Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів…
Ліна КОСТЕНКО.
Свого часу я збирав передвиборчі обіцянки: листівки, плакати, календарі, програми майбутніх президентів, народних депутатів, депутатів місцевих рад усіх рівнів і від різних партій. Як знаменитий Остап Бендер досьє на громадянина Корейка. Для того, щоб потім звірити слова з конкретними справами, адже, як відомо, «що написано пером – не вирубаєш сокирою». За багато років зібралася значна колекція: і за кількістю паперових листів, і за вагою макулатури. Нещодавно вирішив перешерстити архів, порівняти обіцяне і виконане. Виявилося, порівнювати-то нічого, а аналізувати – тим більше. Одні порожні слова.
Не встигли озирнутися, як нові вибори приспіли, а за ними, як в тій байці, і «зима котить в очі». Що ж цього разу обіцятимуть народу претенденти на папаху? Правда, на місцевому рівні масштаби не такі вражаючі, але заруба обіцяє бути ще та! Особливо в територіальних громадах. Примітно, що по ходу передвиборної кампанії відбувається зміна «коней на переправі»: кандидати, які раніше перебували в одних партіях і рухах, терміново переходять в інші, перефарбовуються на ходу. Хвилююся ось за бідолах, хоч би потрібної фарби на всіх вистачило.
Кожен день не встигаю забирати з поштової скриньки чергову передвиборчу макулатуру. Не знаю, чи радіти: кандидатів так багато, листівки, газети, програмки одна красивіше за іншу, а почитаєш – і диву даєшся! І хто їх складав?! Загальні фрази, заклики, гасла… Ніякої конкретики!
– Так, вибори завжди тема нервова, гаряча, спірна, слинобризкувальна, інфарктно-травматична, істерична, я б навіть сказав – вибухонебезпечна, –
підходить до мене сусід з іронічною посмішкою на обличчі. – І в прямому, і в переносному сенсі. Адже у кожного свій погляд на життя, на існуючі проблеми. Свої цінності (при цьому він ще раз саркастично посміхнувся). Своя логіка. Своя правда. Чого вже тут нам лізти в калашний ряд, де і так місця не вистачає. А корито ж одне, претендентів підгодуватися на халяву-он скільки! – потряс він пачкою щойно вийнятої з поштової скриньки друкованої продукції. Одне тільки радує: буде чим взимку піч розтопити.
– Хоч якась користь, – згідно киваю головою. – Листоношам роботи додалося. Агітатори з ніг збилися – тільки встигай зустрічати і проводжати гостей, хвіртка весь день не закривається. У вихідні хоч з дому збігай! Запитав у однієї агітаторки: а ти сама віриш у того, за кого агітуєш? Образилася…
– На них нарікати нічого, – попихкуючи цигаркою, продовжує сусід розмову, – вони люди підневільні, хоч таким чином якусь копійку зароблять. В умовах коронавірусу скільки людей втратили роботу, ось і ловлять момент. Тут вже не до моральних принципів і високих матерій, можна ними й поступитися. Сім’ї годувати чимось треба.
Відверто кажучи, вибори набридли. Дістали. Дратують. Озлоблюють. Знову ділять людей і регіони на добрі та погані, друзів і ворогів. Що при цьому пригнічує: всі ж прекрасно розуміють і знають, що ніяких кардинальних змін на краще не буде і не передбачається. Але ж ні: глотки рвуть до хрипоти, сорочки – слідом за ними, кулаками в груди стукають, немов молотом по ковадлі – ось які ми патріоти! А ви не кричіть, не доводьте, не агітуйте, а просто робіть корисне для держави. Для конкретного міста, селища, села, вулиці, сім’ї…
– Що ти пропонуєш? – на прощання ніби знехотя запитав сусід.
– Треба вибирати.
– Кого?..
І, не дочекавшись відповіді, неспішно пішов на двір, притискаючи до себе важку пачку передвиборно-агітаційної продукції. «Це скільки ж грошей знову пущено на вітер? – подумав я. –
а скільки ще пустять? У селищі ось уже скільки років дороги в вибоїнах. У лікарнях немає необхідних ліків і сучасної діагностики. Засобів захисту населення від коронавірусу. Школярам захисні маски купують батьки або шиють самі…» Чортихнувшись, закриваю хвіртку і йду в дім. Слів більше немає…
n ПЕРЕДПЛАТА
І НА ДУШІ ЛЕГШЕ
«Як хочеться очистити душу від окалини байдужості, – пише нам Г. П. Савченко з м. Кременчук Полтавської області. – І «Хазяїн» в цьому допомагає, тому й очікую кожен номер щотижня. Почитаю, і легше стає, світліше. Відчуваєш себе не такою безпорадною і самотньою».
Якщо ви в цьому сумніваєтеся, передплатіть наше видання з будь-якого місяця і переконайтеся в сказаному самі. Передплатити «Хазяїна» можна з будь-якого місяця і в будь-якому поштовому відділенні України, у листоноші за місцем проживання, а також, не виходячи з дому, за посиланням http://presa.ua/hazjain-dim-sad-gorod.html
Передплатні індекси: 89102 (українською мовою), 33817 (російською мовою).
Вартість на місяць – 29,83 грн.
При підписці відразу на рік – знижена вартість на “Господар” і в подарунок “Місячний посівний календар 2022”.
Редакція.
Купуйте електронні версії наших нових виданьЩо дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
