Ранньою весною насадженням найбільше потрібен азот. Тому що при дефіциті азоту погано синтезується хлорофіл, а значить, слабо буде протікати процес фотосинтезу, цвісти і плодоносити рослина буде гірше. Під час танення снігу азот найсильніше вимивається з ґрунту, тому на початку вегетації рослини відчувають найбільший дефіцит цього елемента. Щоб заповнити його, рекомендується половину річної дози азоту внести саме ранньою весною, відразу після танення снігу.
Як джерело азоту підходять і мінеральні добрива, і органічні. Мінеральні добрива легко вносити, бо азот, що міститься в них, знаходиться у формі, легкозасвоюваній рослинами. Крім того, мінеральні добрива дозволяють забезпечити точне дозування залежно від виду і віку дерева, типу ґрунту.
Зазвичай садівники-любителі при розрахунку необхідної кількості добрива обмежуються загальними рекомендаціями. Якщо ґрунт середній за родючістю, під плодові дерева ранньою весною вносять 12-15 г карбаміду (сечовини) на 1 кв. м пристовбурного кола. Замість сечовини, яка містить 46% азоту, можна використовувати сульфат амонію (азоту в ньому 21%) або аміачну селітру (35% азоту). Відповідно, норма витрати аміачної селітри на 1 кв. м пристовбурного кола – 15-20 г, сульфату амонію – 25-32 г/кв. м.
Поживні речовини з органіки переходять в ґрунт повільніше, і рослина споживає їх більш рівномірно. Крім азоту в органічних добривах міститься весь набір необхідних рослині елементів і сполук, в тому числі фосфор, калій, магній, кальцій, мікроелементи і фітогормони. Органіка до того ж покращує структуру ґрунту. Для удобрення і підживлення саду підійде гній, послід, перегній, біогумус, компост. Але свіжий гній і послід для удобрення непридатні: аміак, що міститься в них, може пошкодити корені рослин.
Гній або послід можна використовувати, тільки змішавши з водою в пропорції 1:3 і давши настоятися протягом 7-10 днів. Перед застосуванням настій перемішують і розбавляють водою: настій гною в співвідношенні 1:20, а посліду – 1:30. Отримане добриво заливають в канавку, зроблену по периметру крони або в окремі лунки, розташовані навколо дерева. Також в лунки або канавку викладають перегній, компост або біогумус. Хоча можна їх рівномірно розподілити по поверхні прикореневого кола.
Хороші результати забезпечує одночасне внесення органічних і мінеральних добрив. У цьому випадку норми внесення і тих, і інших зменшують вдвічі. У холодну погоду, коли температура повітря нижче 10 градусів, кращі сухі підживлення.
У той же час норми внесення азоту перевищувати не можна. По-перше, щоб в плодах не накопичувалися шкідливі для здоров’я нітрати, а по-друге, щоб ці самі плоди зав’язалися. Тому що постійний надлишок азоту в ґрунті, особливо при нестачі інших елементів викликає у рослин стан «жирування», коли зелена маса буйно розвивається, а рослина цвіте слабо, і плоди не зав’язуються. В цьому випадку необхідно менше вносити азотних добрив, а більше фосфорно-калійних.
Якщо сад не удобрили восени, фосфорно-калійні добрива доведеться внести ранньою весною. В цьому випадку зазвичай використовують комплексне добриво, наприклад, суміш сечовини, суперфосфату (30 г на 1 кв.м) і хлористого калію (10 г на 1 кв. м).
Якщо сад був удобрений восени, потреба в додатковому фосфорі і калії у рослин проявиться пізніше, за 1-2 тижні до цвітіння. В цей час для активізації бутонізації, цвітіння і зав’язування плодів вносять 10-15% річної норми фосфорних, калійних і азотних добрив, а через 2 тижні після цвітіння – ще стільки ж.
Часто вже навесні у рослин спостерігається дефіцит різних мікроелементів (магнію, цинку і бору). Щоб його заповнити, проводять позакореневе підживлення.
Єлизавета МАРТОВА.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Прикрасимо сад вейгелою
- Чорна смородина – вітамінний чемпіон
- Коли прикопувати сидерати?
- Аґрус: з чого починати?
