Живе «сонечко»

0
31
Живое «солнышко»
Реклама

Читати російською мовою

Цитата номера
Немає легкого шляху, щоб бути собою.
Але бути собою – це єдино гідний шлях.
Любомир ГУЗАР.

У парку на дитячому майданчику гралися діти, а на лавочках мами «сиділи… в смартфонах». Ніхто нікому не заважав. І ніхто нікого не цікавив. Поруч знаходилися і мирно співіснували два паралельних світи. Кожен у своєму вимірі.

Всі прокинулися і прийшли в рух, коли настав час йти по домівках.

– Де це ти такий бруд знайшов? – істерично випитувала матуся у п’ятирічного карапуза, а той лише шморгав носом у відповідь.

– А куди ти подів нову машинку, яку я тобі купила недавно в магазині? – немов прокинулася від летаргічного сну інша дамочка.

– Я її проміняв на сонечко, – несміливо, але цілком серйозно, промимрив малюк, ображено підібгавши тремтячі губки.

– Яке ще сонечко?! – не приховувала свого роздратування розгнівана матуся.

– Ось, – розтиснув долоньку синочок, в якій мирно спочивало «сонечко».

– О Господи! – схопилася за голову доведена до істерики мама. – І в кого ти такий вродився?!

– Так воно ж живе і схоже на справжнє сонечко, тільки з цятками, і нітрохи не кусається, – пояснював хлопчик нетямущій мамі. – Воно буде у нас жити і зігрівати взимку, як сонечко. А машинка пластмасова, вона ж не гріє.

– Ні, ви на нього подивіться, – не вгамовувалася жінка, підперши руками боки і звертаючись невідомо до кого. – І в кого ж ти її виміняв? – не приховувала вона своєї іронії.

– У хлопчика.

– У якого?

– У великого!

Окинувши нічого не розуміючим поглядом спорожнілий парк і не виявивши в окрузі ніякого «великого хлопчика», матуся зі словами «пішли додому, горе ти моє!» повела нічого не розуміючого малюка з парку. Він покірно йшов за мамою, затиснувши в кулачку живе «сонечко».

Ось така, здавалося б, безневинна сцена, що наводить на певні роздуми. Згадалася відома народна мудрість: нещасний вічно чекає чогось, а щасливий радий тому, що є. І так хотілося втрутитися в розмову матусі з малолітнім сином, але стримався. Навряд чи це б її заспокоїло, а, навпаки, напевно ще більш роздратувало б. Вчасно спав на думку мудрий вислів Жана Рено: «Через те, що повертається мода на ретро, у мене є надія на те, що розум та інтелігентність знову стануть потрібними». Ось тільки коли? Схоже, цей час ще не настав.

Адже у більшості з нас в дитинстві «сонечко» було буденною і повсякденною іграшкою, за допомогою якої ми пізнавали світ, в якому живемо, осягали любов до рідної землі. Пам’ятаєте радісне: «Сонечко-сонечко, полети на небо!..». І воно летіло, а потім знову поверталося нам на радість. Для сучасної дітвори все це нині в дивину. Сонечко мало хто бачив і знає, особливо в містах, не кажучи вже про те, яку користь приносить ця маленька, непримітна і невинна істота. Тому захоплена і одночасно здивована дитина, вперше побачивши живе «сонечко», не замислюючись обміняла його на бездушний (нехай і зовні красивий) шматок пластмаси з залізом. Це ж треба, навіть дитина розуміє, що сонечко живе і гріє, а машина – ні.

Трохи пізніше побачив на вулиці незвичайний рекламний щит «Шукаю споріднену душу», а поруч – номер телефону. А повз нього нескінченним потоком проносилися дорогі іномарки з респектабельними водіями за кермом. Чомусь подумалося: а, можливо, багато хто б з їх власників теж обміняли б свої дорогі машини на споріднені душі. Як маленький хлопчик свою іграшку – на живе «сонечко»…

Хтось запитає: а який взаємозв’язок між цими двома наведеними фактами. Та найбезпосередніший: адже все в житті так тісно переплетене, що і сам не знаєш, де істина зарита. Добре, що іноді діти підказують…

Передплата

Об’єднаємо зусилля

«Життя пройде, немов вода, і відцвіте, немов вишнева гілка», – одного разу сказав відомий український актор театру і кіно Богдан Сильвестрович Ступка. Хоча, яким буде життя кожного, залежить тільки від нас. У не такі ще давні часи навіть гасло таке було: «Людина – коваль свого щастя!» І в цьому не було ніякого пафосу.

Тому і будемо кувати своє майбутнє спільно. Для цього вливайтеся в дружну сім’ю читачів і шанувальників газети «Хазяїн», з якою вам ніколи не буде нудно. Разом будемо долати життєві труднощі, вчитися вміло працювати на землі, вести домашнє господарство, підтримувати одне одного в нелегку хвилину і словом, і ділом, піднімати настрій. Для цього варто лише передплатити газету «Хазяїн», і надійний співрозмовник та товариш буде приходити у ваш дім щотижня.

Передплатити наше видання можна з будь-якого місяця і в будь-якому поштовому відділенні України, у листоноші за місцем проживання, а також, не виходячи з дому, на сайтах peredplata.ukrposhta.ua або hozjain.ua в меню «Передплата».

Передплатні індекси – 33817 (російською мовою), 89102 (українською мовою). Вартість на місяць – 26,12 грн.

Редакція.

Несприятливі дні в жовтні: 10, 17, 25.

Веббанер Хозяин Укрпошта
Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ