Зміст
Ця яскрава квітка давно привернула увагу і впевнено обжила квітники садівників-любителів. Вона урізноманітнює групові посадки, прикрашає альпійські гірки і клумби, прекрасно виглядає в контейнерах і вазонах.
Батьківщина красуні-гейхери (лат. Heuchera) – Північна Америка, а названо рослину на честь німецького ботаніка і лікаря XVII століття Йоганна Генріха фон Гейхера. Саме в той далекий час ця квітка стала з’являтися в садах аристократів Європи, прикрашаючи пейзажі своїм декоративним яскравим листям. Називають гейхеру ще «коралові дзвоники» через схожість квіток з садовим дзвоником. Квітки гейхери маленькі, дзвоноподібні, знаходяться в волотистих суцвіттях. Мають різноманітне забарвлення: зелене, біле, червоне, рожеве, але завжди дуже яскраве, насиченого кольору. Рослини утворюють круглі розетки з прикореневими, довгостебловими листками, форма яких може сильно відрізнятися в залежності від сорту. Більшість з них округлі, лопатеві, оксамитові.
Квітки гейхери відносно невеликого розміру, але їх внесок в мікроклімат вашої ділянки величезний, оскільки вони привертають значну кількість комах-запилювачів, які із задоволенням поїдають нектар квітки. Цвітіння триває з весни до осені. Також квітки гейхери йдуть на зріз.
Гейхера прекрасно виступає і як контейнерна рослина. Існує крихітні види гейхери, наприклад Heuchera nivalis, і дуже високі – Heuchera maxima. Відноситься до родини Ломикаменевих.
Умови успішного росту
Гейхеру висаджують на сонячне або частково затінене місце. В сильно затінених місцях гейхера втрачає яскравість забарвлення. При високих температурах може спостерігатися невелике опадання листя, тому висаджена рослина на сонці потребує додаткового поливу.
Гейхера віддає перевагу як нейтральному, так і злегка кислому рН ґрунту в діапазоні від 6,0 до 7,0. Хороший дренаж є обов’язковою умовою, особливо якщо рослина росте в півтіні, оскільки зайва волога може привести до загнивання коренів. Щоб зберегти вологу, навколо рослин укладають мульчу. Пухкий шар мульчі до 5 см зменшить випаровування і запобіжить утворенню ґрунтової кірки, до того ж не дасть прорости однорічним бур’янам. Гейхера добре відгукується на підживлення комплексним добривом, на основі азоту, калію і фосфору.
Розмноження
Сіяти гейхеру можна пізньою осінню і ранньою весною. Насіння не слід присипати землею, його просто злегка вдавлюють в ґрунт. Гейхері необхідне сонячне світло для проростання! При такому способі посадки рослина розвивається повільно, лише на третій рік кущ придбає розкішний вигляд.
Також гейхеру можна виростити і через розсаду. У цьому випадку насіння сіють за пару місяців до того, як планується пересадка у відкритий ґрунт. Але все ж найпростіший спосіб розмноження – це поділ куща. Рослину викопують, ділять так, щоб на кожній частині було не менше 2-3 розеток. Зрізи необхідно обробити деревною золою, так рослина не буде піддаватися інфекційному зараженню. Потім нові кущики, що утворилися, висаджують на постійне місце. У перший рік гейхеру потрібно регулярно поливати, удобрювати і притіняти від яскравого сонця.
Для збереження ошатності і барвистості гейхери рекомендується кожні 3-4 роки оновлювати рослину діленням куща. Якщо вирощувати гейхеру заради її колоритного листя, то необхідно своєчасно видаляти квітконоси. Для стимуляції росту молодого листя обривають пошкоджене і старе.
Взимку розетка гейхери може підніматися над ґрунтовою лінією, тому рекомендується мульчувати квітку після настання мінусових температур. Як тільки морози проходять, гейхеру оглядають і обрізають все зіпсоване листя.
Шкідники і хвороби
При підвищеній вологості в прикореневій зоні гейхеру можуть уразити грибкові захворювання. Як лікування рекомендується пересадка рослини в більш підходяще сухе і сонячне місце. Також рослина уражається довгоносиком, його личинки з’являються в кінці літа і на початку осені. Хворі квіти в’януть, листя опадає. Рослину можна обробити інсектицидом або ж зібрати шкідників вручну.
Вона хороша як ґрунтопокривна рослина, оскільки легко розростається, підходить для вирощування в контейнерних (мобільних) квітниках. Гейхеру використовують як обрамлення в садах, вражає вона і висаджена в «арабески» (фігурні клумби). Її листя поєднується з багатьма рослинами, особливо з жовтими квітами і яскравим зеленим листям.
Сорти
Завдяки плідній роботі селекціонерів отримані нові прогресивні сорти.
Отумн Лівз (Осіннє листя) – цей сорт змінює колір листків протягом сезону: спочатку вони червоні, потім рубінові, ну а на завершення – бордові. Висота рослини – 25 см. Квітки кремового відтінку.
Чоклет Раффлз (Шоколадні оборки) – листки цього сорту фігурні, хвилясті, мають дивовижний багатий шоколадний колір, який плавно переходить у темно-бордовий.
Грін спайс (Зелена спеція) – один з найпопулярніших сортів. Має велике зелене листя з прожилками темно-бордового або пурпурного кольору.
Мармелад – гофроване листя відтінку амбри і корала. Висота рослини 45 см, квітки білого кольору.
Тірамісу – зубчасто-округле листя цього сорту-хамелеона неймовірно змінюється протягом сезону: від жовтого, що переходить в димчасто-сріблястий, до червоно-цегляного.
Сілвер Скроллс (Срібні сувої) – листя цього сорту блискуче, сріблясте, з прожилками темного кольору, квітки білі з рожевим відтінком. Виростає до 35 см.
Людмила КУРГАН.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Нагідки або календула: властивості, агротехніка, сорти, рецепти
- Секрети правильного зберігання бульб жоржин
- Шафран або король прянощів на вашій дачі
- Іриси: огляд кращих сортів
