На изломе лет

0
110
Традиции празднования Нового года и Рождества по-украински
Фото GettyImages
Реклама
Читать на украинском языке

Содержание

  1. Минає рік
  2. Калинове світло
  3. Різдвяний вечір
  4. Не привід
  5. Новорічне
  6. На відстані
  7. Біла казка
  8. Загадковий світ
  9. Морозний вечір
  10. Зустріч зими
  11. Зимова кава

Еще один год уходит в прошлое. В историю. Встречая новый, принято загадывать желания. Только нет почему-то того энтузиазма, как раньше. Или потому, что стареем, или потому, что не сбываются. Хотя будем надеяться. Терпеливо ждать. Верить в светлое. Доброе. Человечное. На то и праздники — Новый год и Рождество. Побудем опять детьми…

Минає рік

Спливає рік, і сумно на душі,
Що хвилі часу швидко пропливають.
Не наздогнати їх, хоч як ти не спіши,
А ззаду інші хвилі доганяють.
Було всього потроху в році цім:
Надії, мрії, радощі й тривоги.
Крутились всі, як «білки в колесі»,
Кудись ішли, натоптуючи ноги.
Не все збулось, на превеликий жаль,
Втрачали друзів, прагнучи до світла.
Чим ближче свято, болісна печаль
Серед народу нашого помітна.
Єдина втіха — близькі та любов,
І впевненість, що завтра ліпше буде.
Минає рік. Загадую я знов:
«Дай, Боже, щастя на землі всім людям!»

Калинове світло

На морозі калина, ніби щоки твої,
Червоніє і як розпашіла!
Ніби вогник в степу, сяє вдень і вночі,
Додає і завзяття, і сили.
Снігури на гілках, наче яблука стиглі,
Припорошені снігом, сидять.
І калинові змерзлі намиста,
Як льодяники, сумно дзвенять.
Вони раді й морозові, й вітру,
Усю зиму тепло бережуть.
Зігріває калинове світло,
Наче донори кров віддають.

Різдвяний вечір

Різдвяний вечір на порозі,
На ´анку ковдра снігова.
Дерева плачуть на морозі,
У грубці тріскотять дрова.
Несу вечерю до бабусі,
Ще тепла в кошику кутя.
Узвар розплескати боюся
Й забути завчені слова:
«Сталась в світі новина —
Діва сина родила!»
На поріг ступаю радо,
Очі зірками мигтять,
Бо Різдво — бажане свято,
Найжаданіше із свят!
В хаті затишно і тепло,
Страви виструнчились в ряд.
У бабусі гість я перший,
У кутку свічки горять:
«Зійшли янголи з небес,
Нема радості цій меж!»
Перша зірка спалахнула —
Радість в грудях, блиск в очах.
Чиясь постать промайнула,
Кроки чуються в сінях.
Всі застигли у чеканні,
Диво з’явиться в дверях.
Сам Іісус у білім вбранні
Розпростерся в небесах:
«Ми його усі славімо,
Миру рідній Україні!»

Не привід

Зима — не привід для печалі,
Аби не стався лід в душі.
За снігом ми усі скучали,
Нарешті випав перший сніг.
Зима — не привід для печалі,
Дивись, розквітнув декабрист.
Наллю тобі у чашку чаю,
Ти посміхнешся, як колись.
Заметом ляже тихо вечір,
Немов чарівник за вікном.
Я обійму тебе за плечі,
І стане хороше нам знов.
Зима — не привід для печалі,
Це лише зміни у житті.
Вже скільки зим ми зустрічали?
І добре, що не в самоті…

Новорічне

Новий рік
І білий сніг
Знов ступають на поріг.
Нове щастя,
Нова радість
І дитячий щирий сміх.
Місяць в небі, як верхівка,
На ялинці виграє.
Новий рік —
Нова сторінка,
І Різдво слідом іде.
Подарунки, привітання,
Щастя зірками в очах.
І канікули на санках:
Веселися, дітвора!
Білий сніг вкриває землю,
А на ньому бачу слід.
На поріг ступаю першим —
Зустрічаю Новий рік!

На відстані

Іду по вулиці зимовій,
Шукаю схожих на тебе.
Хочу почути бодай слово,
Що його вітер принесе.
Хочу відчути поруч шепіт,
А може, дихання твоє.
На плечі лиш лягає вечір,
Кидає вітер сніг в лице.
Поодинокі перехожі
Лишають тіні на снігу.
Ніхто на тебе з них не схожий,
Тебе я знов не віднайду.
За обрій сонечко сідає,
Все розчиняється в імлі.
Мене від тебе віддаляє
Сніжинка, й губиться в землі.

Біла казка

На долоню візьму я сніжинку,
Розповім про бажання свої.
А за мить вона стане сльозинкою,
Та й покотиться з пальців у сніг.
Що сказала, почути не встиг я,
Трішки сумно тепер на душі.
Ліс гойдається в білій колисці,
Новий рік до нас в гості спішить.
Зачарована казка застигла,
На гілках ліхтарі-снігури.
З неба сонечко весело стрибне
І потрапить в обійми зими.

Загадковий світ

Блимає місяць, зависши у небі,
І ліхтарі у рядок на стовпах.
Тінями хати стоять біля греблі,
А десь за обрієм губиться шлях.
Тихо і лячно, морозець потріскує,
Сніг під ногами натужно рипить.
Вже горобці заховались під стріхами,
І онучок біля грубки теж спить.
За день втомився. Посапує мирно.
Казки у книжках принишкли в кутку.
Вітер сердито розхитує хвіртку
Та наганяє на серце журбу.
Зірки спалахують, ніби гірлянди,
Холодно й їм в невідомих світах.
Сняться дитині чарівнії мандри,
Що загубились в холодних снігах.

Морозний вечір

Сонце сіло за долину,
Розчинилось у снігах.
Засинає Україна
На приморених ланах.
Ген до обрію добігла
Від дороги колія.
Колискову вітер скиглить,
Ледве блимає зоря.
Вечоріє. Ніч потроху
Прикриває двері дню
І не видно вже дорогу,
І не видно вже вогню.
А навкіл — морозна тиша.
Куди глянь — ані душі!
Лиш земля під снігом диха
І сумують комиші.

Зустріч зими

У повітрі сніг кружляє,
Біле марево в очах.
Грудень зиму зустрічає
У запряжених санях.
Коні стримано гарцюють,
Закусивши вудила.
А сніжинки вальс танцюють —
Ось такі у нас діла!
Зимно. Морозно. Ігриво.
Розпашіла враз душа.
Ковдра біла вкрила ниви,
На деревах — біла шаль.
У повітрі сніг літає,
Над хатами лине дим.
Діти зиму зустрічають, —
З нею весело так їм!

Зимова кава

Підкладую у грубку дрова,
Неспішно каву мовчки п’ю.
Хочу, щоб всі були здорові,
В вікно дивлюся на зорю.
Гаряча кава. Присмак меду.
І гіркота від полину.
Нічого більш мені не треба —
Посиджу сам і помовчу.
Думки, неначе ті сніжинки,
Летять і тануть за вікном.
Гортає час життя сторінки,
Все менше біля печі дров.
Димок злітає над трубою,
Тепло по тілу розтіка.
І ми стікаємо з тобою
В одному руслі, як ріка.
Зимова кава вже допита,
Дрімає в закутку душа.
І полум’я несамовите
Роздмухало у серці жар…

Володимир ЗАЇКА.

Веббанер Хозяин Укрпошта
Покупайте электронные версии наших изданий

Подпишитесь на обновления сайта — получите спецвыпуск «Чеснок» в подарок!

Следите за нами в Facebook и Telegram

Читайте также: