Цитата номера
Різниця між дітьми і дорослими в тому,
що дорослі у всьому шукають щастя.
А діти його знаходять…
Антуан де Сент-Екзюпері.
Дари пізньої осені завжди найсолодші. Особливо, якщо вирощені власними руками. Нещодавно я вже ділився з читачами своїми спостереженнями і задоволенням від отриманого в нинішньому році врожаю. Ні, не вихвалявся, а ділився. І радію, коли такими ж своїми досягненнями законно пишаються інші.
Ось що думає з цього приводу мій колега Володимир Денисович Борисенко, який на дачі під Києвом ось вже який рік освоює для себе навички городника, садівника, виноградаря, квітникаря. Радуючи не тільки власну душу, а й своїх близьких, особливо внучат. Наведу його щиру і ліричну розповідь: «В’яненням золота охоплений… Не хвилюйтеся, я не претендую на лірику Єсеніна, тим більше – на вічну молодість. Всьому свій час. Як і кожному овочу своя пора. Ось саме про це я і хотів сказати.
Не були на дачі більше тижня. Приїхали, а тут щосили господарює осінь. Магнолія вже скидає листя, і тому стає такою жалюгідною і беззахисною… А на городі повний штиль – все в минулому. Сьогодні зірвав останні помідори і огірки, навіть зробив свій фірмовий салат, хто куштував – підтвердить, що це не халтура, а повноцінна авторська страва. Тим, хто не вірить, підтвердження у вигляді відерця з останнім у цьому році врожаєм.
На виноградній плантації теж природна для цієї пори тиша, майже всі кущі порожні, грона роздані і з’їдені (сім’я, слава Богу, велика), а найпізніший чекає свого часу. До речі, хочу похвалитися. Цього року виноград жодного разу не хворів, незважаючи на примхливе літо з дощами і спекою. Колеги-виноградарі вже зробили комплімент, а це дещо означає.
Плюс пару дрібниць. Гіркий перець майже дозрів, ось-ось прийде його пора. Квасоля майже вся прибрана, залишилася на самому небі, тобто на гілках яблуні, нехай чекає. Газони сьогодні постригу, зиму вони повинні зустрічати стоячи, а не лежачи, так легше перенести холод і сніг (якщо він, звичайно, буде). Відцвітають запізнілі чорнобривці. Жовтіє моя Лідія на альтанці, спасибі їй подвійне – за літню тінь і осінній урожай.
А взагалі, незважаючи на моє несприйняття пізньої осені, краса, у якої є свої запахи і кольори, характерні тільки для цієї пори, ім’я якої – В’янення. Що ж, нехай так і буде. Без осені немає весни. А там і літо…».
Ось такі, здавалося б, ностальгічні нотки, хоча ні – чому ностальгічні? Просто одна фаза природи змінює іншу, і так далі. Нескінченно. Час йде, звикли говорити в таких випадках. Хоча один мій знайомий недавно ошелешив несподіваним відкриттям: «Час не проходить, він вічний. Проходимо ми… тому і потрібно ловити кожен момент швидкоплинного життя, знаходити у всьому позитивні нотки. Особливо в умовах коронавірусу, коли вже й не знаєш – чого очікувати, у що (і в кого) вірити, що планувати, до чого прагнути?..»
І я з ним тут солідарний. Потрібно все пережити. Все перетерпіти. Перехворіти. Тому що там, де пересихає джерело радості, зникає і річка щастя.
Звичайно, це складно – терпіти, очікувати, вірити. При цьому скільки всередині тебе накопичується болю і страждань, а ти повинен йти і мило посміхатися людям.
Коли коронавірус закриває людей по домівках і квартирах, матінка-природа, навпаки, завжди широко відкриває для нас свої двері: йди, спілкуйся, розмовляй, спостерігай, помічай, відтавай душею. Я в такі моменти завжди згадую вірші Ліни Костенко:
Чому ліси чекають мене знову,
На щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю, я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю…
Тиша, мовчання, усамітнення, кажуть, зцілюють не гірше за ліки. Спробуйте і переконайтеся в цьому самі. Принаймні, безкоштовно і без побічних ефектів. Пишне природи в’янення урочисте і величаве. Швидкоплинне нагадування про літо, що пішло, сигнал до миру, тиші та спокою. До наступного весняного пробудження.
Передплата-2021
Третього не дано
Триває передплата газети «Хазяїн», її додатка «Мій виноградник» і спецвипусків на наступний рік. Сподіваємося, що наші шанувальники залишаться з улюбленими виданнями і надалі, незважаючи на всі труднощі життя.
Не будемо позбавляти одне одного можливості залишатися друзями і щирими співрозмовниками, як це було всі ці роки. Дружба вона або є, або її немає. А ми готові, як і раніше, радувати своїх читачів новими цікавими публікаціями, слушними порадами та консультаціями. І, звичайно, гарним настроєм, що в наш час взагалі є безцінним!
Редакція.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
