В даний час виноградарство переживає справжній бум у області селекції нових сортів і гібридних форм. Ентузіастами-виноградарями, великими професіоналами, які в своїх колах отримали заслужене і почесне звання народних селекціонерів, створено безліч гібридних форм винограду (г.ф.) з чудовими смаковими та естетичними показниками, стійкими до грибкових захворювань і несприятливих факторів навколишнього середовища. Ці нові г.ф. спонтанно і широко поширюються по дачних, присадибних і невеликим фермерським господарствам в основному у вигляді щепленої культури.
Зміст
Однак цей позитивний процес селекції та поширення нових г.ф. значно знизив інтерес населення до наших «старих» надійних і перевірених сортів, створених в результаті напруженої роботи протягом десятиліть великих колективів співробітників інститутів виноградарства колишнього Радянського Союзу. Йдеться про такі, дуже популярні ще 10 років тому сорти, доак Молдова, Грудневий, Оригінал, Лана, Ляна, Пам’яті Негруля та ін. Звичайно, вони поступаються багатьом г.ф. за якістю ягід і грон, але при непоганій якості продукції мають ряд переваг: відрізняються комплексною стійкістю до несприятливих екстремальних факторів навколишнього середовища, хворобам і шкідникам. Головною перевагою при сукупності перерахованих вище якостей є їх стійкість до філоксери, що дозволяє вирощувати ці сорти в кореневласній культурі.
Ведення кореневої власної культури винограду значно зменшує матеріальні витрати при закладці та утриманні виноградників, знижує рівень ризику втрати виноградників від несприятливих кліматичних факторів. Кореневласні саджанці значно дешевші за щеплені, при ураженні виноградних насаджень морозами вони легко відновлюються з вцілілих підземних частин виноградного куща. Комплексна стійкість цих сортів зводить до мінімуму кількість обробок виноградників від грибкових хвороб влітку, що дозволяє отримати екологічно чисту продукцію, не забруднену отруйнохімікатами.
Переваги вирощування таких сортів на своїх коренях очевидні, проте вибір сортів для закладки виноградників — справа непроста. При виборі сортів для закладки кореневласного виноградника головним критерієм є стійкість до філоксери. Наявні в літературі дані за цим показником при характеристиці сортів з різних джерел часто не збігаються. Так, добре відомий всім сорт Грудневий, за даними Л. Г. Наумової, яка проводила дослідження в Ростовській області (м. Новочеркаськ), має стійкість 3 бали, а за даними Л. П. Трошина і Н. А. Свіденко, який узагальнив дані ВНДІВ «Магарач» з Криму, стійкість Грудневого до філоксеру 4 бали. Немає сумнівів в об’єктивності наведених вище даних. Вони дійсно в різних областях з характерними для них погодними та кліматичними умовами різні. Виникає питання: чи варто вибирати сорт Грудневий з морозостійкістю -27°С, який, крім стійкості до філоксеру, має також стійкість до цвілі, сірої гнилі, оїдіуму, павутинного кліща та листовертки? При стійкості 3 балів виноградна рослина протягом 20 років буде давати нормальний урожай, а при стійкості 4 бали загине через 4-6 років. З’являється природне бажання дізнатися: а яка стійкість до філоксери у цього сорту у вашій місцевості або хоча б у близьких до неї регіонах? Ось чому будь-яка інформація про вирощування філоксеростійких сортів у різних регіонах представляє не тільки наукову, але й велику практичну цінність.
Я хочу розповісти про вирощування кореневого винограду на своїй дачній ділянці, сильно зараженій філоксерою. Він знаходиться в селі Мільярдівка Розділнянського району Одеської області, на землях якого багато десятиліть вирощували кореневласний кущовий виноград технічних сортів. Степовий район з сильними вітрами, що висушують грунт взимку і влітку, чорнозем товщиною близько метра, безсніжні зими з переважанням позитивних температур, але з короткочасними, іноді сильними морозами (були нижче -20°С). Влітку сильна спека і дефіцит вологи (всього кілька ґрунтовних дощів за сезон). Як видно, не дуже сприятливі для вирощування винограду за кліматичними факторами умови посилюються сильним забрудненням ґрунту філоксерою.
Філлоксера в Одеській області: головне
Я починала свою виноградарську діяльність на початку 90-х років минулого століття з нуля, не маючи ні теоретичної підготовки, ні практичних навичок. У перші роки нами (зі мною активно працювали моя сім’я і родичі) на ділянці було висаджено багато сортів винограду як кореневласними саджанцями, так і щепленими, без урахування їх технологічних і фізіологічних характеристик. Багато з кореневих зникли протягом 2-3 років, не залишивши навіть сліду в пам’яті, залишилися лише записи в робочому зошиті. Це сорти Кардинал, Зорька, Мрія, Красуня Цегледа. Серед кореневласних з цієї партії вижили і плодоносять вже близько 20 років тільки саджанці сортів Подарунок Магарача і Гранатовий Магарача. Прижилися і послужили джерелом живців для подальших кореневласних насаджень прищеплені саджанці сортів Грудневий, Лана, Голубок, Одеський ранній, Одеський сувенір, Аттіла, Італія.
Надалі, засмучені першими невдачами, ми стали більш ретельно підбирати сорти. Звернули увагу на ті, які добре ростуть на своїх коренях в нашій місцевості, і на сорти з високою стійкістю до філоксери — за даними літератури. Так на нашій ділянці з’явилися Молдова, Дойна, Дністровський рожевий, Золотий промінь, Ізабелла, Лідія, Світлий. Майже всі кореневласні саджанці цих сортів прижилися і плодоносять досі. Вік цих насаджень більше 15 років. І тільки з двох кущів Світлого один вже загинув у віці 13 років. Зростання і врожайність другого куща в даний час почали згасати. Кущі Молдови, їм зараз близько 13 років, на 5-6 році життя виглядали набагато життєздатніше і давали більший урожай, ніж зараз. Кущі Ізабелли середньорослі, хоча живці для їх саджанців були взяті з сильнорослих кущів у м. Роздільна. Непогано розвинулися і дають хороший урожай кущі сортів Золотий промінь, Дністровський рожевий. Найкраще почувається Дойна. Щорічний приріст однорічних пагонів у кореневласних кущів цього сорту до 6 метрів, врожайність 30-40 кг з куща.
Близько 15 років тому була зроблена спроба виростити кореневласні кущі винограду сортів Грудневий, Одеський ранній, Голубок, Аттіла, Одеський сувенір, Італія, які на той час у нас росли на ділянці в щепленому стані. З цих сортів прижилися, нормально розвивалися, плодоносили і живі донині тільки кореневласні саджанці сортів Грудневий і Голубок. Кореневласні саджанці сортів Одеський ранній і Аттіла загинули протягом року, сортів Одеський сувенір і Італія – прижилися, але перебувають у пригніченому стані (не ростуть і не вмирають) протягом багатьох років.
Наступна хвиля насаджень у нас збіглася з появою на ринку Захоплення. Були посаджені кореневласними саджанцями Захоплення овальне і Захоплення чорний. Овальний захват дав кущ середньої сили росту і плодоносив протягом 3 років. У віці 6 років несподівано помер. Захоплення чорне існує і донині, але доріс тільки до першого дроту на шпалері, врожаю не дає.
У 2007 році були посаджені кореневласні саджанці сортів Оригінал, Мускат бурштиновий, Зміна, Кеша (6 штук), Кеша-1 (14 штук), Гальбена ноу, Русмолетта, Подарунок Запоріжжя, Вікторія, Вінечний, Аркадія. З цієї групи прижилися і сформували нормальні плодоносні кущі середньої сили росту тільки саджанці Оригіналу. Один з двох саджанців Гальбена ноу дав середньорослий кущ, на якому на 3-й рік життя був невеликий урожай, але на 4-й рік всі основні пагони-рукави загинули, залишився один невеликий пагон від кореня, який протягом цього року не дав помітного приросту. Аркадія дала слаборослий кущ, на якому на 3-й рік життя був невеликий урожай; в подальшому зростання і плодоношення куща припинилися. Саджанець сорту Віночний загинув протягом одного року. Зміна виросла до першого дроту і далі не росте. Плодоношення не було. Всі кореневласні саджанці сортів Кеша, Кеша-1, Русмолетта, Подарунок Запоріжжя, Вікторія, Вінечний і один з двох саджанців Гальбени ноу були на межі життя і смерті протягом 3-4 років в умовах ретельного догляду (полив, профілактична обробка, укриття на зиму) і загинули.
Практичні рекомендації
Наведений вище перелік сортів, як добре розвиваються, так і не здатних до зростання в кореневласній культурі, а також характер їх зростання і розвитку протягом ряду років не залишають сумнівів у тому, що грунт нашої ділянки сильно заражений філоксерою. Підтвердженням цього також є утворення у великій кількості галлів на листках сорту Дойна і підвійних філоксеростійких сортів в деякі роки через сильне поширення листової форми цього шкідника.
Отже, перевірені нами сорти за життєздатністю і характером росту і розвитку їх в кореневласній культурі на нашій ділянці умовно можна розділити на такі групи:
1. Добре розвиваються, мають сильний приріст однорічних пагонів і дають рясний урожай протягом 20 років (Дойна).
2. Добре розвиваються, дають нормальний приріст і урожай протягом 15 років (Грудневий, Золотий промінь, Дністровський рожевий, Подарунок Магарача).
3. Добре розвиваються і дають непоганий урожай протягом 10 років з подальшим згасанням життєздатності і врожайності (Молдова, Ізабелла, Лідія, Світлий, Гранатовий Магарача).
4. Непогано розвиваються в перші роки життя, дають урожай протягом декількох років, а потім гинуть на 4-6 році життя (Захоплення овальне, Галбена ноу).
Що ще варто врахувати
5. Погано розвиваються, не дають значного приросту однорічних пагонів, не дають врожаю або дають дуже незначний урожай, але здатні існувати довгі роки (Італія, Аркадія, Зміна, Захоплення чорне, Мускат бурштиновий.
6. Дуже погано розвиваються і гинуть протягом 1-4 років (Кеша, Русмолетта, Вікторія, Вінецький, Одеський ранній.
Оригінал, вік куща 6 років, за ростовими характеристики відносяться до однієї з груп 1-3, однак до якої саме, покаже час. Аналогічна ситуація з сортом Голубок.
Враховуючи той факт, що головною властивістю сорту, що сприяє його виживанню в присутності філоксери на тлі добробуту за іншими факторами навколишнього середовища, є його стійкість до цього шкідника, можна стверджувати, що сорти першої групи сильно стійкі, сорти другої групи середньо стійкі і сорти третьої групи слабо стійкі до філоксери, сорти 4-6 груп не стійкі до філоксеру. Список сортів, визначених нами в групах 1-3 з філоксерною стійкістю, не суперечить даним, представленим раніше іншими дослідниками. Ці сорти всебічно і глибоко вивчені на предмет їх стійкості до філоксеру і можуть вважатися еталонними. Серед сортів 4-6 груп також є добре вивчені сорти на предмет нестійкості до філоксери та її причин. Наявність серед перевірених нами як стійких, так і нестійких до філоксеру еталонних сортів дозволяє об’єктивно віднести до нестійких в умовах даної місцевості відносно «молоді» сорти — Восторг овальний, Восторг чорний, Галбена ноу, Аркадія, Кеша, Кеша-1, Русмолетта, Вікторія, Вінечний. Ці сорти в нашій місцевості можуть вирощуватися тільки в щепленій культурі, з використанням філоксеростійких підщепів.
Таким чином, в нашій місцевості в умовах сильного зараження грунту філоксерою з перерахованих вище сортів можна вирощувати в кореневласній культурі такі
Сорти, як Дойна, Грудневий, Золотий промінь, Дністровський рожевий, Подарунок Магарача, Молдова, Ізабелла, Лідія, Світлий, Гранатовий Магарача, Оригінал, Голубок.
Безсумнівно, крім перерахованих вище сортів існує багато інших чудових філоксеростійких сортів, проте доцільність їх вирощування в нашій місцевості вимагає практичного підтвердження. Було б дуже непогано, якби була електронна база даних з результатами перевірки таких сортів у різних регіонах нашої країни, що було б хорошою підмогою для всіх бажаючих вирощувати виноград і сприяло розвитку виноградарства в нашій країні.
Софія Каракіс,
М. Одеса.
За матеріалами всеукраїнського щомісячного видання «Мій Виноградник».
Підпишіться всього за 9,46 грн. на місяць!
Підпишіться на оновлення сайту — отримайте спеціальний випуск «Часник» у подарунок!
Читайте також:
За темою також радимо матеріали Виноградний кущ подає сигнал тривоги і Виноградник у серпні.
Також читати:
