Ірина досить часто заходила в цю піцерію в самому центрі рідного міста – їй подобалося, що піца готувалася на очах у замовника, і той заздалегідь знав, що продукти якісні. Правда, люди її кола (вона – одна з найбагатших наречених ще більш багатого міста) в її улюблену піцерію не заходили – надто дешево, але вона настільки любила себе, що їй думка навіть найвідоміших людей було зовсім не цікавою. Іра рахувалась з однією думкою – своєю власною.
Ось і сьогодні вона спокійно і впевнено увійшла в кафе перекусити піцою. Проходячи повз кухарів, зайнятих приготуванням, вона помітила новенького. Так його й не можна не помітити: високий, гарний, спритний, він мимоволі привертав погляди представниць прекрасної статі. «З такою фігурою та зовнішністю – в кухарі?!» – Здивувалася про себе дівчина. І стала свердлити кухаря своїм сильним поглядом. Вона знала, що чоловіки не в силах відмовити їй ні в чому, у всякому разі, до сьогоднішнього дня. А от зараз вперше чоловік ніяк не реагував на її чари.
Вона щиро здивувалася, коли офіціант приніс піцу, приготовану красенем кухарем, і попросила його збігати в квіткову крамницю і купити букет орхідей. Хлопець досить швидко виконав її прохання, та й як можна було відмовити дівчині, яка немов зійшла з обкладинки дорогого модного журналу. В їх кафе вона виглядала, немов чудовий лебідь сліпучої білизни на тлі качечок і курочок. Все це помічали, окрім нового кухаря, він мигцем глянув на неї, не висловивши ні здивування, ні захоплення, коротше, почуттів – нуль. Ірина теж це відчула.
Не поспішаючи з’ївши свій шматок піци, вона взяла букет орхідей неземної краси, підійшла до кухаря і, обдарувавши його однією з найбільш вражаючих своїх посмішок, сказала:
– Дякую за смакоту, це вам.
І простягла букет. Всі відвідувачі укупі з персоналом кафе просто очманіли, тільки не кухар. Він злегка посміхнувся у відповідь:
– От добре! А то я своїй орхідей ще не дарував, вона буде просто щаслива!
І забрав букет до себе в підсобку. Так з Іриною ніхто і ніколи себе не вів. Здивована, вона швидко вийшла і, сівши в ексклюзивний автомобіль, доставлений із-за океану, швидко від’їхала.
У нічному клубі, де було все звично, її зустріли криками захоплення. Ірочка знала, що тут її обожнюють, ловлять кожен її погляд, будь-яке її бажання – закон. Замовивши свій улюблений мохіто, дівчина спробувала позбавитися від раптової симпатії до одруженого кухаря. Вона навіть засміялася, уявивши, як би здивувалося її клубне оточення, дізнавшись, що вона подарувала незнайомому кухарю з дешевого кафе дорогий букет. Зітхнувши, Іра з головою поринула в чарівне свято улюбленого клубу. А мартіні та чергова порція мохіто змусили геть забути про атлета кухаря.
… Але, зайшовши через пару днів в піцерію, Ірина знову побачила кухаря, який вразив її, і її розпещена душа знову потягнулася до того єдиного, хто її ігнорував. Іра просто підійшла до кухаря і попросила його приділити їй декілька хвилин. І знову всі відвідувачі, розкривши рот, дивилися на дівчину. А кухар, байдуже глянувши, спокійно відповів:
– Я на роботі, мені не можна відлучатися …
Підскочив сам господар кафе і мало не виштовхав кухаря з його робочого місця. Ірина запропонувала поговорити в салоні свого автомобіля. Всі, хто бачив її розкішну машину, захоплювалися, а молодий чоловік спокійно сів на місце пасажира, немов у рядові «Жигулі». Іра відразу почала відверту розмову:
– Можете що завгодно думати про мене, але я хочу з вами зустрічатися. Дружина дружиною, я не претендую на її місце, просто іноді ми повечеряємо в ресторані, з’їздимо на пару в ті ж Сочі, злітаємо на Балі. Звісно, за мій, вірніше, татів рахунок. Кухарем ти не будеш, я куплю це кафе для тебе, це буде твоя власна піцерія. І всі будуть щасливі: і ти, і я, і дружина. Згоден?
Ірочка ні на мить не сумнівалася, що хлопець погодиться. А він спокійно вислухав її найпотаємніші бажання і також спокійно відповів:
– Все? Мила дівчино, навіщо я вам?! Все місто і так у ваших ніг. Я рядовий кухар недорогої піцерії. І, як не дивно, але мене влаштовує моя робота, моя дружина і відпочинок не в Сочі, а на тих же Блакитних озерах. Але справа навіть не в Балі, просто я дуже люблю дружину і ніяких любовних інтрижок заводити не хочу.
– Це я інтрижка? – мало не задихнулася Ірина. – Так я завтра спалю це кафе разом з тобою!
– Можеш спалити, можеш вбити – у вас, багатих, це все запросто. Але тільки цим ти не змусиш мене полюбити тебе.
– А я не вірю тобі! У нас, в країні нашій рідній, все продається і купується. І не може бути, щоб третьорозрядний кухар паршивої кав’ярні відмовився від поїздки, нехай і в банальні, але Сочі з багатою і найкрасивішою дівчиною в її ексклюзивній машині! Не може бути!
Хлопець нічого не відповів, просто відкрив двері і пішов, навіть не попрощавшись. Але пішов не в кафе, а в кіоск, де купив сім білих троянд і, підійшовши з боку водія, вручив букет очманілій Ірі.
– Ви гарні незвичайно, як ці троянди, і ваш обранець буде вас любити. Я – не троянди, я – не кафе, я – не ексклюзивний автомобіль, я – людина, яка любить свою дружину. От і все. Успіхів вам!
І хлопець швидко пішов. А Ірина, уткнувшись в троянди, заплакала. Але це були не сльози відчаю і злості, а надії і віри. Віри в те, що і їй Господь може послати такого чоловіка, якого послав дружині кухаря. І нехай він буде слюсар з «Жигулями», вона, розпещена принцеса, буде в тих «Жигулях» щасливішою, ніж зараз в ексклюзивному автомобілі із США.
Володимир КАЗАКОВ.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
