Минула зима вкотре продемонструвала, що стабільного забезпечення населення України доступним за ціною виноградом — навіть у сезон його дозрівання — поки що не передбачається. Те, що на наших ринках зараз «все є», починаючи від авокадо до ківі, ананаса і заморського винограду практично в будь-який час року, чомусь не захоплює пересічних споживачів. Бо від факту «все є» на прилавках до факту «все є» на столі цього громадянина — відстань величезного розміру, причому з тенденцією все більшого розриву. І це явище «наявності всього в торгівлі і відсутності черг» все більше служить тільки для аргументів в розмові людей не зовсім мудрих і порядних.
Та й наявність столового винограду в продажу ще мало що означає. Тільки тоді можна говорити про наявність якогось продукту для населення, коли цей продукт, хоча б у сезон його дозрівання, був на столі кожного жителя тоді, коли він захоче і скільки побажає. Тобто, був доступний цьому середньостатистичному українцю.
У нас ж поки що навіть у врожайні роки за столовим виноградом черг не буває. Ціна його «кусається»! А в такий рік, як нинішній, більшість жителів в кращому випадку спробують виноград цього сезону. Де ж тут говорити про фізіологічну норму споживання цього продукту, про лікування виноградом і подібні фантазії!
Хотілося б увійти в положення і виноградарів, які продають ягоди, які виростили цей продукт. Адже праці витрачено багато, і він повинен бути гідно винагороджений! Але на ринку стоять переважно перекупники. З ціною, як мінімум, вдвічі вище, ніж у виноградаря. Це одна половина нашої національної біди: ми платимо вдвічі, а то й втричі за будь-який товар або продукт тільки через ринкові відносини і повне беззаконня, вірніше, відсутність будь-якого контролю за формуванням цін на ринку.
В результаті чого той, хто від початку до кінця виростив продукт, зазвичай отримує за нього, як максимум, стільки ж, скільки абсолютно не перепрацював перекупник. Але це і рідкість, адже перекупник організовує собі найчастіше не один «підйом» ціни. А за все разом взяте платить покупець. Від ціни будь-який апетит відразу ж вилітає!
Яким же виглядає вихід із такої ситуації? Хто ж в Україні дійсно нагодує столовим виноградом українців? Доступними за ціною! Хоча б у сезон!
Як би не було цікаво, але за станом на сьогоднішній день власники більш-менш великих насаджень винограду, від декількох гектарів до десятків, стабільними постачальниками столового винограду не виглядають. Типовий приклад — поточний сезон після минулої зими. Плодоносять тільки посадки Восторгів, частково – Талісмана, Муромця. Решта сортів, за рідкісним винятком, на відкритих полях без врожаю: вимерзли бруньки на лозі. А то й гірше — кущі повністю. Прикрити на зиму такі площі посадок було нереально. Є всі підстави передбачити, що така зима у нас — не остання. Отже, стабільних поставок винограду з цих ділянок не видно.
І ось тут на перший план виходять незнищенні робітники присадибних ділянок, городів, дач! Вони здатні надійно вкрити на зиму свої десятки і навіть сотні кущів винограду. Не так багато продукції виходить з однієї ділянки. Але зате таких ділянок дуже і дуже багато! У цьому випадку повторюється вже перевірена багатьма роками руйнівних «реформ» ситуація з харчовою картоплею. Адже не секрет, що левову частку цього продукту на ринок постачали саме індивідуальні господарства. Те ж саме виходить і зі столовим виноградом.
Загострюю на цьому увагу власників таких ділянок і хочу дати їм надію на найближче десятиліття, тому що елементарний аналіз показує незавидні перспективи для великотоварного виробництва столового винограду. Розплідники не мають необхідної державної підтримки і згасають одне за одним. Залишилися кілька одиниць. Асортимент столових сортів в них — найбідніший! Уїма «розплідників» дрібновласницької ініціативи вимагає за саджанці такі ціни, що можна дозволити собі лише позичити пару кущів нового сорту для перевірки – не більше. А на тисячі штук саджанців на гектар потрібні астрономічні суми грошей.
Але головне в тому, що 99% пропонованих сортів ще не пройшли належну перевірку взимку і часом. Ризикувати на таких неперевірених сортах великими сумами навряд чи хтось стане!
З іншого боку, більші посадки цього року вже позбавлені державної підтримки. Одновідсотковий збір з виробництва вин та інших алкогольних напоїв збережено. Але… вилучають його на потреби вічно дефіцитного бюджету.
А тим, хто ще вирощує столовий виноград, я б запропонував прийти до тями і припинити нескінченну гонку за «най-самими» сортами! З найбільшими гронами, з найбільшими і яскраво-забарвленими ягодами. Це потрібно в першу чергу і в другу чергу перекупникам, щоб зробити на ваш виноград побільше накруток і швидше його продати. Покупцям же потрібен, перш за все, смачний виноград за доступними цінами, на якому якомога менше залишків отруйних хімікатів. Півторакілограмові грона знову потрібні перекупникам для реклами. А покупці, якщо комусь це не відомо, їдять виноград окремими ягодами, а півторакілограмове гроно тримати в руці взагалі незручно. На столі ж виноград найбільш доцільно і зручно для вживання взагалі розділити на грона по 3-4 ягоди. Але про це мало хто замислюється. Амбіції та жадібність переважають.
У бажаній для багатьох Європі та Америці теж крупногрозний виноград заслужено вважається непрактичним ні у вирощуванні, ні в торгівлі. 500 грамів — оптимальний розмір! За розміром ягід і забарвленням також стежать, оскільки там так само ведуть за ніс не думаючих покупців, на 300% експлуатуючи маркетингову «знахідку», яка полягає в тому, що «масовий» покупець купує товар насамперед «очами»! І вже неважливо, що потім часто трапляється, як у відомій українській приказці: «Бачили очі, що купували – їжте, хоч повилазьте!» Товар вже куплений!
Але виноград там чітко поділяють на дві категорії: для тих, у кого більше жадібності, амбіцій і грошей (а розуму менше), і для продажу за соціально-орієнтованими цінами. Перший упаковують цілими гронами в красиві ящики, з перешаруванням м’яким пінистим пластиком, з прив’язкою яскравими льонами і бантиками. Природно, що всі ці стрічки-бантики входять у вартість винограду.
Добру половину збору столового винограду, в тому числі всі «нестандартні» за розміром і зовнішнім виглядом грона і грона, направляють на сортувальні та пакувальні лінії. Тут їх сортують у напів- або кілограмові прозорі лотки, а зверху ще й у пластикову плівку. Такий виноград за ціною наполовину нижчою за перший, йде на внутрішній ринок і користується заслуженою популярністю серед розумних господинь. Прибуток на такому винограді анітрохи не менше, ніж на тому, який «купують очима». Саме цим виноградом там достатньо годують своє населення. І це від такого підходу в результаті тільки в виграші! Чи не час і нам робити більше корисних висновків і більше жити розумом, а не емоціями!?
І. І. Бураків. Вчений агроном.
Зміст
Хто нагодує виноградом: головне
Практичні рекомендації
Що ще варто врахувати
За матеріалами всеукраїнського щомісячного видання «Мій Виноградник».
Підпишіться всього за 7,71 грн. на місяць!
За темою також радимо матеріали Догляд за виноградом: зелені операції і Роботи на винограднику в липні.
Також читати:
