Історії

Мотанка - це прадавній сакральний оберіг людської душі й долі, символ жіночності та мудрості, пов'язаний з ідеєю родинного єднання, материнства та родючості. Дуже часто лялька-мотанка ставала справжньою сімейною реліквією та передавалася з покоління в покоління. Моя перша зустріч з такою лялькою відбулася в дитинстві, коли бабуся скрутила її…

Новорічні свята у нас асоціюються з традиційним новорічним привітанням Президента, келихом шампанського, салатом олів'є і, звичайно, головним атрибутом Нового року - пухнастою ялинкою-красунею. А як же без неї! Щорічно на новорічні свята в Україні вирубується більше 4 мільйонів ялин і сосен! Недарма ж екологи і лісники порівнюють новорічні…

Не знаю чому, але з дитинства найбільше запам’яталося, коли ми відразу ж після новорічних свят носили вечерю: хрещеним батькам, бабусям та іншим родичам, а то й просто сусідам. Слово «Різдво» тоді якось було не те що не в пошані, але вимовляли його пошепки, озираючись на навколишніх оточуючих. А ось вечеря - вона й є вечеря.

Свято Різдва Христового - одне з головних християнських свят, що знаменує народження Ісуса Христа - Сина Божого та спасителя людства. Українці здавна бережуть і шанують традиції Різдва, які в нашій країні значно відрізняються від європейських. За давньою традицією різдвяне святкування починається ще ввечері 6 січня.

Колись, в Стародавньому Єгипті та інших країнах кішок обожнювали, вони завжди знаходилися поруч з фараонами і важко згадати ще будь-яких тварин, до яких ставилися з такою повагою. Згодом люди забули про царське і благородне минуле кішок, хоча вони пам'ятають про своє походження. Варто тільки подивитися, які величні у них пози?!

З кожним роком ми старіємо, щось зі свого життя забуваємо назавжди, а щось залишається в пам'яті назавжди. Наприклад, слова моєї мами: «Дай шматок хліба голодному, і він тебе пам'ятатиме». Вона рідко коли приносила додому хліб цілою буханкою — завжди надламаною: то собаці дасть, то кішці. А якщо приносила хліб ненадламаним, то...

Батьківщина моя – моє невелике село Крижовчін на півночі Одещини. Якщо відкинути голодне післявоєнне дитинство, то можна рахувати, що прожив я в справжньому раю. І ось чому. Село розділяла широка долина, а в ній верби, трава, сіно. В свою чергу долину розділяла, хоч і невеличка, але красуня річка. Зараз важко собі уявити – в ній вода чиста…

Звернутися до часникової теми мене побудив, так би мовити, поважний випадок. В енциклопедичному словнику лікарських рослин прочитав: «Фітонциди з цибулі, часнику, хріну - дуже активні та корисні для здоров’я». На підтвердження хочу навести одну повчальну історію, яку мені багато років тому розповіла колега з журналістського цеху.

Незважаючи на всі труднощі життя, з почуттям гумору у наших читачів повний порядок. Тут, як то кажуть, проблем не спостерігається. Щодня доводиться вислуховувати по телефону, витягувати в численних листах такі зернятки народної мудрості (справжні перлини!), що і у самого піднімає настрій, хоча до цього здавалося, що кішки на душі...

Де б ми не були, скільки б нам не було років, завжди тягне додому, до рідного порога. Недарма ж в народі кажуть, що в гостях добре, а вдома - краще. Тут і хліб смачніший, і вода прохолодніша, і повітря чистіше. А ще вдома кожного завжди чекають батьки, рідні та близькі. Трапляється, що не чекає ніхто та нікого.