Суницю недарма вважають королевою ягід. Адже вона не лише смачна та ароматна, але й дуже корисна. Суниця містить велику кількість цукрів, вітаміни, фолієву кислоту, клітковину, каротин, пектини, залізо, кобальт, кальцій, фосфор та марганець.
Продовжити тему допоможе матеріал «Королева серед фруктів».
Зміст
Минуло декілька років відтоді, коли пізньою осінню я побачила у знайомих кущі суниці з ягодами. З радістю скористалась нагодою, і зараз ті сім корінців, які мені дали, розрослись в тисячі. Вважаю, що пощастило. До цього часу мені невідома назва сорту, але його смакові та інші якості – урожайність, а особливо смак і аромат ягоди – гадаю, заслуговують найвищої оцінки.
Зараз у мене на ділянці декілька різних сортів, які дуже відрізняються між собою строками визрівання, формою, розміром, кольором, ароматом і смаком ягоди, цукристістю, транспортабельністю. До Державного реєстру рослин, придатних для поширення в Україні, внесено декілька десятків сортів суниці. Культивується ж їх значно більше. Вибрати з них кращі повинен кожен сам.
Вирощуючи ягоди і розсаду цієї культури, отримала деякий досвід, яким хотіла б поділитися з читачами газети «Хазяїн».
Існує думка, що суниця невимоглива до освітлення. Можливо, десь так і є. Але на добре освітлених ділянках ця надзвичайно ніжна ягода буде солодшою і менше вражатиметься хворобами.
У зв’язку з тим, що коренева система культури залягає у верхніх шарах Ђрунту, вона дуже вимоглива до забезпечення вологою. Тому для задоволення цієї її потреби найкраще було б облаштувати крапельний полив, особливо на піщаних і супіщаних землях. Це не так дорого і трудозатратно, як здається на перший погляд. Витрати окупляться підвищенням продуктивності праці на поливі, його якості, а значить – високим урожаєм і смаковитістю ягід.
Але є декілька застережень. Через те, що в прозорих ємкостях, трубах і шлангах утворюються водорості, якими забиваються мікроскопічні отвори емітерів (дозаторів), все це обладнання повинно бути непрозоре. Для попередження закупорки емітерів водоростями і бактеріями стрічку потрібно укладати отворами догори. З цієї, а також інших зрозумілих причин, систему необхідно обладнати спеціальним фільтром. Відстань між емітерами повинна бути якомога меншою – 10 см тоді, коли у вас легкий (піщаний) грунт, або трошки більшою, коли грунт важкий (глинистий). При цьому слід враховувати, що якщо один з дозаторів заб’ється, а початкова відстань між ними, припустимо, 30 см, то ми вже матимемо 60 см. А при густоті 3 рослини на метр дві з них можуть залишитись без достатнього вологозабезпечення.
Крім того, стрічка має ще одну характеристику – витрата води за годину. При виборі стрічки за цим показником необхідно враховувати механічний склад грунту, можливості джерела забезпечення – об’єм накопичувальної ємкості або продуктивність насосу, діаметр підвідного водогону.
З чого почати
Щодо густоти і схеми посадки. Їх безліч і всі вони прийнятні для застосування. Суттєво: по-перше, при відсутності достатньої кількості місця я рекомендувала б стрічковий спосіб – наприклад, 30х25+60 см. Це мінімум. При цьому рослини у стрічці повинні бути розміщені у шаховому порядку. По-друге, якщо ми вирощуємо розсаду, то міжряддя повинно бути 1,2 м, а між сортами – півтора метри.
І останнє: густота посадки на ягіднику на 2-3 рік вегетації. Вона може бути дещо більшою, ніж в перший рік, але якщо ви хочете отримати ягоду, а не зелену масу, проти початкової густоти можна додати 10-15%. Не більше! Тому, що через значне загущення квіти і ягоди взагалі не утворюватимуться.
Крім цього, в загущеній посадці створюються сприятливі умови для розвитку шкідників і хвороб.
Намагаючись звести до мінімуму застосування засобів захисту рослин і враховуючи тендітність ягоди, для знищення збудників хвороб і шкідників, вважаю обов’язковим осіннє та весняне «вичісування» і спалення торішнього й хворого листя. Таку ж процедуру необхідно провести після збирання урожаю. Весною, як тільки рослини почнуть вегетацію, необхідно їх обробити проти гнилей одним з дозволених для застосування препаратів: Хорус, Світч або Топаз. Через те, що цю ягоду ми споживаємо самі, як правило, більше ніяких обробок я не практикую. Хоча, вважаю, було б доцільно обробити одним з цих препаратів і перед закінченням вегетації, восени.
В багатьох періодичних виданнях рекомендують в посадках суниці вирощувати як сидерат (для попередньої прикопки в грунт перед посадкою) або в міжряддях чорнобривці. Висновків науковців з цього приводу я не зустрічала, але, враховуючи різкий специфічний запах цієї рослини, можна погодитись, що вона сприяє захисту суниці від хвороб і шкідників.
Ще одне оригінальне спостереження з практики. На тих ділянках, де восени вносили суперфосфат, в наступному році значно менше капустянки. Гадаю, що він зменшуватиме і кількість личинок хруща та дротяника, адже чимало засобів захисту рослин мають у собі сполуки фосфору. Якщо ж ви помітили, що деякі рослини почали в’янути, їх необхідно обережно підкопати, знищити личинок хруща і полити.
Як розмножується суниця і коли її садити, певно, відомо кожному. При забезпеченні достатнього поливу саджанці прекрасно приживаються незалежно від строку посадки, хоча найсприятливіші періоди – рання весна, як тільки дозріє грунт, і осінь – не менш ніж за місяць до замерзання грунту.
Як уникнути помилок
При цьому хотіла б звернути увагу на деякі цікаві моменти. Перше. В зв’язку з тим, що зараз розсаду можна купити будь-де, при цьому легко завезти на свою ділянку збудників шкідників і хвороб, а також(!) насіння бур’янів. З цих же причин з обережністю слід ставитись і до придбання розсади в горщиках. Тому я рекомендую перед посадкою помити рослини з наступною утилізацією води. Потім, для покращення контакту кореневої системи з грунтом, вмокніть її в глиняну або грунтову бовтанку (розведіть у воді до консистенції негустої сметани руду глину або просто землю, якщо вона у вас глиниста). І вже потім садіть.
Згідно зі стандартом розсада повинна мати не менше як три листочки, неушкоджену точку росту і добре розвинену кореневу систему довжиною не менше 5 см. При цьому необхідно чітко усвідомлювати, що без листя у розсади є шанс згодом перетворитись у рослину, а ось без коріння – ні. Отже, при посадці збалансуйте величину кореня та надземної частини і ні в якому разі не піддавайтесь спокусі залишити на розсаді квіти, а тим більше – ягоди.
Якщо мені доводиться висаджувати менші розетки, то при можливості я не відокремлюю їх від материнської рослини або від більш розвинених розеток. Це сприятиме їх кращому укоріненню і подальшому розвитку.
Значно полегшить догляд за суницею використання світлонепроникної плівки. Якщо ви покладете її завширшки 30-40 см в ряду, попередньо прорізавши отвори для рослин, то таким чином «вб’єте декількох зайців»: скоротите випаровування дорогоцінної вологи, у вас буде чиста ягода, вам не потрібно буде полоти, що найбільш незручно біля кореня рослини. До того ж боротися з бур’янами в міжрядді можна буде за допомогою мотоблоку, невеличкої борони або грабель, що значно простіше.
В зв’язку з цим хотіла б нагадати про такий незаслужено забутий агротехнічний захід по боротьбі з бур’янами як боронування. Погоджуючись, що в рядку біля кореня сапу замінити нічим, але в міжрядді борінка і граблі – незамінні. Ними, якщо це робити своєчасно, можна знищити всі бур’яни і підтримувати ділянку в ідеально чистому стані.
Відповідаючи на запитання, чи обрізати так звані «вуса» (сланкі пагони), зазначу, що це залежить від ваших потреб: хочете отримати розсаду – залишаєте,
ягоду – обрізаєте.
Надзвичайно чутливо реагують суниці на внесення органічних і мінеральних добрив, позакореневе підживлення. Якщо від цвітіння до зрілості ягоди проходить близько місяця і при цьому рослина надзвичайно активно споживає воду, то зрозуміло, що застосовувати їх на посадках суниці, якщо ви хочете споживати корисну ягоду, а не сурогат, необхідно вкрай обережно.
Що ще варто врахувати
Добре, якщо у вас є можливість зробити аналіз ґрунту і потім вносити добрива. Якщо ж такої можливості немає, то я керуюсь правилом: – краще дати вдвічі менше, ніж на дещицю більше. Перед посадкою і при підживленні під час вегетації різні автори рекомендують дози органічних і мінеральних добрив, які суттєво різняться між собою. Тому при визначенні доз необхідно враховувати, крім вже згаданого агрофону:
– прогнозовану кількість опадів, наявність зрошення та його можливості і відповідно з покращенням вологозабезпечення збільшувати кількість добрив;
– мету вирощування (на розсаду чи на ягоду);
– необхідно знати, що внесення азотних добрив сприяє нарощуванню вегетативної маси, тому їх необхідно застосовувати на початку вегетації. Знову ж таки на ягідниках – дуже обережно, адже зайва їх кількість перетвориться на нітрати в ягодах. В разі вирощування розсади, достатніх опадів або поливу – їх можна вносити і пізніше. Внесення ж азотних добрив після 1 серпня слід обме-жити, а потім виключити взагалі;
– застосування фосфорних добрив сприяє активнішому цвітінню і утворенню зав’язі, а калійних – підвищенню зимостійкості.
Вирощуючи ремонтантну суницю, після збирання першої «хвилі» урожаю я підживила її нітроамофоскою з розрахунку 10-15 кг діючої речовини на гектар, забезпечила достатній полив і отримала відмінний урожай.
Для визначення доз мінеральних добрив необхідно уважно стежити за станом рослин: кольором листя, його тургором, розміром та кількістю ягід і лише після цього приймати рішення про підживлення. Внесли із розрахунку 10-15 кг діючої речовини на гектар, що відповідає 100-150 грамам у діючій речовині, або 200-300 г нітроамофоски на сотку, полили і почекали днів 5-7. Ви одразу побачите результат і зможете зробити висновки.
Добрий результат дає внесення досить високих (до тонни на сотку) органічних добрив, позакореневе підживлення препаратом Мегафол.
У будь-якому разі для отримання якісної ягоди дози мінеральних добрив не повинні перевищувати 250 кг/га діючої речовини на рік на зрошуваних ділянках.
Солодкої вам ягоди!
В. ШЕВЧУК.
с. Орлівщина,
Новомосковський район.
Дніпропетровської обл.
Фото автора.
За матеріалами щотижневого видання “Хазяїн”.
Передплати всього за 15,70 грн. в місяць!
За темою також радимо матеріали Суниця. Ягідний смаколик з вашого саду та Йошта — прикраса саду.
Також читати:
