Минула зима вкотре продемонструвала, що стабільного забезпечення населення України доступним за ціною виноградом — навіть у сезон його дозрівання — поки що не передбачається. Те, що на наших ринках зараз «все є», починаючи від авокадо до ківі, ананаса і заморського винограду практично в будь-який час року, чомусь не захоплює пересічних споживачів. Бо від факту «все є» на прилавках до факту «все є» на столі цього громадянина — відстань величезного розміру, причому з тенденцією все більшого розриву. І це явище «наявності всього в торгівлі і відсутності черг» все більше служить тільки для аргументів в розмові людей не зовсім мудрих і порядних.
Та й наявність столового винограду в продажу ще мало що означає. Тільки тоді можна говорити про наявність якогось продукту для населення, коли цей продукт, хоча б у сезон його дозрівання, був на столі кожного жителя тоді, коли він захоче і скільки побажає. Тобто, був доступний цьому середньостатистичному українцю.
У нас ж поки що навіть у врожайні роки за столовим виноградом черг не буває. Ціна його «кусається»! А в такий рік, як нинішній, більшість жителів в кращому випадку спробують виноград цього сезону. Де ж тут говорити про фізіологічну норму споживання цього продукту, про лікування виноградом і подібні фантазії!
Хотілося б увійти в положення і виноградарів, які продають ягоди, які виростили цей продукт. Адже праці витрачено багато, і він повинен бути гідно винагороджений! Але на ринку стоять переважно перекупники. З ціною, як мінімум, вдвічі вище, ніж у виноградаря. Це одна половина нашої національної біди: ми платимо вдвічі, а то й втричі за будь-який товар або продукт тільки через ринкові відносини і повне беззаконня, вірніше, відсутність будь-якого контролю за формуванням цін на ринку.
В результаті чого той, хто від початку до кінця виростив продукт, зазвичай отримує за нього, як максимум, стільки ж, скільки абсолютно не перепрацював перекупник. Але це і рідкість, адже перекупник організовує собі найчастіше не один «підйом» ціни. А за все разом взяте платить покупець. Від ціни будь-який апетит відразу ж вилітає!
Яким же виглядає вихід із такої ситуації? Хто ж в Україні дійсно нагодує столовим виноградом українців? Доступними за ціною! Хоча б у сезон!
Як би не було цікаво, але за станом на сьогоднішній день власники більш-менш великих насаджень винограду, від декількох гектарів до десятків, стабільними постачальниками столового винограду не виглядають. Типовий приклад — поточний сезон після минулої зими. Плодоносять тільки посадки Восторгів, частково – Талісмана, Муромця. Решта сортів, за рідкісним винятком, на відкритих полях без врожаю: вимерзли бруньки на лозі. А то й гірше — кущі повністю. Прикрити на зиму такі площі посадок було нереально. Є всі підстави передбачити, що така зима у нас — не остання. Отже, стабільних поставок винограду з цих ділянок не видно.
І ось тут на перший план виходять незнищенні робітники присадибних ділянок, городів, дач! Вони здатні надійно вкрити на зиму свої десятки і навіть сотні кущів винограду. Не так багато продукції виходить з однієї ділянки. Але зате таких ділянок дуже і дуже багато! У цьому випадку повторюється вже перевірена багатьма роками руйнівних «реформ» ситуація з харчовою картоплею. Адже не секрет, що левову частку цього продукту на ринок постачали саме індивідуальні господарства. Те ж саме виходить і зі столовим виноградом.
Загострюю на цьому увагу власників таких ділянок і хочу дати їм надію на найближче десятиліття, тому що елементарний аналіз показує незавидні перспективи для великотоварного виробництва столового винограду. Розплідники не мають необхідної державної підтримки і згасають одне за одним. Залишилися кілька одиниць. Асортимент столових сортів в них — найбідніший! Уїма «розплідників» дрібновласницької ініціативи вимагає за саджанці такі ціни, що можна дозволити собі лише позичити пару кущів нового сорту для перевірки – не більше. А на тисячі штук саджанців на гектар потрібні астрономічні суми грошей.
Але головне в тому, що 99% пропонованих сортів ще не пройшли належну перевірку взимку і часом. Ризикувати на таких неперевірених сортах великими сумами навряд чи хтось стане!
З іншого боку, більші посадки цього року вже позбавлені державної підтримки. Одновідсотковий збір з виробництва вин та інших алкогольних напоїв збережено. Але… вилучають його на потреби вічно дефіцитного бюджету.
А тим, хто ще вирощує столовий виноград, я б запропонував прийти до тями і припинити нескінченну гонку за «най-самими» сортами! З найбільшими гронами, з найбільшими і яскраво-забарвленими ягодами. Це потрібно в першу чергу і в другу чергу перекупникам, щоб зробити на ваш виноград побільше накруток і швидше його продати. Покупцям же потрібен, перш за все, смачний виноград за доступними цінами, на якому якомога менше залишків отруйних хімікатів. Півторакілограмові грона знову потрібні перекупникам для реклами. А покупці, якщо комусь це не відомо, їдять виноград окремими ягодами, а півторакілограмове гроно тримати в руці взагалі незручно. На столі ж виноград найбільш доцільно і зручно для вживання взагалі розділити на грона по 3-4 ягоди. Але про це мало хто замислюється. Амбіції та жадібність переважають.
У бажаній для багатьох Європі та Америці теж крупногрозний виноград заслужено вважається непрактичним ні у вирощуванні, ні в торгівлі. 500 грамів — оптимальний розмір! За розміром ягід і забарвленням також стежать, оскільки там так само ведуть за ніс не думаючих покупців, на 300% експлуатуючи маркетингову «знахідку», яка полягає в тому, що «масовий» покупець купує товар насамперед «очами»! І вже неважливо, що потім часто трапляється, як у відомій українській приказці: «Бачили очі, що купували – їжте, хоч повилазьте!» Товар вже куплений!
Але виноград там чітко поділяють на дві категорії: для тих, у кого більше жадібності, амбіцій і грошей (а розуму менше), і для продажу за соціально-орієнтованими цінами. Перший упаковують цілими гронами в красиві ящики, з перешаруванням м’яким пінистим пластиком, з прив’язкою яскравими льонами і бантиками. Природно, що всі ці стрічки-бантики входять у вартість винограду.
Добру половину збору столового винограду, в тому числі всі «нестандартні» за розміром і зовнішнім виглядом грона і грона, направляють на сортувальні та пакувальні лінії. Тут їх сортують у напів- або кілограмові прозорі лотки, а зверху ще й у пластикову плівку. Такий виноград за ціною наполовину нижчою за перший, йде на внутрішній ринок і користується заслуженою популярністю серед розумних господинь. Прибуток на такому винограді анітрохи не менше, ніж на тому, який «купують очима». Саме цим виноградом там достатньо годують своє населення. І це від такого підходу в результаті тільки в виграші! Чи не час і нам робити більше корисних висновків і більше жити розумом, а не емоціями!?
І. І. Бураків. Вчений агроном.
Зміст
Умови доброго результату
Роботи за етапами
Що ще варто врахувати
За матеріалами всеукраїнського щомісячного видання «Мій Виноградник».
Підпишіться всього за 7,71 грн. на місяць!
За темою також радимо матеріали Догляд за виноградом: зелені операції і Роботи на винограднику в липні.
Також читати:
