Селера: черешкова і листова

[hozlang]

Серед овочівників селера є своєрідним тестом на зрілість, оскільки виростити її великі коренеплоди вдається далеко не всім. Однак сорти селери бувають трьох різновидів: кореневі, черешкові та листові. Про останні два зазвичай мало пишуть. Особливість вирощування залежить від різновиду селери. Тому розглянемо їх особливості детальніше.

Зміст

Рослини селери холодостійкі, дуже вологолюбні, але не витримують затоплення і високих ґрунтових вод. Вимогливі до світла. Селера росте на ґрунтах усіх типів, проте віддає перевагу чорноземним, багатим перегноєм, суглинкам. Чуйний на добрива. Найкращі попередники — картопля, огірки, капуста.

Під селеру відводять відкриту ділянку. Ґрунт готують з осені. Ділянку добре перекопують і вносять гній. Перед посадкою вносять повне мінеральне добриво (нітрофоску) в кількості 70-140 г на 1 кв. м. Селера потребує достатньої кількості азоту, фосфору й калію, а також кальцію, бору й особливо магнію. При нестачі магнію на листі з’являється хлороз. Одностороннє добриво азотом призводить до захворювання рослин і псування коренеплодів при зберіганні.

Рослини переносять без пошкоджень зниження температури до -6°С. Однак тривалий вплив на молоді рослини температури нижче 10°С в розсадний період, а також після висадки в ґрунт є однією з причин цвітіння рослин в перший рік, особливо схильний до цвітіння черешковий різновид селери.

У кореневої селери тривалий вегетаційний період — 170-180 днів. Тому її доцільно вирощувати розсадою.

Нині в культурі відомі три види селери: листовий, черешковий і кореневий.

Листова селера

Листовий різновид селери часто називають зривним, зрізним. У нього в перший рік утворюється потужна розетка листя.

Черешкова і листова

Селера має тривалий період розвитку і тому її краще вирощувати розсадою. Насіння висівають у ящики з ґрунтом у лютому й не присипають ґрунтом і постійно зволожують. Щоб прискорити появу сходів, насіння замочують і пророщують. До появи сходів у теплиці підтримують температуру 20-25°С. Ця температура необхідна для проростання насіння. Надалі температуру підтримують на рівні 13-16°С. Сіянці у фазі двох справжніх листків пікірують в ящики з торфоперегнойною сумішшю за схемою 6х6. Найчастіше вирощують розсаду при більш розрідженому посіві без пікірування. Термін вирощування розсади 8-10 тижнів.

Високий урожай можна отримати тільки від добре розвиненої, міцної, пікірованої розсади. Тому при пікіруванні слід звернути увагу на те, щоб поряд зі здоровим листям вона мала також добре розвинене коріння. Розсаду висаджують в середині травня за схемою: для листової і черешкової селери 50х40 см з обов’язковим поливом. Якщо висаджувати густіше, то це може негативно вплинути на урожай. Крім того, розсаду селери слід висаджувати не глибше, ніж рослини росли на пікірувальній грядці. У цьому випадку основа листя знаходиться на рівні поверхні ґрунту і це сприяє швидкому зростанню. Перед цим в ґрунт вносять повне мінеральне добриво в кількості 70-100 г на кв. м, а також Діазинон – для боротьби з морквяною мухою.

Догляд за рослинами полягає в прополці, розпушуванні ґрунту, рясному поливі. Проводять підживлення мінеральними добривами.

Черешкова селера

Черешкова селера відрізняється м’ясистими листовими черешками довжиною понад 40 см і товщиною 3-4 см. Черешки листя у різних сортів пофарбовані в білий, рожевий або червоний колір. Найбільше цінують сорти з білими черешками. Сорти з червоними черешками — найбільш холодостійкі, їх можна збирати до глибокої осені.

Для отримання ніжних черешків існує два способи вирощування черешкової селери. Це традиційний траншейний спосіб, інший спосіб — підгортання.

Траншейний, коли рослини вирощують у спеціально підготовлених траншеях. У березні-квітні готуються траншеї шириною близько 40 см і глибиною 30 см. На дно вносять гній у кількості 8-10 кг на 1 кв. м. Зверху насипається вийнята земля з таким розрахунком, щоб її рівень в траншеї був на 8 см нижче рівня ґрунту.

У березні-квітні насіння висівають у розсадні ящики з багатою органічними добривами землею. Подальший процес вирощування розсади, як і у листової селери. Час від посівів до появи сходів — 12-18 днів.

Розсаду висаджують у відкритий ґрунт у травні-червні. На кожній грядці висаджують два ряди рослин. Відстань між рядами 40 см, а між рослинами — 50 см. Коли рослини досягають 30 см, черешки листя акуратно і не дуже щільно зв’язують разом. Для відбілювання використовують пакувальний або гофрований папір, а також солому. При цьому світло не повинно потрапляти на черешки. Між нижнім краєм обгортки і поверхнею ґрунту не повинно бути просвіту. Зверху обгортка повинна закінчуватися біля листових пластинок. Листки залишаються вільними. Черешки можна відбілювати і підгортанням, але це набагато складніше і, крім того, черешки набувають запаху землі. Селера потребує рясного поливу. У суху погоду норма поливу становить 20 л на 1 кв. м. Полив припиняють за 10-20 днів до останнього підгортання.

Підгортання

Як уникнути помилок

Однак багато городників використовують прийом підгортання рослин для відбілювання черешків. Розсаду висаджують у добре підготовлений ґрунт рядами. Відстань між рядами 40 см, в ряду — 50 см. У міру зростання рослин їх основи присипають землею кожні три тижні. Необхідно стежити за тим, щоб основна маса листя залишалася на поверхні і центральна брунька не була засипана землею. Підгортання краще проводити після дощу, поки земля ще волога. Тоді накопичена в ґрунті волога буде довше зберігатися. Суху землю для підгортання не слід використовувати.

Збирати листя можна приблизно через 40 днів після посіву насіння.

Існують «самовідбілюючі» сорти, під які не потрібно готувати траншею і проводити підгортання. Вирощування таких сортів значно полегшує працю. «Самовідбілюючі» сорти черешкової селери дозрівають влітку, мають ніжний смак, але не є морозостійкими.

З жовтня по лютий, залежно від сорту, селеру акуратно викопують невеликими вилами. У північних регіонах Нечорноземної зони рослини на початку жовтня викопують разом з корінням і прикопують у сховищах або теплицях, де вони зберігаються 1-2 місяці.

Сорти

Сорти листової селери відрізняються будовою і забарвленням листя. Сорти: Картулі, Ніжний, Бадьорість.

З черешкової селери найчастіше вирощують традиційні сорти: Золоте перо, Біле перо, Юта, Паскаль. Популярні «самовідбілюючі» сорти: Golden self-blanching – жовтий сорт, що дозріває в серпні, і American green — зелений сорт, що дозріває в жовтні.

Що ще варто врахувати

Селера уражається септоріозом, борошнистою росою, фомозом, церкоспорозом (плямистість листя), білою і сірою гниллю коренеплодів, бактеріозом. Пошкоджується морквяною мухою, селеровою мухою і морквяною листоблошкою, слимаками. Личинка селерової мухи з’їдає в листі рослини ходи, залишаючи виразки коричневого кольору. При виявленні шкідника пошкоджене листя необхідно зібрати і знищити. На важких ґрунтах значної шкоди завдають слимаки. Для боротьби з ними навколо рослин потрібно розкласти гранули метальдегіду. Щоб запобігти появі морквяної мухи, землю потрібно обробити перед посадкою розсади Діазиноном. Найнебезпечніші хвороби селери — плямистість листя і парша.

Першу з них іноді неправильно називають іржею селери через те, що на листках утворюються численні буро-коричневі плями. В результаті цього захворювання утворюються дрібні бульби. Парша сильно вражає коренеплоди. У період вегетації парша проявляється в пожовтінні зовнішнього листя. Коричневі плями на коренеплодах при зберіганні переходять у гниль. Обидві хвороби особливо сильно проявляються в дощове літо. Їх появі також сприяє одностороннє добриво азотом або полив гною. Для профілактики потрібно протравлювати насіння.

З. С. ГОРЛАЧОВА,

Кандидат біологічних наук.

Серед переваг селери — протизапальна, сечогінна і шлаковивідна дія, тобто здатність допомагати організму в детоксикації — позбавлення від кінцевих продуктів обміну. І мінеральних солей у ній багато: заліза, калію, магнію, кальцію, фосфору, які оберігають нас від анемії, оздоровлюють серцево-судинну систему, м’язи і кістки, захищаючи їх від остеопорозу.

У всіх частинах селери міститься ефірна олія. Найбільше її у плодах. Рослина містить багатий склад вітамінів групи В, С, Е, К, РР, каротин, фолієву кислоту, цукру, пектинові речовини, мінеральні солі заліза, калію, кальцію, фосфору, магнію, мікроелементи, органічні кислоти.

Багатий склад активних речовин визначив широкий спектр лікувальних властивостей. Селера лікує судинну, нервову систему, впливає на процеси кровотворення. Вона також корисна літнім людям, оскільки покращує водно-сольовий обмін, показаний при ожирінні та неврозах.

Лікарська сировина має сечогінну, легку проносну, антисептичну дію, має антисептичні, протизапальні та ранозагоювальні властивості. Селера підвищує загальний тонус організму, підвищує фізичну та розумову працездатність. Сік дуже корисний людям, які вживають велику кількість солодкої їжі, курцям, при легеневих захворюваннях і авітамінозах. Зовнішньо застосовують розтерте листя як в натуральному вигляді, так і на жировій основі при лікуванні шкірних захворювань.

Всі частини рослини селери широко використовуються в кулінарії як у свіжому, так і в сушеному вигляді. Сировина має сильний аромат і солодкувато-гіркий смак. Листя і стебла, більш соковиті, ніж у петрушки, використовують у свіжому вигляді в салатах, супах, різних овочевих стравах, при консервуванні.

З коренеплоду готують салати, гарніри для рибних і м’ясних страв, тушкують з іншими овочами, роблять котлети. Його використовують у сирому вигляді дрібно нарізаним у різних салатах, соусах, холодних супах, окрошках. Селера добре поєднується з такими овочами, як морква, яблука, помідори. Коренеплоди, натерті або нарізані соломкою, використовують при приготуванні супів, тушкованих страв з м’ясом, птицею, грибами, для солінь. Його часто використовують як компонент сухих пряних сумішей.

Як пряність використовують і насіння. Вони містять до 3% ефірної олії. Порошок з насіння кладуть в різні супи, соуси, м’ясні та інші страви. У багатьох країнах, наприклад, у Франції, Індії, США, селеру вирощують заради насіння, з якого готують солі селери. Це розтерте в порошок насіння, змішане зі звичайною сіллю. Її додають до всіх страв. Іноді для приготування такої солі використовують і сухі розмелені коріння, стебла і листя. Розмелені частини селери використовують для приготування різних пряних сумішей.

За темою також радимо матеріали Базилік священний і Перець у відкритому ґрунті.

Листова і черешкова селера: в чому різниця

Центральну бруньку селери під час посадки та підгортанні не засипають. Рослинам потрібен регулярний полив без затоплення, а черешки захищають від світла тільки після того, як вони достатньо виросли.

[hozpost]

• Базилік священний
• Перець у відкритому ґрунті
• Ріпак: застосування, агротехніка, захист
• Порядок у малиннику