Погоджуючись, що в рядку біля кореня сапу замінити нічим, але в міжрядді борінка і граблі – незамінні. Ними, якщо це робити своєчасно, можна знищити всі бур’яни і підтримувати ділянку в ідеально чистому стані.
Відповідаючи на запитання, чи обрізати так звані «вуса» (сланкі пагони), зазначу, що це залежить від ваших потреб: хочете отримати розсаду – залишаєте,
ягоду – обрізаєте.
Надзвичайно чутливо реагують суниці на внесення органічних і мінеральних добрив, позакореневе підживлення. Якщо від цвітіння до зрілості ягоди проходить близько місяця і при цьому рослина надзвичайно активно споживає воду, то зрозуміло, що застосовувати їх на посадках суниці, якщо ви хочете споживати корисну ягоду, а не сурогат, необхідно вкрай обережно. Добре, якщо у вас є можливість зробити аналіз ґрунту і потім вносити добрива. Якщо ж такої можливості немає, то я керуюсь правилом: – краще дати вдвічі менше, ніж на дещицю більше. Перед посадкою і при підживленні під час вегетації різні автори рекомендують дози органічних і мінеральних добрив, які суттєво різняться між собою. Тому при визначенні доз необхідно враховувати, крім вже згаданого агрофону:
– прогнозовану кількість опадів, наявність зрошення та його можливості і відповідно з покращенням вологозабезпечення збільшувати кількість добрив;
– мету вирощування (на розсаду чи на ягоду);
– необхідно знати, що внесення азотних добрив сприяє нарощуванню вегетативної маси, тому їх необхідно застосовувати на початку вегетації. Знову ж таки на ягідниках – дуже обережно, адже зайва їх кількість перетвориться на нітрати в ягодах. В разі вирощування розсади, достатніх опадів або поливу – їх можна вносити і пізніше. Внесення ж азотних добрив після 1 серпня слід обме-жити, а потім виключити взагалі;
– застосування фосфорних добрив сприяє активнішому цвітінню і утворенню зав’язі, а калійних – підвищенню зимостійкості.
Вирощуючи ремонтантну суницю, після збирання першої «хвилі» урожаю я підживила її нітроамофоскою з розрахунку 10-15 кг діючої речовини на гектар, забезпечила достатній полив і отримала відмінний урожай.
Для визначення доз мінеральних добрив необхідно уважно стежити за станом рослин: кольором листя, його тургором, розміром та кількістю ягід і лише після цього приймати рішення про підживлення. Внесли із розрахунку 10-15 кг діючої речовини на гектар, що відповідає 100-150 грамам у діючій речовині, або 200-300 г нітроамофоски на сотку, полили і почекали днів 5-7. Ви одразу побачите результат і зможете зробити висновки.
Добрий результат дає внесення досить високих (до тонни на сотку) органічних добрив, позакореневе підживлення препаратом Мегафол.
У будь-якому разі для отримання якісної ягоди дози мінеральних добрив не повинні перевищувати 250 кг/га діючої речовини на рік на зрошуваних ділянках.
Солодкої вам ягоди!
В. ШЕВЧУК.
с. Орлівщина,
Новомосковський район.
Дніпропетровської обл.
Фото автора.
За матеріалами щотижневого видання “Хазяїн”.
Передплати всього за 15,70 грн. в місяць!
