Поденники на землі

0
129
Поденщики на земле
Реклама

Читати російською мовою

Цитата номера
Земля є основним національним багатством,
що знаходиться під особливою охороною держави.
Конституція України, стаття 14.

Завжди з вдячністю згадую шкільні роки, коли, починаючи з 5 класу, багато маленьких школярів самовіддано трудилися на літніх канікулах на колгоспних полях, в саду та на городі, а старшокласники – 
помічниками трактористів і комбайнерів, де ми не тільки осягали перші уроки роботи на землі, але й заробляли на шкільні обновки. На все життя запам’яталися тоді слова відомого в селі рільника: «Земля, як тарілка, що в неї покладеш, то і візьмеш».

Згадав я їх не випадково. Нещодавно довелося спілкуватися з однокласником, який поскаржився на те, що ось уже скільки років місцевий фермер, якому він здає батьківські земельні паї в оренду, не збільшує плату за користування землею, посилаючись на те, що виробничі витрати щороку зростають, а врожаї різних культур залишаються практично на одному рівні.

«Адже ми як міркували, – нарікав друг дитинства, – ось прийде приватник і наведе порядок! Але на практиці нічого не змінилося!» «І не зміниться, – зауважив я йому, – поки не сформується справжній ринок землі».

Давайте міркувати розсудливо. Сьогоднішній приватник на селі – тимчасовик. Ні ті ж фермери, ні підприємства, що орендують у людей земельні паї, не можуть будувати свої плани навіть на найближчу перспективу, тому й не зацікавлені в підтриманні належного рівня родючості землі. Тому і працюють як на своїх, так і на орендованих ділянках за принципом – «після нас – хоч потоп!»

Ви подивіться: нині часто-густо застосовуються технології, після використання яких через кілька років на цій землі вже нічого рости не буде, хіба що крім найбільш витривалих бур’янів. А раз так, то ніякі агрономи, а тим більше агрохіміки, таким підприємствам не потрібні. Ось їх і не тримають в господарствах. Отже, нікому кваліфіковано турбуватися про стан ґрунту, збереження і примноження його родючості.

Якщо ще не так давно були конкретні дані по кожному полю, окремій ділянці, то тепер стан ґрунту залишається загадкою як для власників паїв, так і для орендарів. Звідси й отримання врожаю в більшості регіонів стає проблематичним, а результати роботи хліборобів – непередбачуваними.

Але ж ще кілька років тому в бесіді з вченими Харківського інституту ґрунтознавства імені Докучаєва ті били тривогу, що потрібно вживати термінових заходів на державному рівні, інакше буде пізно. Сьогодні в результаті хижацької експлуатації земля виснажена до межі, щорічно піддається масової ерозії, ґрунти засолюються, підкислюються, втрачають гумусний шар, на відновлення якого потрібні десятки років. І нині вже не можна з упевненістю сказати, що Україна має у своєму розпорядженні кращі в Європі чорноземи.

Ось так, суто випадкова розмова вивела проблему загальнодержавного масштабу. Подібний стан речей практично скрізь, через що нерідко виникають спірні ситуації, що призводять до конфліктів, незаконного захоплення землі, рейдерства, численних судових розглядів, про що нам постійно повідомляють читачі.

«Ми досі не знаємо, якими скарбами володіємо, – пише Л. С. Волошенюк з Коропського району Чернігівської області. – Тому що земля у нас недоміряна, недоврахована, недодосліджена. А якщо немає достовірних даних, як у розвинених країнах, то і процвітають беззаконня, зловживання, корупція, а закони, що регулюють земельні відносини, просто не діють». І додати до цього, на жаль, нічого.

За якихось 50 з невеликим років шейхи Аравійського півострова після того, як у розпеченій пустелі була знайдена нафта, перетворили безкраї і до того безжиттєві піски на квітучі оазиси, а колишні кочівники пересіли з верблюдів на «Мерседеси». Мимоволі проводиш паралелі з нашою дійсністю, коли колись квітучі і родючі землі, навпаки, перетворюються на безжиттєву пустелю, схожу на місячні ландшафти. І хто після цього назве нас розумними і дбайливими господарями, нездатними навести елементарний порядок на власній землі?..

Володимир Заїка,
редактор тижневика «Хазяїн».

Магнітні бурі 
в квітні:


7, 18, 20, 28, 29, 30.

Народний календар


  • 4 квітня – Василя Теплого, Сонячника. Якщо під час сходу видно червоні кола – рік буде родючим.
  • 7 квітня – Благовіщення. День цілковитого спокою і свободи. «На Благовіщення весна зиму поборола».
  • 16 квітня – Микити Водопола. Прокидався водяний після зимової сплячки. Несли йому хліба окраєць, каші, щоб поживився. Перший улов у рибалок: його кидали назад у воду як данину водяному.
  • 24 квітня – Антипа Водогона. «Коли Антип без води, то селянам не зерна чекати від поля, а біди».
  • 30 квітня – Зосима Бджільника. Виставляли вулики, служили молебні бджолиному богу.

Веббанер Хозяин Укрпошта
Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ