Джерело знань та мудрості

0
78
Источник знаний и мудрости
Фото GettyImages
Реклама

Читати російською мовою

Цитата номера
У вас є вітрила,
а ви вчепилися в якір.
Конфуцій.

Запросили з нагоди в школу на відкритий урок з української літератури до п’ятикласників, який був присвячений одному з символів нашого народу – калині. Діти з захопленням розповідали про цю дивовижну рослину: її походження, цілющі властивості, застосування в побуті та в кулінарії, народні обряди, декламували вірші, демонстрували вироби. Загалом, спілкування вийшло незабутнім і взаємно корисним: школярі задавали питання, я на них відповідав. Ділилися спільними планами, висловлювали побажання зробити подібні зустрічі регулярними.

Засмутило, правда, одне: на питання, звідки вони черпали інформацію при підготовці до уроку, всі дружно показали свої… смартфони, і майже ніхто не зміг назвати, які книги, присвячені калині, він прочитав. Положення спробувала виправити вчителька, яка розповіла, що в класі вони читали вірші, прислів’я та приказки, казки, передбачені шкільною програмою. Хоча особисто для мене це виявилося слабкою втіхою.

Нехай це не здасться докором, але нинішні школярі і студенти читають дуже мало. Та й бібліотеки відвідують не так часто, як це було раніше. Я вже не кажу про таке святе поняття, як читальні зали. Вони просто майже повсюдно зникли. Напевно, за непотрібністю. Тепер все вміщається в смартфоні.

Завжди з вдячністю згадую свою класну керівницю (на жаль, покійну), вчительку української мови і літератури Вікторію Петрівну Потеряйко, яка всі роки навчання прищеплювала нам любов до книги. Її улюблений вислів запам’ятав на все життя: «Інформація має ціну, а корисна інформація безцінна». Якщо задуматися, то протягом всієї історії людства люди жили за часів нестачі інформації, тому і прагнули її заповнити. За допомогою читання книг, журналів, газет. «Адже хто володіє інформацією, той володіє всім», – говорили великі.

Останнім часом ми відійшли від нестачі інформації завдяки Інтернету і цифровим технологіям та зіткнулися з перенасиченням нею. Нам тепер потрібна допомога в навігації, щоб знайти в нескінченному потоці те, що кожному дійсно потрібно.

Книги – це голоси з минулого, мудрість багатьох поколінь, що веде до майбутнього. Їх можна відчути, помацати руками, поговорити з ними, адже вони всі були написані живими людьми.

«Ми повинні читати вголос, особливо дітям, – поділилася якось знайома вчителька. – Адже читання вголос – це момент єднання близьких і споріднених людей, час, коли ніхто не дивиться телевізор, телефон або комп’ютер, коли всі спокуси відкладені в сторону і ти слухаєш, співпереживаєш, осмислювати, аналізуєш. Вбираєш крупинки мудрості, вбираєш, як губка, філософію життя». І тут я з нею цілком і повністю солідарний.

Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими? Його відповідь була простою і мудрою: «Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумні, – сказав він, – читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок». Він розумів цінність читання та уяви і був упевнений, що за читанням – майбутнє.

Є казки, які старше багатьох країн, казки, що надовго пережили багато культур і цивілізацій. Так що читайте дітям і з дітьми казки, і не тільки їх. Читайте книги! Побільше книг, адже вони – джерело знань і мудрості. Вони – наша реальність, яку можна відчути душею. І поменше сидіть у всесвітній павутині, з якої потім дуже важко вибратися…

Володимир Заїка,
редактор всеукраїнського тижневика «Хазяїн».

Рядки з листів


Втрачаємо духовні цінності

Шановна редакція газети «Хазяїн. Дім. Сад. Город». Все перераховане у мене є. І це тримає на білому світі. Мені вже 82 роки, але в силу своїх можливостей займаюся городом, садом, які прикрашають мою старість.

За професією я вчитель, віддала дітям 32 роки, пішла на пенсію за вислугою років ще в радянський час. Люблю вашу газету, де можу відволіктися, отримати заряд натхнення. Дякую редактору за його «Діалоги з читачем», мене хвилюють теми сьогоднішньої моралі. Спілкуючись з колегами, бачу, як вони переживають за наших дітей, онуків. Багато батьків зараз мало приділяють уваги вихованню. А деякі вже дуже балують своїх чад. Потім страждають і діти, і батьки.

Наше покоління виросло в праці, яка облагороджує людину. Адже гроші вирішують не все. Зараз на них всі схибнулися, але ж багатство не вирішує душевних відносин. Розшарування суспільства веде лише до озлоблення, антагонізму, масового виїзду людей за кордон у пошуках гідного життя. Дай Боже, щоб Україна вистояла в такій плутанині, де вже не залишилося ніяких цінностей і совісті. Ні до чого хорошого це не приведе.

Г. П. КОТОВА,
м. Тульчин, Вінницької обл.

Веббанер Хозяин Укрпошта
Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ