Грибна людина

0
142
Грибной человек
Реклама

Читати російською мовою

У нашому славному колективі я вважався любителем природи. Тому, коли народилася ідея зробити колективну вилазку за грибами, запросили і мене. А, чесно кажучи, моя любов до природи обмежувалася рідкісними поїздками з друзями на риболовлю. Але цього літа в навколишніх лісах вродило стільки грибів, що всі як з розуму зійшли, тільки і розмов про гриби: як їх збирати і готувати, які чудові страви з них виходять. Не встояв і я.

Скинулися ми, найняли мікроавтобус і вирушили в грибну експедицію. Однак ледь ми виїхали за місто, як наш невеликий і, здавалося, згуртований колектив почали роздирати протиріччя. Розбіжності почалися з того, куди їхати. Відразу знайшлися кілька знавців грибних місць: один пропонував їхати в Сухий бір, де тьма-тьмуща рижиків, другий говорив, що треба їхати в Тетянин гай, де повно груздів, а третій умовляв їхати на Кузьміну дачу, де незліченна кількість білих грибів.

В автобусі розгорілася відчайдушна суперечка і піднявся несусвітній ґвалт. Кінець цим дебатам поклав водій – він поїхав туди, де краще дорога.

Далі теж не обійшлося миром. Ледве в’їхали в ліс, як всі прилипли до вікон. «Он гриб!» – радісно волає один. «А он їх ціла галявина!» – вторить інший. Шофер змушений був зупинитися, оскільки деякі з пасажирів, готові були випасти з автобуса. Але там, де комусь здалася ціла поляна грибів, було кілька сироїжок, явно викинутих кимось за непотрібністю.

Через триста метрів все повторилося.

Нарешті, автобус заглибився в ліс досить далеко, що навіть водій порахував, що гриби тут. Перед тим, як розійтися на пошуки, домовляємося зібратися через пару годин і, якщо грибів не буде, їхати в інше місце. Але вже через півгодини грибники зібралися з переконанням, що ніяких грибів тут зроду не було. Всі готові їхати далі, але тут виявилося, що відсутня одна людина. Всі почали свистіти і аукати, але марно. Кілька добровольців вирушили на пошуки зниклого. Прочесали всі околиці, але людина ніби крізь землю провалилася.

Коли самі голосисті крикуни вже охрипли, зниклий з’являється з іншого боку і винувато пояснює: «Ось, натрапив на грибне місце», – і показує кошик, в якому на дні лежать з півдесятка зубожілих вовнянок.

Втративши чимало часу, поїхали в нове урочище. Все б нічого, на новому місці гриби траплялися, але тут виникла інша біда – на нас накинулися комарі. Великі та люті, як дикі собаки. Мені небо здалося за макове зернятко. Антикомарина мазь, яку я за порадою знайомого прихопив з собою, не допомагала. Комарі діставали все, навіть забивалися за комір і по-звірячому кусалися. Не витерпівши, я здався: заліз в автобус і просидів там до самого від’їзду.

Поверталися додому через якесь село, де старенькі біля дороги торгували грибами. Я закупив у них все оптом і з’явився додому з повним кошиком. Дружина була в захваті, хвалилася сусідам багатою здобиччю.

Так я придбав в окрузі імідж великого знавця грибних справ і тепер до мене грибники-початківці приходять за консультацією.

Мефодій МАРТИНОВ.
Мал. Миколи КАПУСТИ.

Спецвыпуск про грибы

Веббанер Хозяин Укрпошта
Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ