Зміст
Відповідаємо на запитання
Г. Ю. ТИШЕЧКО
з м. Жовті Води
Дніпропетровської області.
Живі зелені стіни не лише створять особливу атмосферу вашого саду. Вони стануть шумо- та пилопоглинаючою огорожею, допоможуть відгородити господарську частину від «парадної» території або сформувати затишний куточок для відпочинку. В цій статті ми розглянемо найбільш поширені і найменш вимогливі види.
Дерен – це одна з найпопулярніших декоративних кущових рослин, які використовуються у садово-парковому дизайні. Він росте практично на будь-якому ґрунті, морозостійкий, витримує надмірну кількість води і посуху, дуже рідко хворіє і майже не вражається шкідниками. Яскраве забарвлення кори різних сортів дерену зберігає свою привабливість навіть взимку, створюючи чудовий контраст з білим снігом. Кольорова кора дерену привертає увагу палітрою зеленого, жовтого, червонувато-рожевого, фіолетового або коралового кольору.
Саме з дерену найчастіше створюють високий живопліт, який захищає ділянку від пилу, шуму і дає тінь у спеку. У цьому випадку перед посадкою кущів розмічують лінію майбутнього зеленого паркану. Потім суворо по цій лінії копають траншею глибиною 50-60 см і завширшки до 50 см.
За посадки кількох кущів, слід дотримуватися відстані між рослинами – 70-100 см. Для молодих рослин діаметр і глибина посадкової ями – 50 см. В ямі рослину розміщують із заглибленням кореневої шийки на 1- 3 см. На суглинках коріння присипають сумішшю дернової землі, компосту, торфу та піску (у співвідношенні 2:2:1: 1) з додаванням добрив: по 100 г суперфосфату, деревної золи, доломітового борошна. На торф’янистому ґрунті обсяг піску і доломітового борошна збільшують в 1,5-2 рази. Якщо рослина висаджується в болотистий ґрунт або в землю з високим рівнем ґрунтових вод – бажано зробити додатковий дренаж. Після посадки ґрунт щільно утрамбовують, не залишаючи пустот в зоні коренів. Потім потрібно зробити лунку і полити.
Єдиним серйозним шкідником є попелиця, яка іноді з’являється на верхівках молодих пагонів, на квітконіжках та з нижнього боку листків. У весняний період з цими шкідниками борються за допомогою інсектицидів: у 10 л води потрібно розвести 15 мл Актелліку, 15 г Конфідору або 2 мл Актари. Обприскування проводять в суху погоду. Для літнього захисту підійдуть настої і відвари польових трав: 1 кг листя кульбаби залити 5 л теплої води, настояти 24-36 годин і процідити. Так само можна використати і квітучий деревій: 1 кг трави (з суцвіттями ) залити 1,5 л води, довести до кипіння, додати ще 1 л води, охолодити і процідити. Обприскування проводити 3 рази, з інтервалом 5-7 днів.
Дерену, посадженому в якості живої огорожі, обрізку роблять двічі на рік: в липні і в серпні (після активного зростання його пагонів). Декоративну обрізку проводять 2 рази на рік (восени і навесні). Обрізка кущів дерену, обраних саме через яскраво пофарбовану кору, проводиться 1 раз на кілька років, ранньою весною (до появи листя). При цьому рослину треба обрізати на висоту до 20 см. Завдяки такій обрізці дерен дасть велику кількість нових гілок з красивою, яскравою корою.
Спірея – швидкоростуча, невибаглива до грунтів рослина-довгожитель, яка не боїться посухи і морозів та зберігає свою декортивнісь багато десятиліть. Кущ, в залежності від виду і сорту, може бути як невисоким й компактним, так і двометровим й розлогим, з пониклою кроною. Форма і колір листя різних сортів спіреї можуть дуже відрізнятися між собою. Квіти цих листопадних кущів нагадують мініатюрний цвіт вишні, зібраний в пишні, довгоквітучі суцвіття білого, кремового, рожевого та навіть малинового кольору. Спіреї бувають весняноквітучі (суцвіття на торішніх пагонах, цвітуть в травні-червні) і літньоквітучі (суцвіття на пагонах поточного року, цвітуть в серпні і вересні).
Посадку спіреї краще проводити восени (коли листя вже обпало) або ранньою весною (до розпускання бруньок). Надто довгі і пошкоджені корені саджанця слід підрізати гострим секатором, залишаючи рівний зріз. Гілки теж варто вкоротити на 1/3. Посадкова яма має бути просторою: коріння саджанця розміщується вільно, не впирається в її краї і дно. Заправляти яму слід дерновою землею, торфом і піском, змішаними в рівних пропорціях. Коренева шийка повинна розташовуватися на рівні ґрунту. Землю після посадки треба утрамбувати та зробити заглиблення для поливу. Кущ, посаджений восени, краще укрити від зимових морозів, а посаджений весною – потребує регулярного поливу в засушливу літню пору.
Якщо спірея росте на поживних ґрунтах – підживлення можна не проводити довгі роки, а от на бідних ґрунтах її підгодовують майже щорічно, як органічними, так і мінеральними добривами. Гарним органічним добривом буде настій на основі пташиного посліду або гною, які змішують з водою і настоюють 7-10 днів. Потім настій розводять з водою в співвідношенні 1:10. Перед внесенням добрива землю навколо куща варто добре розпушити і пролити звичайною водою. Роблять це ближче до вечора. Години через 2-3 під кожен кущ вливають розведене органічне добриво. На невеликий кущ (до 50 см) достатньо і 0,5 відра, а на великий – може знадобитися до 2-х відер. За ніч вся волога добре вбереться, а зранку землю можна замульчувати корою або тирсою. Комплексні мінеральні суміші закладають в ґрунт з розрахунку 70-100 г на 1 кв. м.
Чим розлогіший кущ, тим більше добрива під нього потрібно внести. Органічні і мінеральні добрива вносять окремо. Мінеральні добрива вносять весною (до цвітіння), а органічні – після обрізки.
Обрізку здійснюють залежно від термінів цвітіння. Весняноквітучі спіреї практично не потребують обрізання, за винятком санітарного – старі (від 5 років), поламані чи підмерзлі взимку пагони. У разі потреби, обрізку проводять відразу після цвітіння. Але не варто вкорочувати відцвілі пагони – це сприятиме посиленому росту бічних гілочок, на кінцях яких суцвіття будуть дрібними і невиразними. А головне – буде порушено форму куща і зіпсовано ефект пониклих квітучих гілок до самої землі. Літньоквітучі спіреї обрізають ранньої весни (з 4 року життя), на висоту 20-30 см від землі. Якщо цього не робити – кущ поступово втратить форму, так як старі гілки почнуть відхилятися від центру куща, лягаючи на землю. А якщо обрізати лише по верхівках – рослина дасть тонкі молоді пагони з дрібними, не надто привабливими суцвіттями.
Для використання в ландшафтних посадках, важко знайти більш багатофункціональну рослину ніж спірея. Вона чудова в рокаріях чи у компанії інших декоративних кущів, а з хвойниками – ефект приголомшливий! Навіть якщо ви не плануєте створювати садовий шедевр, спірея стане чудовим помічником в більш приземлених справах. Припустимо, маєте надто прозору огорожу на межі з сусідами (таку собі сітку рабицю), ось тут і стане у пригоді високоросла красуня-спірея, що легко додасть необхідного затишку і стане окрасою обійстя. Бджолярам спірея також в нагоді – вона має високу медоносну здатність. Над її ароматними квітами завжди гуде рій працьовитих бджіл й пурхають яскраві метелики.
Ірга – надзвичайно невибаглива рослина, здатна без проблем переносити морози до -50°С, а її суцвіття легко витримують зниження температури до -7°С і при цьому зав’язують плоди! Це справжній довгожитель саду (живе 60-70 років), що практично не хворіє, не уражується шкідниками, радує посухостійкістю і легко переносить підстригання.
Оскільки ірга розростається дуже швидко і пишно, необхідно чітко дотримуватися принципу висадки і відстані між кущами. Рослини слід висаджувати в шаховому порядку, з відстанню між деревами від 50 см до 2 м. В намічених для посадки місцях готуються лунки глибиною близько 50 см і шириною – 80 см. Висаджуючи рослини слід подбати про гарний полив.
Обрізка кущів ірги проводиться за допомогою звичайного секатора, ранньою весною або пізньою осінню. Саджанці вкорочують так, щоб над поверхнею ґрунту залишилося близько 10 см стовбура, на якому мають бути не менше ніж 5 розвинених бруньок. Обрізка проводиться лише в випадку весняної посадки!
Молоді насадження варто регулярно поливати. Також про полив треба подбати, якщо літо спекотне, а ви бажаєте отримати хороший врожай ягід. В усіх інших випадках ірга чудово перечекає бездощів’я.
Займатися підживленням ірги можна на 3-4 рік після посадки. Робити це краще влітку, після збору врожаю ягід. У якості добрив ідеально підійдуть визрілий перегній, розчин коров’яку або пташиного посліду: з розрахунку 5 л під кожен кущ. Підживлення слід суміщати з поливом.
Огорожа з ірги чудово підійде тим господарям, земельні ділянки котрих у сісідстві з полями чи іншим відкритим простором де можуть гуляти вітри. Ірга не лише захистить від вітрів та створить затишок, а й порадує рясним цвітом, красивим листом, швидкостиглими і корисними ягодами.
Барбарис підійде для створення захисного колючого живоплоту, який оберігатиме вашу земельну ділянку від проникнення незапланованих «гостей»: зловмисників і бродячих тварин. Сорти барбарису різняться висотою куща і кольором листя. Ви можете підібрати для живоплоту барбарис Тунберга, висота якого коливається в межах 40-50 см від рівня землі. А любителі високих огорож легко знайдуть сорт барбарису, який порадує їх висотою до 2-3 м.
Невибагливість до ґрунту, простота догляду, стійкість до температурних перепадів і невисока ціна посадкового матеріалу роблять барбарис одним з найкращих варіантів живоплоту. А якщо ваша ділянка має суглинковий ґрунт – барбарис просто ідеальний варіант!
Посадку проводять ранньою весною (до появи листя) або восени (коли листя опало). Перевагу треба віддати сонячним місцям. Розмітку під посадку виконують дерев’яними кілками і мотузкою. Частота посадки залежить від сорту барбарису, а також від бажаної «пишності» огорожі. Для отримання пишного живоплоту висаджують по 3-4 саджанця на відстані 1 м в два ряди, або в шаховому порядку. Відстань між кущами має бути 60-90 см. Можна зробити суцільну траншею, поклавши на її дно суміш листя, перегною, торфу та мінеральні добрива. Надміру кислий ґрунт потрібно вапнувати, внісши під кожну рослину 200 г золи і 400 г гашеного вапна! Після посадки саджанці рясно поливаються. Молоді саджанці барбарису вимагають рясного поливу. Але якщо літо дощове – потреба в поливі відпадає. Також, варто пам’ятати, що догляд за пишним живоплотом повинен бути більш ретельний, ніж за поодинокими кущами. І підживлення таким посадкам треба більше.
Підстригання барбарисових насаджень проводиться лише за великої необхідності і не раніше ніж через 2-3 роки після посадки – ця рослина здатна самостійно формувати охайні, високодекоративні кущі. Та це не означає, що можна забути про періодичне видалення пошкоджених, засохлих гілок. Іноді барбарис вражається борошнистою росою. В господарських магазинах можна з легкістю знайти засіб від цієї напасті.
Бузок росте практично на кожному подвір’ї і рідко знайдеться людина, яку б не зачаровував аромат його квітів. Та мало хто знає, що є багато видів бузку, з яких можна створити прекрасну зелену огорожу. Для невисоких огорож чудово підійде бузок Мейєра, який має висоту 1,5 м. Також для живоплоту підійде Перський бузок (Китайський), що вирізняється швидким ростом та максимальною висотою куща до 3 м.
При створенні живоплоту категорично не рекомендується використовувати щеплені кущі бузку. Також варто взяти до уваги, що деякі сорти бузку схильні до оголення нижної частини куща. Цієї проблеми ви легко уникнете, використавши для живоплоту котрийсь з дикоростучих видів бузку. Хоча такі сорти цвітуть значно бідніше, зате не бояться шкідників, швидко ростуть на будь-якому ґрунті, а тому в короткий термін заповнять нижні просвіти огорожі.
Варто пам’ятати, що запах тих чи інших різновидів бузку відрізняється. Щоб знайти для себе кращий варіант, слід обирати рослини в час їх квітування.
Місце посадки має бути сонячним. Рясне цвітіння бузку забезпечує хороша циркуляція повітря та щоденна норма сонячного світла від 6 до 8 годин. Кущі садять на відстані 1,5 м один від одного. Причому, варто подбати про дренаж. Якщо в місці посадки переважає глина – яму роблять глибшою і додають гравій, для усунення застою води. Ґрунту повинен бути злегка лужним, а тому не слід використовувати добрива, що окислюють ґрунт. Щоб збільшити кількість суцвіть, варто додати щедру порцію кісткового борошна (добриво з високим вмістом фосфору).
Не забудьте гарненько обрізати висаджені кущі. Цей прийом значно прискорить розростання живоплоту. Лісосіка і садові ножиці допоможуть бузку галузитися в сторони. Обрізка проводиться після відцвітання. Відкладати цю справу на довго не можна, оскільки бруньки наступного цвітіння закладаються вже на початку літа і пізня обрізка може їх знищити. Не потрібно зрізати верхівку куща – ризикуєте отримати рослину, що втратила форму і почала негарно розростатися!
Після посадки рослинам потрібен щотижневий полив, а коли живопліт досягне бажаних розмірів, полив можна проводити 1 раз на місяць.
Світлана КУЛИК.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Персики з кісточок для щеплення
- Обрізуючи – не нашкодь!
- Гібридна алича дивує врожаєм
- Вибираємо саджанці
