Життєва історія
У нашій родині є історія, яку потрібно було пережити і зрозуміти. Було нелегко, поки одного разу чоловік не покаявся. Тепер вона стала сімейною легендою. Коли згадуємо, завжди сміємося.
Я тоді чекала дитину. Ми разом чекали. Він був запланованою радістю. Всі дев’ять місяців чоловік буквально носив мене на руках, вгадував кожне бажання. Поки була в пологовому будинку, навів порядок у квартирі, приготував купу сюрпризів.
Я вийшла йому назустріч зі своїм дорогоцінним тягарем така щаслива. Не думала, що цей день може чимось затьмаритися. Але вже на сходах зрозуміла, що щось не так. Він кинувся до мене, поцілував, а від малюка майже похитнувся вбік. Не взяв на руки. Моїй мамі тоді це не дуже сподобалося. Я здивувалася. Вдома все повторилося.
З усіх інших питань чоловік був — сама попереджувальна, а від дитини — на відстані, ніби він не просто чужий, а взагалі якийсь інопланетянин. Це було дуже прикро. Почали сваритися через дрібниці.
Намагалася запитати — від відповіді йшов. Так тривало цілий місяць. Одного разу в серцях я навіть кинула йому, що, якщо не любить, може піти, ми йому не нав’язуємося. І тільки після цього він зізнався, що… боїться взяти малюка на руки, мовляв, ще щось зламаю. Відразу навіть не зрозуміла, жартує чи відмовляється. Але по очах зрозуміла, що причина саме в цьому. Таке полегшення відчула.
Довелося вчити, як маленького. Вийшло не відразу. У нього дійсно тремтіли руки, коли він наближався до малюка. Але потім, коли все ж зважився, відібрати стало неможливо. Був готовий доглядати за ньгою цілий день.
Як розвивалися події
Коли син заговорить про одруження, я такого промаху не допущу, проведу курс молодого батька за повною програмою.
Інна Т.,
Харків.
Інші життєві історії: Життєві історії: вкрадене щастя і Помело — подарунок в будинок, який принесе достаток, удачу і щастя на весь рік.
Також читати:
