Історії

Нещодавно раптом вловив себе на думці, що онуки - найголовніші та найчудодійніші ліки від старості. Посмішка онука (онучки) схожа на сонячне світло, яке наповнює не тільки дім, але і душу. За вікном похмуро і сіро. Мрячить нудний і холодний дощ. Сиджу і розглядаю через скло осінній натюрморт. Здавалося б, яка тут радість?

Дари пізньої осені завжди найсолодші. Особливо, якщо вирощені власними руками. Нещодавно я вже ділився з читачами своїми спостереженнями і задоволенням від отриманого в нинішньому році врожаю. Ні, не вихвалявся, а ділився. І радію, коли такими ж своїми досягненнями законно пишаються інші. Ось що думає з цього приводу мій колега Володимир…

Неважливо, якою буде осінь: сонячною або похмурою, холодною або дощовою, головне, щоб без хвороб і поганих новин. Але як же без них?! За новинами (поганими або хорошими, а часто різними) треба йти в люди - на ринок, в магазин, в парк, просто на вулицю. - Чуєш, Петрівно, рослинна олія подорожчала майже вдвічі!

У парку на дитячому майданчику гралися діти, а на лавочках мами «сиділи... в смартфонах». Ніхто нікому не заважав. І ніхто нікого не цікавив. Поруч знаходилися і мирно співіснували два паралельних світи. Кожен у своєму вимірі. Всі прокинулися і прийшли в рух, коли настав час йти по домівках. - Де це ти такий бруд знайшов?

І знову осінь настала. Чергова. Яка за рахунком? У кожного своя. І рахунок свій. Персональний. Тихенько прийшла, присіла поруч на лавочку і мовчить. Дерева кидають свої листочки на землю. Все частіше і частіше йдуть дощі. Вранці наповзають холодні молочні тумани, хоча ще хочеться тепла. Щось таємниче і магічне криється в цьому слові.

- Щось сталося? - не на жарт стривожився я. - Та ні , - поскаржився він у відповідь. - Просто діти з онуками приїжджали в гості. - Тоді радіти потрібно! - здивовано глянув на співрозмовника. - Не кожен же день таке трапляється! - Так приїжджати - краще б не приїжджали взагалі! - не вгамовувався він. - А що не так?

При першій згадці про айстри на думку приходять спогади про школу, дитинство, казку. Про першу вчительку і перший урок. І, звичайно ж, про маму, її теплі руки, що пахнуть хлібом, молоком і ласкою. Канікули закінчилися, попереду знову школа і осінь із затяжними дощами і холодно-матовими туманами. Ці квіти люблять все: і сонце, і вітер.

Моя перша вчителька любила повторювати слова, які запам’яталися на все життя: «Сіяти розумне, добре, вічне потрібно навіть тоді, коли сієш, сієш, сієш, а воно - не сходить!» Ставитися до них можна по-різному, але в тому, що вона була тисячу разів права, я не сумніваюся і зараз. А згадалися вони мені не просто так, а з нагоди.

Ви ніколи не замислювалися над тим, чому людині властиво помилятися і при цьому вона робить одні й ті ж дурниці? Попросту кажучи, наступає на одні й ті ж граблі. І що характерно, так нерозсудливо чинять не тільки легковажні люди (часто абсолютно щиро), а й освічені та культурні. Секрет насправді, як мені здається, дуже простий: є певні…

По мірі росту і дорослішання онука змінюються і теми наших з ним бесід. Всі діти, як відомо, дуже спостережливі та допитливі, і часом задають такі питання, на які не відразу знаходиш потрібні відповіді. Раніше, коли він ще ходив у садок, а потім у початкові класи, його більше цікавила навколишня природа - рослинний і тваринний світ, рослини і…