Зміст
Пішов здоровий ринковий процес. І його потрібно дуже скрупульозно, дбайливо підтримувати в чистоті, не допускаючи в такі об’єднання відомих любителів за допомогою настоїв тютюну, карбіду і подібної екзотики — «робити» напої забірніше, щоб швидше з ніг валилося. Тут не гріх ввести обов’язкову умову для членів об’єднання — внутрішній незалежний контроль і облік партій вина. Що, до речі, є невід’ємною і звичайною умовою авторського виноробства в тій же Європі.
Тільки кваліфіковані та незалежні інспектори-контролери там державні. Вони послідовно здійснюють контроль господарств від дозріваючого винограду до молодого вина і далі, у міру його дозрівання. Тільки на підставі заключного, підсумкового документа виноробного інспектора власник вина отримує право його реалізувати з авторською етикеткою. Коротше кажучи, вино розбавити водою не вдасться: все скрупульозно враховано і відображено як у контролера-інспектора, так і в прошнурованій виноробній книзі господарства. Та й руйнівно, невигідно відхилятися від необхідної технології!
Тільки незрозуміло, чому наші столичні виноробні чиновники не помічають і не переносять на українські виноградники і на виноробні цю Європу?!
Добрий сорт — гарне вино: головне
Виноробні плантації зараз закладають не тільки в безпечних для вимерзання, приморських регіонах, але і на континентальних: в Запорізькій, Дніпропетровській, Луганській і більш північних областях. Ну і що тут такого? Адже і під Києвом свого часу був радгосп «Виноградар». І в північних Литві, Латвії, Білорусі є чимало дуже навіть пристойних сортів винограду, які нормально почуваються в тамтешніх умовах. Знаю в Мінусінському краї з його безсніжною п’ятдесятиградусною зимою виноградарів, які нормально вирощують сотні кущів винограду, аж ніяк не уссурійського, і не тільки радують щорічно свіжим виноградом своїх рідних і близьких, але і хорошим вином з нього балуються!
Тільки не слід всі такі сорти зневажливо називати «гібридами», як це роблять виноробні чиновники, застосовуючи цю назву як переконливий, на їхню думку, аргумент проти нових сортів. По-перше, це дрімає-неграмотно, некоректно з позицій виноградарської науки! Бо все, в тому числі і стародавні сорти, можна назвати гібридами. У такій іпостасі кожен новий гібрид перебуває у селекціонера до стабілізації своїх основних властивостей. А потім він вже сорт! Більш-менш вдалий, але сорт! Не було б природної або штучної гібридизації — не було б і такої різноманітності сортів.
Тільки для свого регіону їх потрібно підбирати дуже ретельно, і це тема окремої великої розмови. А тепер треба сказати, що виноградарі, які прагнуть отримати вина з високими споживчими якостями, повинні прагнути завести не стільки сорт Каберне з його мізерною врожайністю, нестійкістю до всього і вся і жебраким, давно примідлявшимся за століття «пасленовим» смаком. Класикою (для чиновників-дегустаторів?!), а не для масового споживача. Треба хоча б до рівня так званого середнього класу підтягнутися.
І. І. БУРАКОВ. Вчений агроном,
м. Нова Кахівка Херсонської обл.
За темою також радимо матеріали Вино Чорний доктор. Сорт винограду і Вино і бочка.
Також читати:
