Споживання свіжих фруктів і ягід протягом усього року є умовою задовільного здоров’я населення України. За даними Інституту харчування, науково обґрунтована норма споживання плодів становить мінімум 80-85 кг на рік, з яких на свіжий виноград припадає понад 10 кілограмів. Тим часом скорочення площі та врожайності насаджень зменшило споживання ягід до 1 кг на людину на рік.
Зміст
Населення країни намагається усунути дефіцит солодких ягід самостійно, закладаючи приватні виноградники майже повсюдно. Крім того, увага до виноградарства пов’язана і з можливістю декоративного вирощування лоз і не в останню чергу — для зменшення дефіциту сімейного бюджету. При безумовної доцільності вирощування винограду, перш за все в південних регіонах, створення повноцінних насаджень і щорічне отримання високих врожаїв ягід вимагає певних професійних знань технології догляду за кущами, особливо в екстремальних умовах вегетації. Перш за все це стосується умов вологозабезпечення рослин під час вегетації кущів.
Потреба винограду у вологу сильно змінюється в залежності від віку насаджень, фази розвитку кущів, навантаження пагонами тощо. Наприклад, до початку фази росту пагонів витрата вологи з ґрунту не перевищує 3-5 літрів на кущ за тиждень. З появою першого, повністю сформованого листя витрата вологи з ґрунту збільшується до 10-15 літрів на одну рослину.
Незважаючи на значне зростання споживання води, кущі не відчувають нестачі вологи на проходження фізіологічних процесів, про що побічно свідчить соковито-зелене забарвлення листя і злегка вигнуті верхівки пагонів. Відсутність дефіциту вологи в цей час пояснюється великими її запасами в ґрунті, накопиченими за осінньо-зимовий період.
Виходячи з площі живлення кущів, водно-фізичних властивостей ґрунту, глибини розвитку кореневої системи рослин, запаси вологи можуть коливатися від 1050 до 1760 літрів/кущ, в тому числі 620-1050 літрів доступної для рослин. Така вологозабезпеченість рослин складається тільки за умови глибокого розташування кореневої системи, що досягається періодичним проведенням катаровки, тобто видаленням коренів у шарі грунту 0-20 см.
У міру розвитку кущів, збільшення площі листя витрата вологи з ґрунту зростає, досягаючи максимуму в фазу росту ягід. Абсолютна величина витрати вологи в цей період коливається в межах 90-150 літрів на кущ на тиждень і визначається багатьма факторами, головними з яких є ступінь розвитку приросту пагонів, температурний режим, наявність і швидкість вітру тощо. Як правило, в цю фазу, а іноді і трохи раніше (на початку фази цвітіння винограду), і складається гострий дефіцит водоспоживання кущів, який випадають опадами, як правило, не усувається. Поповнити запаси вологи в ґрунті можна тільки зрошенням, застосовуючи як давні традиційні, так і сучасні методи і техніку поливу.
Полив виноградної лози: головне
У практиці зрошення промислових насаджень винограду в минулому і в даний час застосовують різні методи поливу, з яких на присадибних насадженнях винограду доцільні поверхневий полив, зрошування, підгрунтове і крапельне зрошення, звичайно, дещо видозмінене в умовах конкретної ділянки.
Найчастіше виноградарі-любителі застосовують індивідуальний полив кожного культивованого куща, утворюючи для цього приштамбові лунки глибиною до 20-25 см. Використання такого локального зрошення дозволяє створити необхідні запаси вологи майже на 70-80% корінного шару ґрунту при відносно невелика норма поливу води. Час, необхідний для зволоження розрахункового шару ґрунту, в цьому випадку залежить від типу ґрунту, його складу, умов утримання.
За невеликий проміжок часу велика глибина промочування досягається тільки на піщаних і супіщаних ґрунтах. Важкоглинні ґрунти мають погану водопроникність, і тому в таких умовах доцільно проводити полив змінною витратою води. На початку поливу витрата води збільшують, а в міру заповнення лунки подачу води зменшують відповідно швидкості її фільтрації. Після закінчення поливу лунку закривають, що зменшує втрати вологи на фізичне випаровування, збільшує міжполивний період. Оптимальна вологість в 70-80% корененаселеного шару ґрунту забезпечується 200-250 літрами води під кожен кущ на важкосуглинистих ґрунтах і 120-150 л
– на легких суглинках.
Полив виноградників зрошуванням, включаючи дрібнодисперсне, аерозольне, синхронне, імпульсне та інші його модифікації, має обмежене застосування, обумовлене високою енергоємністю, великими втратами води на фізичний випаровування, зміною рівномірності розподілу норми поливу в залежності від наявності і швидкості вітру.
Не останню роль в обмеженому застосуванні поливу виноградників дож-
Також відіграє загроза масового ураження приросту пагонів і врожаю ягід мілдю. До негативних сторін поливу виноградників зрошуванням слід віднести і руйнування структурних агрегатів ґрунту в разі поливу ділянок, що містяться під чорною парою. Перш за все, такі процеси спостерігаються на важкосуглинистих ґрунтах з низькою інфільтрацією і супроводжуються швидким утворенням калюж, поверхневого стоку. Найбільш доцільним є зрошення виноградників зрошуванням на легких піщаних і супіщаних ґрунтах. На таких ґрунтах створення необхідного запасу вологи в кореневому шарі ґрунту досягається подачею води нормою 60-70 л/м2.
Підгрунтове зрошення винограду має ряд безумовних переваг у порівнянні з поверхневими методами поливу та зрошуванням. Перш за все, підгрунтове або внутрішньогрунтове зрошення дає можливість повної автоматизації поливу, формує запаси вологи тільки в коренеплодому шарі ґрунту, вода використовується найбільш економно і раціонально, при цьому її економія досягає 50-70% в порівнянні з поверхневим поливом і зрошуванням.
Практичні рекомендації
Застосування підгрунтового зрошення винограду змінює архітектоніку розвитку кореневої системи кущів, співвідношення між всмоктуючими і провідними коренями, стимулюючи їх переважний розвиток в безпосередній близькості від джерел зволоження.
У будівництві підгрунтового зрошення використовують керамічні пористі або перфоровані п/е труби, укладені на глибині 40-50 см. Найбільш доцільним є підгрунтове зрошення з моменту закладки насаджень.
Зволоження ґрунту при підґрунтовому зрошенні відбувається з глибини закладки труб-зволожувачів і досягає 100-120 см. Після поливу нормою 70-100 л/куст максимальна вологість складається по осі зволожувачів, а також в шарі грунту, що примикає безпосередньо до них. Загальний об’єм ґрунту, зволоженого після поливу, не перевищує 27-30% освоєного корінням кущів.
Останнім часом в практиці зрошення промислових і приватних насаджень винограду все частіше застосовують крапельний метод поливу.
Основні переваги крапельного зрошення, крім економії поливної води, полягають у повній автоматизації поливу, можливості його застосування на ділянках зі складним рельєфом і різною водопроникністю ґрунтів, а також застосування фертигації, тобто внесення добрив з поливною водою.
Застосування крапельного зрошення найбільш доцільне при шпалерно-рядній посадці винограду, в цьому випадку нижній дріт шпалери використовується як несучий, на якому і монтують трубопроводи з інтегрованими крапельницями.
Краще для цієї мети підходять крапельні трубки циліндричної конструкції з внутрішніми крапельницями з інтервалом в 20-40 сантиметрів, не більше. Їх термін служби — не менше 5 сезонів.
Що ще варто врахувати
Створення оптимальних запасів вологи в локальному корененаселеному об’ємі ґрунту при крапельному зрошенні досягається поливною нормою 55-70 л/куст.
Таким чином, всі методи поливу передбачають формування і підтримку оптимальних запасів вологи корінного шару ґрунту протягом всієї вегетації кущів, регулювання живильного, сольового і теплового режимів, повинні сприяти підвищенню родючості ґрунту, забезпечити найбільш ефективне використання води та водних ресурсів.
У практиці зрошення промислових насаджень винограду визначення поливного режиму базується на методах застосування спеціального лабораторного обладнання, і в цьому плані малодоступне для виноградарів-любителів. Найчастіше терміни чергового поливу на присадибних виноградниках визначають за зовнішнім виглядом рослин, які досить чітко реагують на дефіцит вологи в грунті.
У першій половині вегетації дефіцит вологи в грунті викликає вирівнювання верхівки пагонів, а листя на них набувають темно-зеленого кольору. У другій половині вегетації у кущів, які відчувають нестачу вологи, листя також змінюють колір, жовтіють і опадають. Використовуючи цей метод для визначення чергових термінів поливу, слід також пам’ятати, що зовнішні прояви фізіологічного стану рослин мають деяку інерційність і свідчать про дефіцит водоспоживання з деяким, іноді на 7-10 діб, із запізненням. Тому, крім спостереження за фізіологічним станом рослин, доцільно контролювати і вологість ґрунту, відбираючи її зразки на глибині 35-
40 см. За зовнішніми ознаками відібраних зразків і судять про наявність вологи, в тому числі і про кількість, доступну для рослин. Відібраний зразок поч-ви добре розминають і згортають в кульку, після чого необхідно сформувати з неї шнур. Якщо спроба отримати таку форму з важкоглинистих чорноземів виявиться невдалою, значить, запаси продуктивної вологи закінчуються, а тому слід проводити черговий полив.
Друга половина вегетації кущів, особливо в період дозрівання приросту пагонів, традиційно протікає на тлі гострого дефіциту вологозабезпечення рослин, що створює загрозу для їх нормальної зимівлі.
Щоб усунути дефіцит вологи в грунті, що утворився, забезпечити оптимальні умови для підготовки кущів до майбутньої зимівлі, проводять вологозарядні поливи нормою, що забезпечує зволоження 70-80% коренепоселеного шару ґрунту для поверхневих методів поливу та зрошування. При крапельному зрошенні достатньо створити оптимальні запаси вологи в 40% коренеживого шару.
І. В. Шевченко.
Доктор сільськогосподарських наук, професор, м. Одеса.
За матеріалами газети «Мій виноградник».
Підпишіться на оновлення сайту — отримайте спеціальний випуск «Часник» у подарунок!
За темою також радимо матеріали Як визначити ступінь старіння лози? і Крапельний полив, сидерати, мульчування.
Також читати:
