Повернення брукви

Возвращение брюквы
Реклама

Всі з дитинства знають казку про ріпку, але сьогодні цього овоча днем з вогнем не знайти на наших грядках. Як і брукви, яка здавна була споконвічно слов’янським овочем. Ми розкажимо про цю культуру, її корисні властивості, що з неї можна приготувати.

Бруква, найближча родичка ріпи, ще на початку минулого століття була однією з найпоширеніших овочевих культур в Росії, Україні, Білорусії. Але вже до середини століття її майже перестали обробляти. Після декількох десятиліть забуття інтерес до брукви знову почав рости.

Бруква – більш холодостійка культура, ніж ріпа й турнепс, але в неї довший період вегетації і вона менш жаростійка. Тому територія розповсюдження брукви значно менша, ніж у ріпи, хоча і охоплює майже всі країни Європи, Канаду, Австралію і Нову Зеландію. В нашу країну бруква, найімовірніше, потрапила з Німеччини (там це овоч № 1), а назва брукви походить від німецького rube – «капустяна ріпа». Аналогічно мають брукву в Норвегії, Данії, Голландії та Угорщині. В Італії, Іспанії, Португалії, Франції і Бельгії брукву називають капустяним ріпаком, а в Греції – справжньою ріпою (rapa).

Півтора століття тому в Росії, Україні бруква була основним продуктом харчування в селянських сім’ях. Вирощували не менше 30 сортів озимої довгоплідної брукви, з яких були широко розповсюджені Червоносільська жовта, Шведська жовта, Зеленоголова, Яблучна жовта, Жовта червоноголова, Коротколиста, Парникова напівдовга біла, Напівдовга біла Вертю-Марто, Кругла біла Вертю, Міланська біла і червона, Біла плоска рання американська, Мюнхенська парникова червона, Петровська, Голландська жовта, Мальтійська жовта, Біла кругла зеленоголова та інші.

Зараз в ходу всього 5 сортів овочевої брукви: Верейська, Гера, Дитяча любов, Новгородська і старовинна Червоносільська.

Бруква добре росте на родючому супіщаному або легкому суглинному ґрунті з нейтральною реакцією і орним шаром не менше 20 см. На важких ґрунтах коренеплоди брукви гілкуються і втрачають товарні якості. Кращі для неї попередники – овочі, після яких ґрунт залишається досить багатим поживними речовинами, чистим від бур’янів, небезпечних шкідників і збудників хвороб. Сіяти брукву після капусти та інших хрестоцвітих культур можна не раніше ніж через 4 роки.

Обробку ґрунту починають з осені. Якщо ділянка рано звільнилася від попередника і на ній немає багаторічних бур’янів, ґрунт культивують на глибину 4-6 см. Після відростання бур’янів город скопують з оборотом пласта на глибину орного шару, але не боронують.

Весняну передпосівну обробку проводять безпосередньо перед посівом брукви, інакше бур’яни зійдуть раніше неї і заб’ють сходи. Важливо при основній обробці внести в ґрунт фосфорно-калійні добрива. На добре дренованих ділянках брукву вирощують на рівній поверхні. Якщо ж город перезволожений, а ґрунт холодний, більш високий урожай коренеплодів отримують на гребенях.

На початку вегетації брукви потрібен азот. Слід мати на увазі, що вона більш вимоглива до азотних і калійних добрив, ніж ріпа й турнепс. При нестачі азоту листя стає жовто-зеленим, а черешки набувають червонуватого відтінку. Калій збільшує не тільки вміст вуглеводів, але також аскорбінової кислоти і протеїну. Листя при нестачі калію стають блідо-синьо-зеленими, по краях підсихають і загинаються всередину. Високий вміст калію в ґрунті сприятливо впливає на підвищення стійкості хрестоцвітих коренеплодів до бактеріальних захворювань.

А фосфор бруква починає засвоювати з початку проростання насіння. Він прискорює ріст кореневої системи, підвищує стійкість рослин і якість самих коренеплодів. При недоліку фосфору ріст рослин послаблюється, іноді по краях листя з’являється пурпуровий відтінок, а старі листи засихають.

Найбільш ефективні рідкі підживлення аміачною селітрою, хлористим калієм і суперфосфатом.

Кальцій покращує структуру ґрунту, знижує його кислотність, зв’язує надлишок шкідливих для рослин рухомих форм алюмінію, марганцю, заліза. Але він же зв’язує і бор, роблячи його недоступним для рослин. А це загрожує розвитком гнилі сердечка коренеплоду. Тому ділянку вапнують за рік до посіву брукви і обов’язково підживлюють її борними добривами. Причому в порівнянні з позакореневим підживленням і передпосівним намочуванням насіння бор, внесений до посіву, робить більш сильний позитивний вплив на урожай і якість коренеплодів. На торф’янистих ґрунтах брукві також потрібні підживлення добривами, які містять мідь.

Брукву, як і ріпу, сіють у два строки. Для літнього споживання її сіють навесні (з другої половини квітня), адже вегетаційний період до збирання триває 80-90 днів; для зимового зберігання – в кінці червня (90-110 днів). Столову брукву на рівній поверхні сіють рядками з шириною міжрядь 45, 50 і 60 см, на гребенях – 60-70 см, на звичайних грядках – в два рядки з інтервалами між ними 45 см. Глибина загортання насіння на суглинистих ґрунтах – 1,5 см, на легких – 3 см. Ґрунт перед посівом накочують, щоб до поверхні піднімалася вода і насіння лягло у вологе ложе.

Бруква добре розвивається при помірній вологості ґрунту і повітря і погано переносить повітряну засуху, особливо при відростанні сходів і під час наливання коренеплодів. Оскільки при температурі більше 28 градусів рослини в’януть, в жарку і посушливу погоду брукву необхідно поливати. Перший раз посадки зрошують у фазі 2-3 листків, другий – в період потовщення коренеплодів, третій (останній) – за 25-35 днів до збирання врожаю. Шкідлива і надмірна вологість ґрунту, особливо в ранні фази розвитку брукви і ріпи.

Забирають коренеплоди, коли вони досягнуть діаметра 8-12 см. Перед закладанням на зберігання у брукви видаляють листя і кінчик коренеплоду. Але не занадто низько: сильне обрізування верхівки і товстих бічних коренів погіршує лежкість. Зберігають коренеплоди при температурі 3-6 градусів і підвищеній (85%) вологості повітря. За таких умов вони залишаються пружними, щільними і соковитими.

Бруква перевершує за поживністю ріпу і має більш ніжний смак. Коренеплоди тушкують, запікають, варять, додають в супи і начинки для пирогів, поєднуючи з іншими овочами, сирими використовують для приготування салатів. Сушене бадилля застосовують як приправу.

Всеукраїнське щотижневе видання “Хазяїн. Дім, сад, город”

Передплачуйте всього за 17,03 грн. в місяць!

Оставьте ответ