Цитата номера
Чим більше у людей на душі заздрості,
тим більше на язику гидоти.
Джуліана Вільсон.
Як разюче змінюються люди! Здавалося б, ще зовсім недавно майже всі жили в очікуванні свят, панувала піднесена і радісна атмосфера, в магазинах і на ринках було не проштовхатися від черг, всі один одного вітали і бажали всіляких благ в році, що наступив. А коли святкова метушня відшуміла і вляглася, емоції схлинули, спостерігаємо зовсім іншу картину. Або ті ж люди стали зовсім іншими за якихось кілька днів, або ми дійсно потрапили на іншу планету? Піди тепер розберися…
Зустрічаю недавно одного доброго знайомого: вид – пом’ятий, погляд – похмурий (і це ще м’яко сказано).
– Щось не так? – делікатно цікавлюся. – Ще зовсім недавно вигляд у тебе був вельми задоволений і респектабельний.
– Все не так! – як відрізав, і поскаржився на мінливості долі, чого раніше за ним не спостерігалося. – І часи нині не ті. Справжніх друзів не залишилося. Хорошої роботи дітям немає. Зарплат – теж. Старша дочка збирається на заробітки до Польщі їхати, бо вдома ловити нічого. У мене пенсія маленька, у дружини – теж. Від нових платіжок на послуги ЖКГ – мороз по шкірі. На хорошу квартиру так і не заробив, хоча трудового стажу більше сорока років. Машини пристойної теж не купив. Здоров’я немає. Надії на щось краще – теж…
Він би, напевно, і далі продовжував перерахування того, чого у нього немає (і, напевно, вже не буде), але тут я обережно вклинився в його монолог:
– Звичайно, ти все правильно говориш, але хіба у тебе одного нині таке сумне становище? У багатьох тепер багато чого немає.
Співрозмовник вичікувально подивився на мене, невміло ховаючи єхидну посмішку (знайшовся, мовляв, лікар).
– Невиліковних хвороб немає? – поставив йому відразу наводить питання.
– Та поки Бог милував.
– Ось бачиш! А багатомільйонних боргів не нажив?
– Та ти що, з глузду з’їхав! – не зрозумів він мене.
– У сім’ї, серед рідні хворих, інвалідів немає?
– Та ну тебе! – почав він виходити з себе.
– У нас з тобою ще багато чого немає, – перейшов я на більш спокійний тон. Якщо записати все, то настрій відразу покращиться. І надія з’явиться.
Він ще якийсь час помовчав, мабуть, пережовуючи сказане, потім посміхнувся, потиснув мені руку – на тому і розійшлися.
Правда, якщо подумати, так у кожного з нас багато чого ще немає. І не треба! Все інше можна заробити, без чогось обійтися, від чогось відмовитися, перетерпіти і почекати. Було б бажання, а головне – здоров’я. Щоб були здорові рідні та близькі. Поменше випадало в житті прикрощів. Щоб не було війни. Стихійних лих. Надзвичайних подій. Щоб скоріше настали мир і спокій. У кожному домі. У кожній родині. В країні в цілому. Щоб ми могли спокійно їздити один до одного в гості. Куди захотіли і коли захотіли. Без кордонів та інших перешкод. Щоб говорили однією мовою і розуміли один одного, а не перебували в постійній ворожнечі та злобі.
«Що маємо – не зберігаємо, втративши – плачемо», – вчить народна мудрість. Тому давайте цінувати те, що є, а не нарікати з приводу того, чого немає. І, можливо, вже й не буде. І що тоді: не жити зовсім? Не будемо заздрити тим, у кого все є. Побажаємо краще удачі іншим, щоб у них все було. Не будемо забувати, що багатство – поняття відносне. На «Титаніку» всі теж були багаті та начебто щасливі, а щасливими виявилися одиниці. Найголовніше багатство – щоб не було болячок. Здоров’я ні за які гроші не купиш. Якщо його немає, то навіщо тоді і все інше?
Завершити сказане хочеться на оптимістичній ноті, згадавши притчу про бідність і багатство.
Прийшли вони якось до однієї людини і запитують:
– Хто з нас красивіший?
Злякався чоловік і думає: «Якщо я скажу, що Бідність красивіше, так багатство розсердиться і піде, а скажу, що Багатство прекрасне, так бідність образиться і замучить мене». Подумав чоловік трохи, а потім каже:
– Поки ви так на місці стоїте, я не можу вирішити. Ви пройдіться.
Стали Багатство і Бідність походжати туди-сюди. Подивився на них чоловік і вимовив:
– Ти, Бідність, дуже гарна зі спини, коли йдеш, а ти, Багатство, просто прекрасне в момент приходу.
І ніхто з нас не застрахований ні від того, ні від іншого.
Володимир Заїка,
редактор всеукраїнського тижневика «Хазяїн».
Рядки з листів
По життю – разом
Газету «Хазяїн» передплачую з 2002 року. Правда, була невелика перерва, коли у мене помер чоловік.
Після того, як відійшла від болю втрати, подумала, що рідну людину вже не повернеш, а ось газету «Хазяїн» нехай приносять хоч і кілька разів на тиждень. З вами легше жити і переносити всі негаразди.
Нехай у вашому доброму і щедрому серці Пресвята Богородиця посіє любов до Господа і сподівання на його милість. Здоров’я всім, щастя, везіння і божого благословення!
М. Г. Дорошенко,
смт Лазурне,
Скадовський р-н
Херсонської обл.
Несприятливі дні в лютому:
2, 14, 15, 17, 21, 22.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати: