Дім

У нашому домі її завжди приймали, як рідну, з розпростертими обіймами. Як не пошкодувати-пригріти дівчинку, у якої в сім'ї проблеми: тато п'є, мама плаче. Вона так зворушливо розповідала про це, скаржачись на долю, що хотілося її обійняти і заспокоїти. Після школи ми вступили до одного університету, мої конспекти були і її конспектами.

Року, який ми, як і багато хто до нього, обіцяли самі собі (іноді самі цього не помічаючи) почати з чистого аркуша. Кинути якісь шкідливі звички, перервати застиглі стосунки, кардинально щось змінити у своєму житті. Чи особиста, робоча, внутрішня — не важливо. Так, зміни нас вже набридли. Ну ось нам випало таке прокляття — жити в епоху...