Зміст
До рослин, які вживають як шпинатні, належать різні види лободи. Вони ростуть як бур’ян на городах і пустирях, тому знайомі багатьом. Молоде листя лободи можна додавати до салатів і супів. Крім того, його охоче їдять свійські качки, свині та худоба.
Найбільший інтерес становить садова, тобто «культурна», лобода з червоним або світло-зеленим листям. Її частіше можна побачити у квітниках, ніж на городах. Водночас за смаком вона не поступається салату, а врожайність у неї значно вища.
Лободу садову давно вирощують і вживають у їжу в Західній Європі та Північній Америці. Ще давньогрецький лікар Гален зауважив, що за ситністю вона може зрівнятися з продуктами тваринного походження. Цінна вона і як кормова культура: потужні кущі виростають до півтора метра заввишки та мають велике листя завдовжки 5–10 см. На моєму городі ця рослина отримала постійну прописку.
Лобода садова (Atriplex hortensis L.) — однорічна рослина з родини амарантових. Її батьківщина — Південно-Східна Європа. У їжу використовують розеткове листя та верхівки молодих пагонів. Як овочева й декоративна рослина лобода садова була відома ще у Стародавній Греції: з неї варили кашу і пекли млинці.
Ошпарене листя використовували для приготування пюре, а сире додавали до салатів. У центральних чорноземних районах лободу вирощували й на зерно, з якого готували кашу та борошно. Листя містить аскорбінову кислоту, рутин, амінокислоти й мінеральні речовини. Його додають до борщів, окрошки та салатів, а з відвареного в молоці листя готують кашу.
Властивості лободи садової
Лободу садову здавна використовували і як лікарську рослину. Молоде відварене листя вживали при захворюваннях печінки, а відвар листя та квіток — при кашлі з в’язким мокротинням. Зовнішні пом’якшувальні припарки застосовували для полегшення суглобового болю при подагрі та болючості гемороїдальних вузлів. У народній медицині лободу також використовували при деяких захворюваннях шлунка.
Особливості вирощування
Є кілька сортів лободи, що відрізняються забарвленням листя: Городня зелена, Садова жовта, Садова червона.
Лобода садова — холодостійка однорічна рослина, невибаглива до ґрунту й доволі посухостійка. Насіння висівають рано навесні або під зиму. За підзимового посіву сходи зазвичай дружніші, адже насінню корисний вплив холоду. Під час теплого зберігання воно швидко втрачає схожість. Лободу можна висівати по проталинах і під час зимових відлиг. Якщо весна пізня, а ґрунт пересихає, насіння доцільно посіяти на розсаду. Під час висаджування залишають міжряддя 45–70 см, а між рослинами в рядку — 8–10 см.
Щоб довше мати свіжу зелень, лободу сіють у кілька строків: уперше — рано навесні, потім — кожні два тижні до настання спеки. Повторний посів можливий наприкінці липня або в серпні. Насіння розміщують дво- чи трирядковими стрічками з відстанню 30–35 см. Норма висіву — 1–1,5 г на 1 м².
Практичні рекомендації
У фазі двох-трьох справжніх листків рослини проріджують, залишаючи між ними відстань по 25-30 см. Під час вегетації грунт підтримують у вологому стані, регулярно поливаючи — зелень при цьому стає особливо ніжною і соковитою. Після проріджування рослини підгодовують коров’яком або розчином сечовини (5-10 г на 10 л води).
Лобода добре розмножується самосівом. Якщо посіяти її в саду або серед багаторічників, наступними роками можна отримувати зелень майже без додаткових зусиль. Щоб рослина не поширювалася надмірно, частину суцвіть краще зрізати до достигання насіння.
Збір урожаю
Листя лободи садової можна збирати через 20–25 днів після появи сходів. Молоді рослини зрізають, коли вони досягають висоти 30–40 см, або поступово обривають нижнє листя. Для зрізування використовують ножиці чи гострий ніж. Найкраще збирати зелень безпосередньо перед уживанням.
Якщо після лободи плануєте посіяти іншу культуру, зрізайте рослини біля поверхні ґрунту. Для повторного відростання залиште стебла заввишки близько 7 см і кілька листків. Приблизно через місяць можна зібрати нову ніжну зелень. Загальна врожайність становить 1,5–2 кг з 1 м².
Лобода навряд чи стане основною овочевою культурою, але її приємний смак і невибагливість роблять рослину доброю заміною зеленним культурам, урожай яких отримати складніше.
Крім використання в салатах і на корм тваринам, лободу можна густо сіяти під зиму або навесні як сидерат. Це ще один спосіб застосувати невибагливу рослину в природному землеробстві.
Денис ТЕРЕНТЬЄВ.
Фото автора.
За темою також радимо матеріали Особливості вирощування розсади томатів: конкретний досвід і Спаржа — дорогий овоч. Біологія, сорти, особливості вирощування.
Практичні параметри з матеріалу
| Етап | Практичний орієнтир |
|---|---|
| Схема посадки | Міжряддя 45–70 см, між рослинами в рядку 8–10 см. |
| Повторні посіви | Кожні два тижні до спеки; ще один строк — кінець липня або серпень. |
| Норма висіву | 1–1,5 г насіння на 1 м²; між стрічками 30–35 см. |
| Підживлення | Після проріджування — коров’як або 5–10 г сечовини на 10 л води. |
| Перший збір | Через 20–25 днів після появи сходів або за висоти рослин 30–40 см. |
| Повторне відростання | Залишити стебла заввишки близько 7 см і кілька листків. |
Також читати:
