Кіоски, де продають цілий рік і цілодобово квіти, з боку виглядають дуже привабливо – немов крихітні острівці тепла, світла, краси, вічного свята. От і Костянтин, якого можна охарактеризувати чотирма словами – «яскравий представник середнього класу», заїхав, щоб купити нареченій букет в честь дня закоханих. Припаркувавши автомобіль, він вибрав крайній кіоск і увійшов. Його привітно зустріла молода усміхнена жінка.
– Добрий вечір! Я можу вам щось порадити або самі будете вибирати?
– Та нічого складного! Просто букет коханій, бажано з троянд.
– Будь ласка, ось наші, а от тільки вчора з Голландії найсвіжіші, але наші більш ароматні. Червоні – банально, давайте з рожевих складемо букетик.
Продавщиця вела себе ідеально, вже Костя знався в торгівлі, сам нею займається, правда, оптом. Юна жінка говорила тільки по справі, букет склала швидко, але без непотрібної суєти, а коли Костянтин провів рукою по лобі, запитала:
– Голова болить?
– Так, третій день. Вже випив дві упаковки анальгіну…
– Що ви! – щиро злякалася продавщиця – Більше так не робіть … Це небезпечно! У мене є дуже добра таблетка, родичка з Ізраїлю привезла. Я зараз.
І не встиг Костянтин відмовитися, як продавщиця вже налила води в чисту білу чашку і подала йому таблетку.
– Пийте, пийте! Це допоможе.
А коли Костя проковтнув таблетку, квіткарка посадила його в зручне крісло.
– Треба хоч хвилин п’ять посидіти, раз не можна полежати, розслабтеся, я вам легкий масаж зроблю. – І легкими, але впевненими рухами вона промасажувала відомі їй точки.
– Ви що, колишній мед-працівник? – здивовано запитав Костянтин.
– Чому «колишній»? Я і зараз працюю медсестрою в лікарні, а тут ночами підробляю, бо на зарплату сестрички удвох прожити нелегко. У мене син є, а чоловіка немає. Ось і доводиться викручуватися…
– А син з ким?
– З мамою. Вона хоч і отримує вже пенсію – рано, по пільгам пішла, – але та вся йде на ліки. У мами діабет, гіпертонія і так далі, і тому подібне. Та кому це цікаво… Ой, ви десь брюки забруднили. Нічого, зараз почистимо. До нареченої треба являтися справжнім мачо, а то раптом вона передумає!
І продавщиця знову таки спритно, майже миттєво дістала щітку і почистила місце, де був бруд.
– Не передумає! А якщо і передумає, так не біда, я на вас одружуся! – Випалив Костя і сам здивувався, слова вилетіли немов самі по собі. Настало незручне мовчання, але і тут на висоті знову опинилася продавщиця. Наче й не було цих, найбажаніших для самотньої жінки слів, вона стала складені в букет троянд обережно упаковувати в целофан.
– Я їх заверну в кілька шарів, щоб не замерзли, ви ж на авто?
– Так, мені тут кілька метрів і до під’їзду добігти, нічого, не замерзнуть. Костя обережно взяв гарний букет, а заплатив за два.
– Другий для вас. З наступаючим вас днем святого Валентина!
– На секунду затримайтеся. Ви ж завтра будете вручати квіти? Вдома поставте їх в теплу воду і додайте щіпку цукру або таблетку аспірину. Дякую вам за все! І з наступаючим…
Костянтину так було просто і добре з цією жінкою в крихітному, забитому квітами кіоску, що і йти не хотілося в самотню морозну ніч.
– У вас тут, як в раю, шкода його покидати.
– Ну що ви, який рай! Для покупців – так, а для нас – пекло. Адже я, як і інші мої колеги, вночі не те що не спимо, навіть не сидимо. Кожне стебло треба вимити, а ви бачите, скільки тут квітів? Воду в цих величезних вазах поміняти, і вази теж ретельно перемити. Але і це не найгірше, просто страшно, адже ми відкриті всю ніч, а охоронців немає. От і заходять до нас і злодії, і наркомани, і шахраї, загалом, весь збрід. Є дуже багато трюків, в результаті яких ми страждаємо і морально, і матеріально. Приміром, вручаємо букет, а потім беремо гроші, ось деякі замовляють дорогі букети і тікають з ними, не заплативши. Або приходять з краденим мобільником і мало не вимагають: купи! І зі зброєю заходять, і лякають, і погрожують. Так що ми вночі, як вартові: весь час напоготові! Ой, вибачте, я видала всі наші секрети! Навантажую вас своїми проблемами… Все, будьте здорові, вам головне – букет нареченій збереженим довезти.
І тепло попрощавшись, жінка зачинила за ним двері. Костянтин благополучно доставив букет додому, прийняв гарячу ванну і сів вечеряти. Але шматок в горло не ліз – він все думав, як там молоденька квіткарка буде воювати з міськими покидьками. Спав він погано, встав раніше звичайного і, коли голився, зрозумів, що зачепила його квіткарка так, як навіть наречена не чіпляє. Він не міг нічого поганого сказати про ту, з якою збирався незабаром розписатися, але за два роки знайомства у них не сталося тієї іскри, яка спалахнула між ним і продавщицею. І оскільки він чоловік недурний і практичний, то став зважувати плюси і мінуси кожної обраниці. Наречена молодше, красивіше, багатше, без дітей. А квіткарка … І тут він згадав ім’я з бейджика – Лідія. І засміявся сам над собою: які можуть бути плюси – мінуси, коли він просто закохався?! І швидко зібравшись, упакував букет і поїхав, благаючи Бога, щоб Ліда не здала ще зміну та не пішла додому. Увійшовши в кіоск і, не звертаючи уваги на ранніх покупців, підійшов до квіткарки й голосно запропонував:
– Лідо! Сьогодні, в день закоханих, я прошу вас – виходьте за мене заміж! Ну сподобалися ви мені!
І всі чоловіки, які прибігли в цей морозний лютневий день за квітами для своїх коханих, навперебій стали підтримувати Костю:
– Виходь! Дивись, який він красивий букет тобі привіз! І у такий мороз…
…Вони виїхали з кіоску разом, і Лідія більше там не працює. Але Костя до сих пір її називає – «моя улюблена квіткарка Ліда».
Міла ЗАРЕЦЬКА.
Купуйте електронні версії наших нових виданьЩо дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
