Цитата номера
Життя можна почати з чистого аркуша,
але почерк змінити важко.
Пауло КОЕЛЬЙО.
Зараз країну захлеснула хвиля (швидше, напевно, цунамі) передвиборної ейфорії, в якій всі засоби добрі. І з кожним днем такий ажіотаж буде тільки наростати. Хоча, якщо за великим рахунком, все-таки простих людей нині хвилюють зовсім інші проблеми. Суджу про це за листами і дзвінками в редакцію наших читачів, загальним настроєм людей, серед яких кожен день знаходжусь.
«Кожен тепер думає про те, як вижити? Все інше – від лукавого! – впевнена постійна читачка «Хазяїна» з м. Ізюм Харківської області Л. М. Босова. – Ціни ростуть на все і вся, а нас відволікають тим, до чого простим людям просто немає справи».
З Людмилою Миколаївною солідарна і Г. В. Заболотна з с. Любимівка, Солонянського району Дніпропетровської області: «Всі нині живуть очікуванням миру, щоб настав кінець загальним тривогам, а народ не боявся за завтрашній день. Щоб, нарешті, всі ми могли посміхнутися ласкавому сонечку, були здоровими та щасливими!»
Два листи з рясної редакційної пошти, а прагнення одне. Яке нас об’єднує, вселяє надію, підтримує в душах поки ще тліючий оптимізм.
Ми живемо в світі жорстокості та непередбачуваності. В обстановці хаосу, стресів, патових ситуацій. У кожного з нас купа своїх проблем і невирішених питань, від яких, здається, немає порятунку. Вирішиш одну – тут же виникає інша. Живеш як «білка в колесі».
Іноді виникають моменти, коли від безсилля у багатьох опускаються руки. Хочеться з кимось поділитися своїм відчаєм, поплакатися в жилетку. Або хоча б елементарно виговоритися, випустити «пар з чайника», полегшити душу. Тільки кому? Хто вислухає або просто почує? Якщо і не допоможе, то хоча б поспівчуває?
Нещодавно розговорився зі знайомою, з якою давно не бачилися. «Коли я скаржуся своїй мамі про життєві негаразди, про якісь виробничі або домашні неприємності, – ділилася вона наболілим, – мама завжди уважно вислухає, а потім, сумно зітхнувши, скаже: «Я, звичайно, не знаю всіх деталей події з тобою, але можу допомогти… дверима».
Вперше почувши від неї таке, спочатку сторопіла, здивовано піднявши брови. Потім мама терпляче пояснила: «У житті у тебе ще може багато чого статися, адже від неприємностей ніхто не застрахований, тільки не може статися одного, – щоб я не відкрила тобі двері. Так що в будь-який момент, коли стане несила або заскребуть кішки на душі, захворієш, в чомусь розчаруєшся або когось втратиш, та хіба мало що ще може статися, коли звернутися за підтримкою буде нема до кого, – іди додому. До мене йди! Я не буду задавати тобі зайвих питань, співчувати і втішати, щось радити. А просто нагодую, оточу тишею і спокоєм, укладу в м’яку, теплу постіль… Вранці ти прокинешся зовсім іншою людиною».
Тільки і всього. Ось як виявляється: щастя – це так просто! Головне, бути впевненим у тому, що є той, хто завжди чекає. Хто відкриє двері, а не через які випровадить. Проста, здавалося б, життєва філософія, але яка рятівна!
На закінчення хочу привести одну маленьку притчу. У кожної людини на потилиці сидить потреба, а на носі – удача. Якщо голову опустити вниз – потреба переважить і скине удачу з носа. А якщо встати з ранку та ніс підняти – удача візьме верх і скине потребу, все у людини буде добре. Так що не будемо вішати носа, вище голову!
А ще не будемо забувати просту істину, що з усіх свят головне – це життя, тому відзначати його потрібно щодня. «Будь-яку депресію, – говорив Роберт де Ніро, – треба зустрічати з посмішкою. Депресія подумає, що ви ідіот, і втече».
Рядки з листів
Як на світ народилися
Передплачуємо газету «Хазяїн» з 2009 року, у ній для нас з чоловіком все цікаво. Все трудове життя прожили в місті, де працювали на заводі до самої пенсії. А в 2007 році переїхали в село в батьківський будинок, залишивши квартиру дітям. Тут ми відчули смак радості.
На дворі все твоє, вирощене власними руками – картопля, овочі, фрукти, виноград, а головне – квіти з ранньої весни і до пізньої осені. І все це – завдяки газеті «Хазяїн», яка нас навчила буквально всьому. Тут, на землі, ми відчули смак справжнього щастя.
Лілія МАЯКОВА,
с. Портівське,
Мангушський р-н
Донецької обл.
Підказала… кішка
Якось кішка випадково перекинула ємкості з розсадою помідорів, що стояли на вікні. Мені було шкода викидати поламані рослини, які вже виросли. Перебравши їх, я поставила паростки з 3-5 листочками в воду після того, як вони пустили коріння, висадила помідори на підготовлену грядку і притінила.
Дивно, але урожай з цих рослин отримала відмінний, причому майже на місяць раніше, ніж від коренів травмованої розсади, що залишилися в землі.
З. Н. ГУЛЬКО,
м. Очаків
Миколаївської обл.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
