Не тільки зелень цибулі

Вигонка – це отримання ніжного і цілющого листя або качанчиків у несезонний час року з цибулин, кореневищ і коренеплодів. Протягом літа і осені в цих запасаючих органах накопичується велика кількість крохмалю, цукрів, вітамінів, які при вигонці переходять в листя. Для вигонки використовується нетоварна частина продукції – дрібні та деформовані, а також стандартні цибулини, коренеплоди та кореневища.

Список відповідних овочевих рослин досить різноманітний – петрушка, селера, цибуля ріпчаста та її багаторічні «побратими», буряк столовий та мангольд, цикорний салат вітлуф, щавель, ревінь, спаржа, вівсяний корінь і скорцонера. Особливо цінні в цей час пряні та лікарські рослини – рута, гісоп, м’ята, меліса, кульбаба, кропива і багато інших. Взимку легко отримати зелень з насіння ячменю, вівса і кресс-салату. Великий інтерес представляють так звані «живі» салати – проростки з сої, квасолі маш, капусти, редису, цибулі ріпчастої та ін. Напрямів зимового городництва багато, але головне – правильно підготуватися до нього восени. При певному досвіді та старанності вигонка прикрасить кімнатний зелений дизайн і принесе чималу користь.

Перед вигонкою потрібно підготувати необхідний інструментарій і визначитися з місцем її проведення. Перш за все слід заготовити ємкості, посадковий матеріал та субстрат. Ємкості вибирають невеликі, але гарні, з таким розрахунком, щоб вони на деякий час вписалися в дизайн кімнати або оранжереї. Єдиною рослиною, вигонку якої проводять в повній темряві, є цикорний салат вітлуф, тому його не виставляють на огляд в кімнаті. Об’єм шухлядок, контейнерів і горщиків повинен бути невеликим, але достатнім для вигоночних органів рослин і незначної кількості субстрату. Рослини висаджують мостовим або напівмостовим способами, що передбачають щільне розміщення цибулин або коренеплодів або на невеликій відстані.

Щодо   субстрату   більшість любителів роблять типову помилку – готують багаті живильні ґрунтосуміші, які потрібні тільки для отримання розсади або тривалого вирощування рослин без запасаючих органів (рута, гісоп, меліса, м’ята, багаторічні кореневищні цибулі). Тому при вигонці цибуль, коренеплодів і кореневищних в якості субстрату краще використовувати чистий пісок, кокос або торф. Вони гігієнічні, а вигонка проходить за рахунок поживних речовин запасаючих органів рослин.

Зверніть увагу на коренеплоди

Самою природою коренеплоди задумані як комори поживних речовин. Зелений конвеєр, який несе безцінний потік вітамінів і мікроелементів, настільки насущний в снігові місяці, працює безперебійно. Зазвичай виганяють листочки селери і петрушки, недооцінюючи при цьому зелень ріпи і буряків, не кажучи вже про такі рідкості, як скорцонера (чорний корінь) або вівсяний корінь (козельці), які перевершують згадані першими за своїми харчовими якостями, хімічним складом.

Для зимового городу відбирають середні за розміром коренеплоди без пошкоджень і псування шкідниками. З рідкісних культур згадаємо дайкон.

З дайконом зазвичай ніхто з городників не зв’язується – аж надто у нього довгі й великі коренеплоди. При цьому забувають, що ця східноазіатська  культура має безліч сортотипів, в тому числі шогоїн.

Характерна риса цих редьок – округла або плоско-округла форма коренеплоду. Вони білого кольору зі світло-зеленим забарвленням шийки і плечиків. Наприклад, круглий сорт Саша довжиною всього 10,5 см і вагою до 200-500 г. У період вигонки рослини обзаводяться ажурними листками, дуже соковитими і ніжно-солодкуватими. Правда, трапляються і з легкою гіркуватістю, але взимку і вони здаються смачними.

Брукву, ріпу і буряк садять в ящики мостовим способом, розподіляючи коренеплоди впритул один до іншого. Якщо мало місця, перераховані культури цілком можна вирощувати в спільному ящику. Коренеплоди періодично оновлюють, виснажені викидають.

Звертаю увагу тих початківців городників, хто надумає виганяти скорцонеру і вівсяний корінь. Їх тонкі ніжні листочки, що нагадують осоку, на місці обриву часто випускають «молочко». Остерігатися його не слід, бо на смакових і кулінарних якостях це ніяк не позначається.

Для вигонки зелені з коренеплодів родючої землі не буде потрібно, тим більше добрив і підживлень. В якості наповнювача тари зазвичай використовують легкий ґрунт, що добре утримує і рівномірно віддає вологу. Найчастіше це тирса і сипкий торф з невеликою домішкою піску. Такий ґрунт гігієнічний, в ньому звичайно не заводиться дрібна мушка.

Поживних речовин, необхідних для вигонки листя, цілком достатньо накопичено в самих коренеплодах. Проте при інтенсивному зрізуванні можна дати слабеньке підживлення.

Деякі коріння і кореневища дають зелень не гірше коренеплодів: кмин, мангольд, ревінь.

Ось їм потрібний якісний ґрунт, запастися яким не складе великої праці. Зате як приємно, коли за стіною тріщать морози чи йде густий сніг, не виходячи з теплої кімнати, зрізати запашну і соковиту травичку.

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

• Роботи в саду в листопаді: мульчування, перекопування, захист, укриття
• Пізня осінь – час обрізування актинідії
• Пророщене насіння замінить розсаду!
• Банани самі виховуємо